Рішення № 7041676, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 28/305                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Колективного підприємства „Україна”, м. Костянтинівка

про стягнення 687 021грн.21коп.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Сидоренко С.О.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 23.11.2009р. по 07.12.2009р.

та з 07.12.2009р. по 10.12.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ”, м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Колективного підприємства „Україна”, м. Костянтинівка, про стягнення 687021грн.21коп., в тому числі заборгованість за поставлений товар у сумі 651333 грн.99 коп., 3% річних в сумі 10251 грн. 42 коп., інфляційні витрати в сумі 25435 грн. 80 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на контракт №08-09 від 25.12.2008р., специфікації до даного контракту, рахунки-фактури за період з 05.02.2009р. по 26.06.2009р., накладні за період з 05.02.2009р. по 26.06.2009р., податкові накладні, акт звірки розрахунків між сторонами станом на 14.10.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.11.2009р. порушив провадження у справі № 28/305 та призначив її розгляд на 23.11.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідно відзиву відповідач визнав позов у повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

25.12.2008р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ”, м. Дніпропетровськ, та відповідачем, Колективним підприємством „Україна”, м. Костянтинівка укладено контракт №08-09 (контракт), відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується поставити у власність покупця (відповідач) товар, в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками і по цінам, вказаним в специфікаціях к даному контракту, узгодженими сторонами і які є невід’ємною його частиною (п.1.1. контракту).

Покупець зобов’язується прийняти поставлений товар на умовах вказаних в специфікаціях к даному контракту, і оплатити продавцю передбачену даним контрактом вартість товару (п.1.2. контракту).

Ціна одиниці товару вказана в специфікаціях до даного контракту (п.3.1. контракту).

Строк дії контракту з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. (п. 8.5. контракту).

Специфікаціями до контракту сторони визначили найменування продукції, технічні характеристики, кількість, ціну та умови поставки даної продукції. Дані специфікації є невід’ємними частинами контракту, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому порядку.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив продукцію відповідачу, що підтверджується накладними за період з 05.02.2009р. по 26.06.2009р. В зазначених накладних є посилання на контракт №08-09 від 25.12.2008р.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „Получил”. Відповідач не заперечує факт отримання товару.

Суду також надані відповідні рахунки-фактури за період з 05.02.2009р. по 26.06.2009р. та податкові накладні, де умовою поставки є контракт №08-09 від 25.12.2008р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка продукції здійснювалась саме за контрактом №08-09 від 25.12.2008р.

Розрахунки за постачаємий за даним контрактом товар здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту відвантаження товару на умовах вказаних в специфікаціях (п. 3.2. контракту).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті товару не виконав.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару за кожною окремою накладною на дату подачі позовної заяву до суду, є таким, що настав.

Відповідач отриману продукцію оплатив частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 651333 грн. 99 коп., підтверджена матеріалами справи, актом звірки розрахунків між сторонами станом на 14.10.2009р., підписаним обома сторонами.

Відповідач визнав позов в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу 651333грн.99коп. підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ”, м. Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу в розмірі 651333 грн. 99 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10251 грн. 42 коп. за період з 15.02.2009р. по 30.09.2009р. та інфляційні витрати в сумі 25435 грн. 80 коп. за період з 15.02.2009р. по 30.09.2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно встановив період нарахування 3% річних відповідно до кожної накладної, оскільки зазначив початок періоду нарахування 10 календарних днів з дня поставки, а 10 банківських днів, як встановлено п. 3.2. контракту, суд самостійно здійснивши розрахунок 3% річних, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що належна до стягнення сума 3% річних становить 7568 грн. 92 коп. за 21.02.2009р. по 30.09.2009р. (з урахуванням кожної конкретної накладної).

Суд зазначає, що відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р., нарахування інфляційних витрат здійснюється не за кожен день, а в середньому за місяць.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат становить 20970 грн. 88 коп. за період з березня 2009р. по вересень 2009р.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 34, 49, 77, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ”, м. Дніпропетровськ, до Колективного підприємства „Україна”, м. Костянтинівка, частково.

          Стягнути з Колективного підприємства „Україна” (85101, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Інтернаціональна,310, п/р 26006301550495 у філії „Відділення ПІБ в м.Костянтинівська, Донецької області”, МФО 334550, ЄДРПОУ 30544341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ТЕРМЕТ” (49000, м.Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, 1/16, ЄДРПОУ 13456569, п/р №26003000384001 у Дніпропетровській філії АТ „Індексбанк”, МФО 307015) заборгованість в сумі 651333грн.99коп., 3% річних в розмірі 7568 грн. 92 коп., інфляційні витрати в розмірі 20970 грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6798 грн. 74 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 грн. 55 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя