Рішення № 7041613, 07.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.09 р.                     Справа № 28/287                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ”, м. Донецьк

про стягнення 72 527 грн. 33 коп.

Представники сторін:           

Від? позивача: не з’явився.

Від відповідача: Горєв Д.А.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ”, м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу з урахуванням інфляційних витрат в розмірі 20459грн.00коп.; пені в розмірі 51644грн.00коп.; 3% річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами в розмірі 424грн.33коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №01-09 СК від 01.09.2008р.; накладну № 69060 від 20.10.2008р.; податкову накладну № 69060 від 20.10.2008р.; рахунок № 69060 від 16.10.2008р.; довіреність на отримання ТМЦ ЯПБ №267198 від 21.10.2008р.; банківські виписки.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.10.2009р. порушив провадження у справі № 28/287 та призначив її розгляд на 04.11.2009р.

04.11.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про уточнення до позовних вимог №0311/09-1 від 03.11.2009р., відповідно до ст.22 ГПК України, в якій останній зазначає, що позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18900грн.00коп. та просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних в розмірі 1559грн.00коп.; суму пені в розмірі 51644грн.00коп.; 3% річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами в розмірі 424грн.33коп. Суд приймає до уваги заяву про уточнення позовних вимог та розглядає зменшені позовні вимоги.

23.11.2009р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі №2011/2009-1 від 20.11.2009р., відповідно до яких останні наполягає на своїй правовій позиції.

07.12.2009р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно до якого останній пояснив суду, що заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу №01-09СК від 01.09.2008р. станом на 22.09.2009р. погашена в повному обсязі, проти стягнення пені в розмірі 51644 грн. 00 коп. заперечує, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню в розмірі встановленому діючим законодавством.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, та відповідач, Спільне українсько-шведське підприємство в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ”, м. Донецьк, 01.09.2008р. уклали договір купівлі-продажу №01-09 СК (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) зобов’язується передати у власність відповідача (далі - покупець) товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити його (п.1.1. договору).

Найменування товару: автошини (п.1.2. договору).

Кількість, ціна й асортимент товару, що поставляється, вказуються в накладній, складеної на підставі письмової заявки покупця. Орієнтована сума договору складає 2000000,00 гривень (п.2.1 договору).

Датою постачання вважається дата приймання товару покупцем на складі продавця. Постачання вважається завершеним з моменту передачі товару покупцеві. Доставка —самовивіз товару (п.2.2. договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем відповідно до умов договору № 01-09 СК від 01.09.2008р. на адресу відповідача згідно з накладної №69060 від 20.10.2008р. був поставлений товар на загальну суму 27000 грн. 00 коп. В зазначеній накладній є посилання на довіреність серія ЯПБ №267198 від 21.10.2008р.

Факт отримання відповідачем вказаного товару, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вище зазначеній накладній, який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ серія ЯПБ №267198 від 21.10.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи. Відповідач не заперечує факт отримання товару відповідно до умов договору № 01-09 СК від 01.09.2008р.

Суду також надані відповідний рахунок №69060 від 16.10.2008р. та податкова накладна.

Враховуючи, що інших договорів між сторонами не укладалось, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, найменування товару в накладній №69060 від 20.10.2008р. та договорі купівлі-продажу № 01-09 СК від 01.09.2008р. співпадають, відповідач не заперечує, що

товар був отриманий відповідно до умов договору, тому суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась саме в рамках договору купівлі-продажу № 01-09 СК від 01.09.2008р.

Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 90 календарних днів з моменту відвантаження. Відстрочка платежу не є товарним кредитом (п.4.2. договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що остаточній термін розрахунку за поставлений товар настав 18.01.2009р.

Відповідач несвоєчасно здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується банківськими виписками, що наявні в матеріалах справи.

Позивач в заяві про уточнення позовних вимог №0311/09-1 зазначив, що відповідач повністю погасив борг за поставлений позивачем товар, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Та також зазначив, що відмовляється від стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18900 грн. 00 коп.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від позову господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Одночасно, позивач ознайомлений з наслідками відмови від позовних вимог, про що є посилання у вказаній вище заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 18900 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 51644 грн. 00 коп. за період з 19.01.2009р. по 10.09.2009р.

За несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець виплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується як на суму заборгованості за переданий товар, так і на суму штрафних санкцій (п.5.1.2. договору).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд вважає, що умови пункту 5.1.2 договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги 19.01.2009р. по 19.07.2009р. (6 місяців) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2663 грн. 19 коп. за період з 19.01.2009р. по 19.07.2009р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 424грн.33коп. за період з 19.01.2009р. по 10.09.2009р. та інфляційних витрат - 1559 грн. 00 коп. за період з січня 2009р. по серпень 2009р.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 424 грн. 33 коп. за період з 19.01.2009р. по 10.09.2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р., позивач неправомірно встановив період нарахування інфляційних витрат з січня 2009р. по серпень 2009р., потрібно з лютого 2009р. по серпень 2009р.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат складає 1240 грн. 20 коп. за період з лютого 2009р. по серпень 2009р.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь позивача з відповідача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 47, 49, 77, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог.

Провадження у справі щодо стягнення з Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ”, м. Донецьк боргу в розмірі 18900 грн. 00 коп. припинити, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, до Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ”, м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства „СКАНДИК ЮГ” (83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, б. 6 Б, ЄДРПОУ 20357265, відомостей про рахунки не має) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоленд-Дніпро” (юридична адреса: 49055, м.Дніпропетровськ, тупик Запорізький, б. 5, к.3, поштова адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 79, ЄДРПОУ 31614281, р/р 26003010038457 в ДРД ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) пеню у сумі 2663 грн.19 коп., 3% річні у сумі 424 грн. 33 коп., інфляційні у сумі 1240 грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 43 грн.28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14 грн. 08 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя