Рішення № 7041621, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 4/285                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Пономаренко А.О. – довіреність від 20.09.2009р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Приватного підприємства НПФ „АгроДизель” м. Харків

до відповідача - Державного підприємства „Торезантрацит” м. Торез

про стягнення 83402,11грн. заборгованості

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 83402,11грн. заборгованості за поставлений товар за договір №14/03-1 від 14.03.2006р.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №14/03-1 від 14.03.2006р. з додатковими угодами, специфікаціями, видаткові накладні №АД-0000021 від 15.05.2008р. на суму 78979,94грн., №АД-0000022 від 17.05.2008р. на суму 1273,04грн., №АД-0000028 від 07.07.2008р. на суму 5152,00грн., №АД-0000029 від 09.07.2008р. на суму 2150,00грн., №АД-0000030 від 11.07.2008р. на суму 998,43грн., №АД-0000031 від 14.07.2008р. на суму 1520,00грн., №АД-0000032 від 16.07.2008р. на суму 1121,57грн., №АД-0000035 від 13.08.2008р. на суму 1958,00грн., №АД-0000004 від 27.03.2008р. на суму 36197,00грн. та довіреності серії ЯПВ №340310 від 15.05.2008р., №209 від 26.03.2009р., по яких отриманий товар відповідачем, претензії, які направлені відповідачу та докази отримання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, угоду про надання правової допомоги від 20.09.2009р., видаткові касові ордери від 14.10.2009р. на суму 2000,00грн., від 29.10.2009р. на суму 8000,00грн.

Відповідач не явився в судове засідання, але у відзиву на позов від 01.12.2009р. визнав борг перед позивачем в сумі заявленої та просить суд вирішити спір без явки його представника.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено достатність документів для вирішення даного спору по суті, тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України вирішується справа без явки представника відповідача.

За матеріалами справи з урахуванням пояснень сторін, судом встановлено, що між сторонами 14.03.2006р. підписаний договір купівлі-продажу №14/03-1 з додатковими угодами та специфікаціями, в якому передбачені всі істотні умови: строк дії договору, який пролонгований до 31.12.2009р., найменування товару, який повинен бути поставлений, одиниця виміру, кількість та ціна, строк поставки та оплати, тому він вважається судом укладеним.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивач, не дочекавшись перерахування відповідачем 100% попередньої оплати, в порушення умов договору, поставив відповідачу товар по видатковим накладним, засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

У відповідності зі ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписи ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначають, що у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

У відповідності з вимогою цієї статі позивачем відповідачу 23.09.2009р. направлена претензія з вимогою оплати 83402,11грн. заборгованості за отриманий товар, яка отримана останнім 28.09.2009р., про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідачем претензія позивача залишена без відповіді та задоволення, товар не оплачений, таким чином на час звернення із позовом сума заборгованості за поставлений відповідачу товар складає 83402,11грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати з боку відповідача, погодження боржника з сумою поставки та неоплати поставленої продукції, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 83402,11грн. заборгованості в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, угоду про надання правової допомоги від 20.09.2009р., видаткові касові ордери від 14.10.2009р. на суму 2000,00грн., від 29.10.2009р. на суму 8000,00грн.

          У вирішенні відповідного питання суд враховує викладене в пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 ( v5-78800-98 ) та Лист (v-164600-08) Вищого господарського суду від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якоих зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи";

- абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 ( v_973600-07 ) "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативноправовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

3

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Між позивачем та Пономаренко Ганною Олександрівною, яка відповідно до Закону України “Про адвокатуру” має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 1335 від 08.02.2008р., підписана угода про надання правової допомоги від 20.09.2009р..

У відповідності з п. 1 договору адвокат бере на себе зобов’язання представляти права та інтереси замовника (позивача) у господарському суді будь-яких інстанцій та державній виконавчій службі щодо примусового стягнення з ДП „Торезантрацит” суми боргу за договором №14/03-1 від 14.03.2006р.

В рамках цієї угоди правова допомога надається позивачу шляхом:

- усного та письмового консультування з правових питань у рамках доручення;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, заяв, в тому числі позовних, заперечень на позовні заяви;

- представництва інтересів замовника в судових установах;

- захисту прав та інтересів клієнта у відповідності з діючим законодавством України ( п. 2 договору).

Сума гонорару за договором складає 10000,00грн. (п. 4.3 договору).

Позивачем надані докази того, що контрагент по вищезазначеному договору складений з саме позивачем з адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю), надані докази оплати послуг (видаткові касові ордери від 14.10.2009р. на суму 2000,00грн., від 29.10.2009р. на суму 8000,00грн.), а також доведений факт надання юридичних послуг.

          Приймаючи до уваги, що позов заявлений щодо стягнення суми заборгованості, проти якої не заперечував боржник, позивач на свій ризик здійснив поставку товару не дочекавшись попередньої оплати від відповідача, як вимагали вимоги договору, тому суд вважає, що витрати, понесенні позивачем за сплату на послуги адвокату занадто завищені і позивачем не доведені як необхідні, тому сума сплаченого позивачем гонорару господарський суд поділяє між сторонами і рівних пропорціях.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати, які складаються з витрат на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ст.ст. 526,530,531,538,693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства НПФ „АгроДизель” м. Харків до Державного підприємства „Торезантрацит” м. Торез про стягнення 83402,11грн. заборгованості в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” м. Торез-86600, вул. Енгельса, 88, ЄДРПОУ 32366906 на користь Приватного підприємства НПФ „АгроДизель” м. Харків-61002, вул. Дарвіна, 12, к. 13, ЄДРПОУ 32238992 заборгованість в сумі 83402,11грн., 5000,00грн. витрат на послуги адвоката, 834,02грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя