Рішення № 7041626, 07.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.09 р.                     Справа № 38/278                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста-Трейд”, м.Авдіївка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія”, м.Донецьк

про стягнення 8 634грн.27коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Серафімов І.М. – за дов. №б/н від 26.10.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еста-Трейд” м.Авдіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія” м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 8 634,27грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №12/09-1 від 12.09.2008р., специфікацію №2 до договору, видаткову накладну №89 від 28.10.2008р., акти здачі-приймання робіт від 28.10.2008р., від 10.11.2008р., акт звірки розрахунків станом на 31.03.2009р., вимогу від 21.09.2009р., лист від 02.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

14.10.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 12.10.2009р. № 14/4-20/5058, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія” м.Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 32717505) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83117, м.Донецьк, вул.Валентини Терешкової,36/39, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

          04.12.2009р. позивач надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що заборгованість відповідача утворилась внаслідок оплати позивачем простою залізничних вагонів з вугільною продукцією, що виник в зв’язку з несвоєчасним оформленням відповідачем всіх необхідних документів. Сторони в усній формі домовились, що грошова сума у розмірі 8634,27грн., сплачена позивачем на користь ТОВ “Даріл”, підлягає компенсації з боку відповідача, у зв’язку з чим сторонами були підписані: акти здачі-приймання робіт, розрахунок №2 коригування до податкової накладної, акт звірки взаємних розрахунків.

          Пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

          07.12.2009р. позивач подав клопотання, яким змінив підстави позову та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 634,27грн., яка виникла на підставі укладених між сторонами правочинів - акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

          Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але на адресу господарського суду повернулись конверти з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еста-Трейд” м.Авдіївка (за договором – постачальник, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія” м.Донецьк (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір №12/09-1 (далі – Договір), згідно до п.1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах діючого договору вугільну продукцію (далі-товар).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до одного року (на протязі 12 місяців) (п.9.1).

На виконання умов договору №12/09-1 від 12.09.2008р., в період з 24.09.2008р. по 29.09.2008р. відповідачем була здійснена передплата вартості 414,00тон вугілля та повністю компенсовані позивачу витрати, пов’язані з оплатою залізничного тарифу за перевезення вугілля.

Як зазначає позивач, на станції відправлення виник простій вагонів №№ 65354201, 64987944, 66212101, 65730632, 66634585, 66974684 від 28.10.2008р., у зв’язку з несвоєчасним наданням відповідачем необхідних митниці документів. Вартість простою вагонів склала 11207,28грн., яку позивач вимушений був сплатити вантажовідправнику ТОВ “Даріл”, а той у свою чергу, перевізнику (Донецькій залізниці).

28.10.2008р. та 10.11.2008р. сторонами були складені акти здачі-приймання робіт на суму 107717,68грн. та на суму 6452,32грн. відповідно.

02.02.2009р. позивач направив відповідачу лист №б/н, в якому зазначив, що при виставленні додаткових витрат із-за простою вагонів при оформленні митних документів, ТОВ “Еста-Трейд” допустив арифметичну помилку у сумі 5962,72грн. з ПДВ. Таким чином, позивач просив відповідача вважати невірною загальну суму 17170грн. з ПДВ по додатковим витратам із-за простою вагонів при оформленні митних документів, а вважати правильною загальну суму 11207,28грн. з ПДВ.

Разом з зазначеним листом позивач надав відповідачу розрахунок №2 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, відповідно до якого розмір компенсації зменшувався на 5962,72грн.

Сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009р., відповідно до якого, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 8634,27грн. (з урахуванням здійсненого коригування 02.02.2009р.).

21.09.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості у розмірі 8634,27грн., яку останній залишив без реагування.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 8434,27грн., позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, яка виникла на підставі укладених сторонами правочинів - акти здачі-приймання робіт від 28.10.2008р. та 10.11.2008р.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст.205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.208 Цивільного Кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2. ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 28.10.2008р. та 10.11.2008р. сторонами були складені акти здачі-приймання робіт, відповідно яких позивачем були проведені роботи (надані послуги), а відповідачем прийняті роботи (надані послуги) на суму 107717,68грн. та на суму 6452,32грн. Вказані акти затверджені керівниками підприємств та скріплені печатками.

Тобто, акти здачі-приймання робіт від 28.10.2008р. та від 10.11.2008р. є за своєю правовою природою правочинами в розумінні ст.202 Цивільного Кодексу України, а отже породжують у сторін які їх вчинили певні цивільні права та обов'язки.

02.02.2009р. позивач направив відповідачу лист №б/н, в якому зазначив, що при виставленні додаткових витрат із-за простою вагонів при оформленні митних документів, ТОВ “Еста-Трейд” допустив арифметичну помилку у сумі 5962,72грн. з ПДВ. Таким чином, позивач просив відповідача вважати невірною загальну суму 17170грн. з ПДВ по додатковим витратам із-за простою вагонів при оформленні митних документів, а вважати правильною загальну суму 11207,28грн. з ПДВ.

Сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009р., відповідно до якого, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 8634,27грн. (з урахуванням здійсненого коригування 02.02.2009р.).

21.09.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості у розмірі 8634,27грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису цінного листа від 21.09.2009р.

Відповідач вимогу про оплату заборгованості у розмірі 8634,27грн. залишив без реагування.

Оскільки, відповідач до теперішнього часу не сплатив позивачу заборгованість, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 8634,27грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі тане спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.11, 202, 205, 207, 208, 509, 526, 530 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Еста-Трейд” м.Авдіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія” м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 8 634,27грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромекологія” (83117, м. Донецьк, вул. В.Терешкової, 36/39, п/р 260000101567 в ЗАТ„ПроКредитБанк” м. Донецька, МФО 334970, ЄДРПОУ 32717505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста-Трейд” (86060, м. Авдіївка, Донецька область, вул. Менделеєва, 7/58, п/р 26002002550000 в ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 35204332) заборгованість у сумі 8 634,27грн., держмито у сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 07.12.2009року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі