Рішення № 7041614, 07.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.09 р.                     Справа № 28/286                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк

про стягнення 60 513 грн. 77 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк, про стягнення 60513грн.77коп., в тому числі заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 46803грн.81коп., пені в розмірі 12668 грн. 76 коп., 3 % річних в розмірі 1041грн.20коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №1909/02-Д від 19.09.2008р., накладну №68797 від 13.10.2008р., податкову накладну, рахунок №68797 від 13.10.2008р., довіреність відповідача на отримання ТМЦ серія ЯОР №902301 від 13.10.2008р., виписки з банку.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.10.2009р. порушив провадження у справі № 28/286 та призначив її розгляд на 04.11.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Відповідач в засідання суду не з’явився, витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал).

Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: 83108, м.Донецьк, вул.Кармелюка, 20.

Відповідно до довідки з Головного управління статистки в Донецькій області станом на 26.10.2009р. юридичною адресою відповідача є адреса: 83108, м.Донецьк, вул.Кармелюка, 20.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин не з’явлення в судові засідання та невиконання вимог суду відповідач не представив.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.12.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла телеграма відповідно до якої останній просить суд розгляд справи призначений на 07.12.2009р. здійснити без участі представника позивача. Суд задовольнив клопотання позивача.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк, 19.09.2008р. уклали договір купівлі-продажу № 1909/02-Д (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) зобов’язується передати у власність відповідача (далі - покупець) товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити його (п. 1.1. договору).

Найменування товару: автошини (п. 1.2. договору).

Кількість, ціна й асортимент товару, що поставляється, вказуються в накладній, складеної на підставі письмової заявки покупця. Орієнтована сума договору складає 2 000 000,00 гривень (п.2.1 договору).

Датою постачання вважається дата приймання товару покупцем на складі продавця. Постачання вважається завершеним з моменту передачі товару покупцеві. (п.2.2. договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача відповідно до умов договору № 1909/02-Д від 19.09.2008р. згідно з накладної №68797 від 13.10.2008р. був поставлений товар на загальну суму 71280 грн. 00 коп., що прийнятий відповідачем на підставі довіреності на отримання ТМЦ серія ЯОР №902301 від 13.10.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи. В зазначеній накладній є посилання на довіреність на отримання ТМЦ серія ЯОР №902301 від 13.10.2008р.

Суду також надані відповідний рахунок №68797 від 13.10.2008р. та податкова накладна.

Враховуючи, що інших договорів між сторонами не укладалось, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, найменування товару в накладній № 68797 від 13.10.2008р. та договорі купівлі-продажу № 1909/02-Д від 19.09.2008р. співпадають, тому суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась саме в рамках договору купівлі-продажу № 1909/02-Д від 19.09.2008р.

Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 90 календарних днів з моменту відвантаження. Відстрочка платежу не є товарним кредитом (п.4.2. договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що остаточній термін розрахунку за поставлений товар настав 11.01.2009р.

До позовної заяви також були додані банківські виписки, які підтверджують несвоєчасну часткову сплату відповідачем грошових коштів за поставлений товар на суму 28000 грн. 00 коп. В платіжних дорученнях є посилання на рахунок № 68797 від 13.10.2009р.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість на яку посилається позивач в позовній заяві виникла в рамках договору згідно з накладною, наявною в матеріалах справи, на загальну суму 43280 грн. 00 коп.

Суду наданий акт звірки станом на 27.10.2009р. підписаний сторонами, в якому зазначено, що сальдо на користь позивача складає 43280 грн.00коп.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 43280 грн. 00 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу в розмірі 43280 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 12668 грн.76коп. за період з 11.01.2009р. по 10.09.2009р.

За несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець виплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується як на суму заборгованості за переданий товар, так і на суму штрафних санкцій (п. 5.1.1. договору).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд вважає, що умови пункту 5.1.1 договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги 12.01.2009р. по 12.07.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 6460 грн. 67 коп. за період з 12.01.2009р. по 12.07.2009р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 1041грн. 20 коп. за період з 11.01.2009р. по 10.09.2009р. та інфляційних витрат - 3523грн.81коп. за період з січня 2009р. по серпень 2009р.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 1041 грн. 20 коп. за період з 11.01.2009р. по 10.09.2009р. підлягають задоволенню частково, в розмірі 1036 грн. 17 коп., в зв’язку неправомірним встановленням позивачем періоду нарахування 3% річних з 11.01.2009р. по 10.09.2009р., потрібно з 12.01.2009р. по 10.09.2009р.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що сума інфляційних витрат 3523 грн. 81 коп. за період з січня 2009р. по серпень 2009р. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь позивача з відповідача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС” (83108, м.Донецьк, вул. Кармелюка, 20, ЄДРПОУ 33670725, п/р 26001198084161 в ДФ ВАТ „кредит промбанк”, м. Донецьк, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро” (юридична адреса: 49055, м. Дніпропетровськ, тупик Запорізький, б. 5, кв.3, поштова адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 79, ЄДРПОУ 31614281, р/р 26003010038457 в ДРД ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) суму основного боргу в розмірі 43280 грн. 00 коп., пені у сумі 6460 грн.67 коп., 3% річні у сумі 1036 грн. 17 коп., інфляційні у сумі 3523 грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 543 грн. 01 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 211 грн. 77 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя