Рішення № 7041738, 11.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.09 р.                     Справа № 37/245                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Нестеренко Ю.С., Курило Г.Є., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09807750

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „КЕРАМЕТ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13508852

про: стягнення заборгованості за договором акредитиву в сумі 89627,4Євро, нарахованих на неї 13,5% річних станом на 04.12.2009р. та 5000грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Новомлинська Л.П. (довіреність № 435925 від 17.12.2008 р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 06.10.2009р. на 20.10.2009р., з 20.10.2009р. на 03.11.2009р., з 03.11.2009р. на 01.12.2009р., з 01.12.2009р. на 11.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „КЕРАМЕТ”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором акредитиву в сумі 89627,40 Євро, 2471,80 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.09.2009р. еквівалентно 28741,73грн. – суми нарахованих процентів за порушення термінів погашення регресу, 5000грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором акредитиву №154 від 25.10.2007р., у зв’язку з чим виникла заборгованість та підстави для нарахування процентів за порушення термінів погашення регресу і штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає заяву на акредитив №1 від 25.10.2007р.; договір про відкриття та обслуговування акредитиву №154 від 25.10.2007р. з додатком №1 та додатковими угодами №1 від 25.10.2007р., №2 від 23.05.2008р., №3 від 17.06.2008р., №4 від 25.11.2008р., №5 від 15.07.2009р., повідомлення від 26.10.2007р.; повідомлення про випуск акредитиву №08-23/10752 від 29.10.2007р., повідомлення №11-21/2359/1 від 22.02.2008р.; документарні акредитиви № LC154/071025/V; листи-повідомлення №11-21/3159/1 від 11.03.2008р., № 11-2/7021/1 від 30.05.2008р., №11-2/7619/1 від 13.06.2008р.; повідомлення від 22.02.2008р., від 10.03.2008р., від 30.05.2008р., від 11.06.2008р., від 23.06.2008р., від 20.06.2008р., довідки про сплату заборгованості за період з 26.06.2008р. по 11.09.2009р.; лист №134-4-2-1/749/1 від 27.04.2009р.; розрахунок заборгованості, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.124 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.1 гл. 2, п. 8.3 гл. 8 розділу ІІ Положення про порядок здійснення операцій за акредитивами, ст.11 Уніфікованих звичаїв та правил за документарним акредитивом №600 від 01.01.2007р., опублікованих міжнародною торговою палатою.

На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєю позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.72-76, 79-133 т1).

Позивач надав заяву №26-32/1949 від 15.10.2009р. про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.1-2 т.2) на суму заборгованості, що виникла в перебігу розгляду справи та нарахованих на неї процентів, в якій (заяві) просить стягнути заборгованість за договором акредитиву в сумі 108702,88 Євро, суму нарахованих процентів за порушення термінів погашення регресу у розмірі 3725,89 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.10.2009р. еквівалентно 44344,89грн., 5000,00грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву, а також надав додаткові документи (а.с.а.с.4-37, 44, 57, 58, 90-92 т.2), у тому числі:

-          заперечення відносно продовження строків розгляду справи;

-          заперечення відносно заяви Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Заявою від 04.12.2009р. №26-32/2270 з додатками (а.с.а.с.93-110 т.2), яка надійшла до канцелярії суду 10.12.2009р., Позивач у зв’язку із зростанням суми заборгованості через проведення нових платежів за акредитивом на користь Іноземного банку збільшив розмір позовних вимог, вимагаючи стягнення: 146853,84 Євро загального розміру простроченої заборгованості Відповідача за договором акредитиву; 6067,76 Євро загальної суми нарахованих процентів за порушення термінів погашення регресу та 5000грн. штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості за договором акредитиву.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, доказів сплати стягуваних грошових коштів або відсутності відповідного зобов’язання чи його погашення не надав, подавши до канцелярію суду відзив від 27.11.2009р. (а.с.62 т.2), в якому зазначено про погодження із вимогами Позивача та сформульовано заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення з огляду на скрутний фінансовий стан, зумовлений світовою економічною кризою.

Відповідачем також надані документи на виконання вимог суду для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 63-86 т.2), з яких вбачається спроби Відповідача врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди.

Судова колегія вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненаданні Відповідачем документи та неявка його представника у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

25.09.2007р. між Відповідачем (Покупець) та Компанією “AKROS” S.A.S., Франція (Продавець) був укладений контракт №07/136 (а.с.а.с.17-26 т.2), згідно умов п.п. 1.1., 2.1. якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти і сплатити обладнання - ножиці гідравлічні моделі CIV008 у кількості 2 шт., загальною вартістю контракту у розмірі 1110000 Євро. Сплата контракту відповідно до п. 2.2. здійснюється наступним чином:

- попередня оплата у розмірі 99000 Євро шляхом банківського переказу SWIFT на рахунок Продавця протягом 10 робочих днів з моменту підписання контракту;

- відкриття Покупцем протягом 30 днів з моменту підписання контракту на користь Продавця підтвердженого безвідкличного акредитиву на суму 1011000 Євро зі строком дії 210 днів та визначеними умовами сплати за таким акредитивом.

На виконання означених вимог контракту щодо розрахунків Відповідач (Клієнт) 25.10.2007р. уклав з Позивачем (Банк) договір про відкриття та обслуговування акредитиву №154 (а.с.а.с.16-22 т.1), за яким Банк за заявою Клієнта відкриває на умовах цього договору безвідкличний підтверджений BNP PARIBAS, Франція (Іноземний банк), акредитив на суму 1011000,00 Євро на користь компанії “AKROS” S.A.S., Франція (Бенефіціар) згідно контракту №07/136 від 25.09.2007р., укладеного між Клієнтом та Бенефіціаром, а Клієнт приймає на себе зобов’язання сплатити встановлені договором комісії/штрафи, надати Банку забезпечення для виконання своїх зобов’язань (регресу та виконання інших зобов’язань) за Договором, сформувати відповідну суму на рахунок покриття у випадках, встановлених цим Договором, сплатити Банку регрес та виконати інші зобов’язання в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Положеннями п. 1.2. договору передбачено, що акредитив відкривається на строк, що не перевищує 210 календарних днів з дня відкриття акредитиву.

Відповідно до п. 1.3. вказаного договору за умови сплати Банком акредитиву/заборгованості за акредитивом за рахунок власних коштів, Клієнт зобов’язується сплатити Банку регрес (під яким сторони розуміють грошові кошти у сумі, що дорівнює розміру платежу, який здійснив Банк за рахунок власних коштів для виконання відкритого акредитиву/погашення заборгованості за акредитивом за умови несвоєчасного погашення Клієнтом акредитиву/заборгованості за акредитивом відповідно до договору) у термін, не пізніше наступного робочого дня, з дня отримання повідомлення про сплату Банком коштів за акредитивом/заборгованості за акредитивом відповідно до умов п. 11.4 договору. В свою чергу, згідно означеного пункту у разі здійснення Банком оплати за акредитивом /погашення заборгованості за рахунок власних коштів, Банк у день такої оплати повідомляє Клієнта про це по телефону або за допомогою факсимільного зв’язку або за допомогою інших засобів зв’язку. Також Банк направляє Клієнту письмове повідомлення про таку виплату.

Перелік інших зобов’язань сторонами визначений п. 1.4. договору, серед яких, у тому числі – проценти за порушення термінів погашення регресу та штрафи, передбачені відповідними пунктами договору.

Розділом 2 договором про відкриття та обслуговування акредитиву №154 сторонами визначені загальні умови відкриття акредитиву, з яких:

-          Банк відкриває акредитив за договором виключно за заявою Клієнта у разі надання забезпечення, передбаченого розділом 4 договору для виконання зобов’язань Клієнта по сплаті регресу та виконанню інших зобов’язань згідно з умовами цього договору (п.2.1);

-          Документами, які підтверджують виконання банком платежу за акредитивом/ заборгованість за акредитивом, є письмове повідомлення банку, що підтверджує перерахування грошових коштів на користь Іноземного банку (п.2.2);

-          Акредитив відкривається Банком на користь Беніфіціара і виконується у відповідності до положень цього договору, шляхом відправлення авізуючому/підтверджуючому банку поштового або телекомунікаційного повідомлення про відкриття акредитиву, та наступним повідомленням Банком клієнта про відкриття акредитива відповідно до умов цього договору (п.2.3).

Пунктом 2.6. договору сторони погодили черговість погашення Клієнтом регресу та інших зобов’язань за договором.

Розділом 3 цього договору, передбачені наступні умови виконання акредитиву:

- акредитив виконується шляхом платежу за пред’явленням, тобто платіж виконується Іноземним Банком після прийняття рішення Іноземним Банком про сплату Акредитиву. Іноземний Банк повідомляє Банк про сплату та виникнення заборгованості за акредитивом та надання Відстрочки. Банк надає Клієнту відстрочку для погашення заборгованості за акредитивом на суму, що не перевищує 1011000,00 Євро на строк 60 місяців з дати відкриття акредитиву, за умови надання Іноземним Банком такої відстрочки Банку (п. 3.1.);

- погашення заборгованості за акредитивом буде здійснюватись Клієнтом рівними платежами щомісячно, починаючи з 8-го місяця з дати надання відстрочки у валюті акредитиву (п.3.2.);

- після здійснення іноземним банком сплати за акредитивом Банком буде встановлено графік погашення заборгованості за акредитивом, який буде узгоджено укладанням додаткової угоди до даного договору (п.3.3.);

- про сплату Іноземним банком за акредитивом на користь Бенефіціара та про надання відстрочки для погашення заборгованості за акредитивом, Банк інформує Клієнта шляхом направлення йому письмового повідомлення згідно умов цього договору.

Розділом 12 договору сторони дійшли згоди відносно, зокрема, наступних заходів відповідальності:

- відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення Клієнтом термінів погашення регресу Клієнт зобов’язаний сплатити Банку суму регресу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 13,5% річних від простроченої суми регресу за кожен день прострочення платежу (п.12.2.);

- у випадку невиконання вимог п. 3.2. договору, Клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф у сумі 5000грн.

Задля відкриття акредитиву відповідно до договору про відкриття та обслуговування акредитиву №154 Відповідачем 25.10.2007р. була складені відповідна заявка №1 (а.с.а.с.13-15 т. 1) про відкриття на користь Бенефіціара - Компанії “AKROS” S.A.S., Франція – безвідкличного підтвердженого акредитиву на суму 1011000 Євро, в якій, серед іншого, зазначено, що документарний акредитив підпорядкований Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів (видання 2007р., публікація МТП №600).

Відповідно до умов п.п. 4.1, 4.2. сторони уклали договір застави майнових прав №б/н від 25.10.2007р. та договір застави рухомого майна (обладнання, основних засобів) №б/н від 23.05.2008р., про що вказано у додаткових угодах №№ 1, 2 відповідно (а.с.а.с.24, 25 т.1).

26.10.2007р. Позивач надіслав Іноземному банку повідомлення (а.с.а.с.30-35 т.1) про випуск документарного акредитиву, а листом №08-23/10752 від 29.10.2007р. (а.с.36 т.1) повідомив про відкриття акредитиву Відповідача.

Іноземний банк 22.02.2008р., 10.03.2008р., 30.05.2008р. та 11.06.2008р. (а.с.а.с. 45-52 т.1) повідомляв Позивача про здійснені за період з 22.02.2008р. по 13.06.2008р. платежі на корись Бенефіціара у загальному розмірі 1011000 Євро та відстроченням до 26.06.2008р. Про отримання вказаних повідомлень Позивач зазначав Відповідачу у листах №11-21/2359/1 від 22.02.2008р. (а.с.37 т.1), №11-21/3159/1 від 11.03.2008р. (а.с.38 т.1) із вказівкою про надання відстрочення щодо сплати траншів у сумі 900000 Євро до 26.06.2008р. та у листах № 11-2/7021/1 від 30.05.2008р. (а.с. 41 т.1), 11-2/7619/1 від 13.06.2008р. (а.с. 43 т.1) із вказівкою про надання відстрочення по траншах у загальній сумі 111000 Євро до 26.06.2008р.

Додатковою угодою №3 від 17.06.2008р. (а.с.а.с.26, 27 т.1) Позивач та Відповідач погодили встановлення графіку погашення заборгованості за акредитивом шляхом здійснення останнім щомісячних (26-28 числа кожного відповідного місяця, починаючи з червня 2008р. по жовтень 2012р.) платежів у сумі 19075,48 Євро та останнього у розмірі 19075,04 Євро.

Обміном SWIFT- повідомлень від 20.06.2008р. та 23.06.2008р. (а.с.а.с.53-57 т.1) Іноземний банк та Позивач узгодили дати вказаного графіку фінансування останнім відкритого на користь Відповідача акредитиву.

Позивач в порядку фінансування сплаченого Іноземним банком на користь Бенефіціара акредитива Відповідача перерахував Іноземному банку за узгодженим графіком у період з 26.06.2008р. по дату подання позовної заяви (18.09.2009р.) 286132,2 Євро, що підтверджується повідомленнями про міжбанківський переказ грошових коштів (а.с.а.с. 96-131 т.1). Стан означених розрахунків відображений у довідці Позивача (а.с.58 т.1).

В свою чергу, Відповідач, згідно наданих до матеріалів справи меморіальних ордерів (а.с.а.с. 84-95 т.1) за вказаний період сплатив Позивачу лише 196504,8Євро (відображено у довідці -а.с.59 т.1), з огляду на що на момент подання розглядуваного позову мала місце заборгованість за регресними платежами у сумі 89627,4Євро за період за графіком з 27.04.2009р. по 26.08.2009р. (останній платіж, дата якого наступила на момент подання позову).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 89627,40 Євро, нарахованих процентів за порушення термінів погашення регресу у сумі 2471,80 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.09.2009р. еквівалентно 28741,73грн. та 5000,00грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву.

Доказів припинення у встановленому порядку означених грошових зобов’язань Відповідачем до матеріалів справи не надано. Більш того, як вбачається із довідок Позивача (а.с.а.с.11, 101 т.2) стан розрахунків не тільки не змінюється, але й продовжує формуватися поточна заборгованість, внаслідок чого Позивачем були подані заяви №26-32/1949 від 15.10.2009р. (а.с.а.с.1,2 т.2) та №26-32/2270 від 04.12.2009р. (а.с.а.с.93-95 т.2) про збільшення суми позовних вимог на заборгованість, яка виникла в перебігу розгляду справи, та нарахованих на неї відсотки в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України із доданням відповідних розрахунків.

Відповідач у відзиві від 27.11.2009р. (а.с.62 т.2) з позовними вимогами погодився, проте, посилаючись на скрутне фінансове становище просив відстрочити його виконання до 01.04.2009р. та розстрочити виконання впродовж 5 місяців рівними частинами.

Разом із тим, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків (а.с.а.с.80,81 т.1), складеного та надісланого (а.с.а.с.82, 83 т.1) Позивачем на виконання вимог суду.

Судова колегія розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у первісній позовній заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором про відкриття акредитиву), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, збільшені заявою №26-32/1949 від 15.10.2009р. (а.с.а.с.1,2 т.2) вимоги про стягнення заборгованості за вересень 2009р. та нарахованих на неї відсотків судом не приймаються та не розглядаються по суті, оскільки право на висування означених вимог у Позивача з’явилося (хронологічно) вже в перебігу розгляду цієї справи. Теж саме стосується і вимог за жовтень та листопад 2009р. згідно заяви №26-32/2270 від 04.12.2009р. (а.с.а.с.93-95 т.2).

Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб’єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право зокрема змінити підставу або предмет позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент звернення до суду. Отже, судова колегія сприймає заяви №26-32/1949 від 15.10.2009р. та №26-32/2270 від 04.12.2009р., завчасно надіслані Відповідачу, виключно в контексті збільшення в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суми вимог за процентами річних, що нараховані на первісну суму заборгованості, але вже станом на 15.10.2009р. та 04.12.2009р. відповідно, оскільки підстава для їх нарахування – факт порушення грошових зобов’язань передував поданню розглядуваного позову.

Разом із тим суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки оцінка правомірності відхилених зазначених вище збільшених вимог в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позицію щодо означених вимог в межах провадження за іншими окремими позовними заявами.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи і висновків суду щодо обсягу розглядуваних по суті вимог, сутність вирішуваного в межах цієї справи спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу та нарахованих станом на 04.12.2009р. 13,5% річних за порушення термінів погашення регресу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою НБУ від 03.12.2003р. №514 (далі – Положення) та умовами укладеного між ними договору. Крім того, оскільки відкриття за заявкою Відповідача акредитиву мало на меті забезпечення належного проведення міжнародних банківських розрахунків за контрактом №07/136 від 25.09.2007р., укладеним між Відповідачем та Компанією “AKROS” S.A.S., Франція, суд, керуючись ч. 3 ст. 344 Господарського кодексу України і ст. 7 Цивільного кодексу України, враховує також і Уніфіковані звичаї та правила за документарним акредитивом №600 від 01.01.2007р., опубліковані Міжнародною торговою палатою (далі – Уніфіковані правила), на застосування яких вказує відповідне застереження у заяві на акредитив № 1 від 25.10.2007р. (а.с.а.с.13-15 т.1).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За змістом ст.ст. 339, 341 Господарського кодексу України та ст. 1088 Цивільного кодексу України здійснювані між суб’єктами господарської діяльності безготівкові розрахунки забезпечуються відповідними розрахунковими операціями банків з використанням, зокрема, акредитивів. Означені розрахункові операції відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та ст. 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” опосередковують надання банками як фінансовими установами клієнтам відповідних фінансових послуг на підставі укладеного договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про відкриття та обслуговування акредитиву №154 від 25.10.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від погашення здійснених Позивачем платежів з фінансування відкритого ним акредитиву (сплати регресу) згідно графіку, встановленого додатковою угодою №3 від 17.06.2008р. (а.с.а.с.26, 27 т.1). Суд зазначає, що у світлі положень ст. 11 Уніфікованих звичаїв та правил за документарним акредитивом №600 від 01.01.2007р., опублікованих Міжнародною торговою палатою, телекомунікаційне повідомлення Позивача від 26.10.2007р. Іноземного банка (а.с.а.с.30-35 т.1) належним чином підтверджує відкриття Позивачем акредитиву для Відповідача згідно умов договору №154 від 25.10.2007р.

Виходячи із встановлених судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів Позивач як банк – емітент забезпечив виконання акредитива Відповідача-клієнта відповідно до вимог ст. 1093 Цивільного кодексу України, п. 5.1. Положення та п. с) ст. 7 Уніфікованих правил, перерахувавши виконуючому банку на дату подання розглядуваного позову грошові кошти у сумі 286132,2 Євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із наявних матеріалів справи, Клієнт не сплатив у повному обсягу регресні платежі за період за графіком з 27.04.2009р. по 26.08.2009р. (останній платіж, дата якого наступила на момент подання позову), внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідач, не надаючи доказів протилежного та за змістом відзиву від 27.11.2009р. погоджуючись із заявленими вимогами, визнає і не оспорює факт неплатежів.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність арифметичного розрахунку заявлених вимог щодо сплати заборгованості і його (розрахунку) відповідність умовам договору №154 від 25.10.2007р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв’язку із чим вони задовольняються у повному обсягу в сумі 89627,4Євро.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, крім суми боргу, на вимогу кредитора має сплатити 3% відсотків річних від простроченої суми за період прострочення, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Як вбачається із змісту п. 12.2. договору про відкриття та обслуговування акредитиву №154 від 25.10.2007р. сторони дійшли згоди про встановлення відповідно до вказаної диспозитивної норми іншої ставки процентів річних – 13,5.

Судова колегія, перевіривши арифметичний розрахунок (а.с.103 т.2) позовних вимог в частині 13,5% річних, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 89627,4Євро, але станом на 04.12.2009р., за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановила правильність визначення відповідної суми у розмірі 5256,39Євро. Враховуючи офіційний курс НБУ станом на 04.12.2009р. 1Євро = 12,08088грн., еквівалент означеної суми становить 63501,82грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності, що і мало місце в розглядуваному випадку, адже стягуваний штраф встановлений за порушення обов’язків п. 3.2. договору №154 від 25.10.2007р. – погашення Клієнтом заборгованості за акредитивом рівними щомісячними платежами.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі порушення умов сплати регресних платежів за акредитивом сформульована безпосередньо у п. 12.5. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Оскільки стягуваний Позивачем штраф у сумі 5000грн. дорівнює встановленому домовленістю сторін розміру, визначеному у повній відповідності із приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, судова колегія задовольняє вимоги в цій частині у повному обсягу.

Судова колегія відмовляє у задоволенні заяви Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення, викладеній у відзиві від 27.11.2009р., з огляду на таке:

- за змістом п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відстрочення або розстрочення виконання рішення є правом, а не обов’язком суду;

- діюче законодавство не передбачає одночасного застосування судом розстрочення та відстрочення виконання рішення;

- Відповідач, зволікаючи із наданням витребуваних документів та ігноруючи вимоги суду щодо забезпечення явки у судові засідання уповноваженого представника, несумлінно реалізовував процесуальні права та обв’язки, затягуючи, таким чином, вирішення справи по суті, фактично здобув можливість тривалий час протиправно не виконувати грошові зобов’язання перед Позивачем;

- Відповідачем не доведено належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами існування обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення без застосування відстрочення або розстрочення.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, які відповідають сумі розглянутих та задоволених вимог, стягуються з Відповідача на користь Позивача. Решта державного мита, що відповідає додатковим збільшеним вимогам про стягнення заборгованості за вересень-листопад 2009р. та нарахованих на неї процентів річних, підлягає поверненню Позивачеві як надмірно (порівняно із сумою розглянутих вимог) сплачена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09807750) до Закритого акціонерного товариства „КЕРАМЕТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13508852) про стягнення заборгованості за договором акредитиву в сумі 89627,4 Євро, нарахованих на неї 13,5% річних станом на 04.12.2009р. та 5000грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „КЕРАМЕТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13508852) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за договором акредитиву в сумі 89627,4 Євро, нарахованих на неї 13,5% річних станом на 04.12.2009р. у сумі 5256,39Євро, що еквівалентно 63501,82грн. за курсом Національного банку України, та 5000грн. штрафу за невиконання своєчасного погашення заборгованості за договором акредитиву

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „КЕРАМЕТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13508852) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09807750) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 896,27Євро та 635,05грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09807750) надмірно внесені 572,26Євро та 156,37грн. зі сплати державного мита, про що видати відповідну довідку.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя