Рішення № 7041674, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 6/305                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк

про стягнення 67 698грн. 32коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Войлов В.В. – представник по довіреності від 26.08.2009р.

від відповідача – Комліченко В.Г.- директор на підставі наказу №1 від 21.12.2007р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 23.11.2009р.

до 08.09.2009р., для представлення сторонами

витребуваних та додаткових документів по

справі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” м.Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк заборгованості за поставлену продукцію у сумі 60 829грн. 15коп., пені у сумі 5 348грн. 44коп., 3% річних у сумі 729грн. 95коп., інфляційних у сумі 790грн. 78коп. відповідно договору купівлі-продажу №К2/07 від 29.12.2007р. (Усього 67 698грн. 32коп.)

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№47 від 17.11.2009р. зазначив, що позивач вимагає у позовній заяві стягнути заборгованість, яка залишилась по договору купівлі-продажу №К2/07 від 29.12.2007р. на користь третьої сторони, а саме: ТОВ „Східно-Українське промислове товариство”, а отже ці вимоги суперечать законодавству України та умовам договору.

Позивач у поясненнях до позовної заяви від 26.11.2009р. пояснив, що позивачем помилково було вказано, що стягнення суми боргу, річних, інфляційних витрат та пені необхідно здійснити на користь ТОВ „Східно-Українське промислове товариство”. Тому просить суд прийняти до уваги цю помилку у позовній заяві та вважати вірним прохання позивача стягнути з ТОВ „Калькор” на користь ТОВ „Торговий дім „Мегапласт”. Суд приймає до уваги дані пояснення позивача та розглядає справу по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

29 грудня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” м.Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу №К2/07, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність належну йому продукцію, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору у період з 29.12.2007р. по 14.05.2008р. включно по видатковим накладним №ЛМП-002776 від 29.12.2007р., №ЛМП-002802 від 29.12.2007р., №ЛМП-000004 від 29.12.2007р., №118 від 25.01.2008р., №137 від 30.01.2008р., №206 від 08.03.2008р., №209 від 08.03.2008р., №302 від 22.03.2008р., №553 від 27.03.2008р., №554 від 27.03.2008р., №556 від 27.03.2008р., №556 від 27.03.2008р., №662 від 08.04.2008р., №926 від 14.05.2008р.

передав відповідачу продукцію на загальну суму 447185грн. 65коп. Частково продукція була повернута відповідачем позивачу на суму 37732грн. 36коп., про що свідчить видаткова накладна (повернення) №С-0000026 від 02.09.2009р. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази продажу продукції, а саме: видаткові, податкові накладні та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2009р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті продажу продукції у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк.

Пунктами 3.1 договору купівлі-продажу №К2/07 від 29.12.2007р. сторони встановили, що формою оплати по узгодженню сторін є по факту поставки продукції відповідно з умовами поставки, з відстрочкою платежу до 30 календарних днів. Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем виконав частково у сумі 348 624грн. 14коп. В результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованості за поставлену продукцію у сумі 60 829грн. 15коп., яка до теперішнього часу ним не сплачена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції своєчасно не виконав.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 729грн. 95коп. та інфляційні у сумі 790грн. 78коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Суд вважає, що вимоги позивача по стягненню пені у сумі 5 348грн. 44коп. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язаня, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, але як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок пені з 09.05.2008р. по 01.10.2009р. у кількості 146днів, тобто позивачем не вірно визначений період нарахування пеня.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” м.Донецьк про стягнення 67 698грн. 32коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькор” (83017 м.Донецьк, бул.Шевченко, 27,к.515а, п/р26007097211980 у філії „Донецьке РУ” ВАТ „Банк ”Фінанси та кредит” МФО 335816, ЄДРПОУ 35637234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” (91047 м.Луганськ, вул.Гастелло, 39Б, п/р26009959676627 в ЗАТ „ПУМБ” м.Луганська, МФО 304966, ЄДРПОУ 32900322) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 60 829грн. 15коп., 3% річних у сумі 729грн. 95коп., інфляційні у сумі 790грн. 78коп., витрати по сплаті держмита у сумі 623грн. 50коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217грн. 35коп.

В решті частині позову відмовити.

У судовому засіданні 08.12.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.12.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя