Рішення № 7041538, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 15/179                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Торгівельно-виробниче підприємство “Авангард” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33728696)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 32598706)

про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 74546,91 грн., 3% річних у розмірі 1793,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дєткова М.В. за довіреністю б/н від 22.06.2009 р.

від відповідача: Самойлова Н.Г. за довіреністю № 07–5643 від 29.12.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Торгівельно-виробниче підприємство “Авангард” м. Донецьк до закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 74546,91 грн., 3% річних у розмірі 1793,75 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/179, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 04.08.2009 р. провадження по справі № 15/179 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 39/229пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 30.11.2009 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 10.12.2009 р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з наміром сторін укласти мирову угоду по даній справі. Представник позивача в судовому засіданні в усній формі підтвердив переговори між сторонами щодо укладення мирової угоди. Але станом на теперішній час переговори не завершені, мирова угода як документ сторонами не підписана. До суду такий документ станом на 10.12.2009 р. не надходив, тому підстав вважати мирову угоду укладеною немає. Згідно діючого законодавства сторони мають право укласти мирову угоду на будь–якій стадії судового процесу, в тому числі після винесення судового рішення, якщо п’ятимісячного строку після порушення провадження у даній справі виявилося для сторін недостатньо для досягнення домовленості з вказаного питання. Стаття 77 ГПК України передбачає законні підстави для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Намір сторін укласти мирову угоду не є такою підставою, тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2007 р. сторони уклали договір № 126, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки якого погоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що сума договору вказується в додаткових угодах та додатках, що є невід’ємною його частиною.

Згідно п. 4.3 договору по факту передачі товару продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, накладну або акт прийому–передачі на товар, документ, який підтверджує якість поставленого товару, товаросупровідний документ.

Відповідно до п. 8.1 договору він вступив в силу з дати підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р., а по фінансовим зобов’язанням – до повного виконання.

До спірного договору сторони підписали додаток № 18 від 08.05.2008 р., яким передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також наступні умови поставки:

Товар поставляється транспортом та за рахунок продавця. Вартість монтажу та фурнітури входять до вартості товару.

Оплата за кожну погоджену до поставки партію товару здійснюється покупцем в гривнях у формі 80% передоплати шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків; залишкові 20% по факту поставки після підписання акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Строк поставки встановлений протягом 10 днів після здійснення 80% передоплати.

Даний додаток є невід’ємною частиною договору.

Завірені копії договору та додатку додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 126 від 09.03.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 7112 від 16.07.2008 р. на суму 65146,21 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом представника відповідача – Морозова А.Ф., який фактично отримав товар, на видатковій накладній в графі „Отримав”; а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПГ № 993972/360 від 11.07.2008 р., виданою на Морозова А.Ф.; рахунком на оплату № СФ–1117110 від 12.06.2008 р.; податковою накладною № 5357 від 16.07.2008 р.; актом виконаних робіт, за яким товар, переданий за спірною видатковою накладною, був вмонтований в дитячому садку № 11, при цьому вартість монтажу входила до вартості виробів, виготовлених на виконання додатку № 18 від 08.05.2008 р. до договору № 126 від 09.03.2007 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 126 від 09.03.2007 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у видатковій та податковій накладних, довіреності, рахунку, акті, повністю відповідають тим, що вказані у додатку № 18 до договору. Крім того, з спірної видаткової накладної вбачається, що товар був отриманий згідно довіреності серії ЯПГ № 993972 від 11.07.2008 р., підставою поставки в якій вказаний саме договір № 126 від 09.03.2007 р. Акт виконаних робіт містить посилання на те, що товар був виготовлений та вмонтований згідно додатку № 18 від 08.05.2008 р. до договору № 126 від 09.03.2007 р. В податковій накладній умовою поставки вказаний рахунок на оплату № СФ–1117110 від 12.06.2008 р. В цьому рахунку, як і в спірній видатковій накладній, підставою поставки зазначений основний договір.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірної видаткової накладної, не оплатив.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, що підтверджується листом від 05.02.2009 р., претензією від 08.04.2009 р., листом від 09.06.2009 р. Факт направлення листів позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується листом відповідача № 07–1890 від 29.04.2009 р. Завірені копії вказаних листів додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.07.2009 р., в якій зазначає, що під час складання акту звірки з’ясувалося, що борг відповідача на користь позивача складає 64543,92 грн. Вказане позивач обґрунтовує бухгалтерською довідкою за підписом головного бухгалтера, скріпленим печаткою, яка в оригіналі міститься в матеріалах справи. З довідки вбачається, що 20.10.2008 р. платіжним дорученням № 8956 відповідач помилково перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 602,29 грн. За згодою відповідача вказана сума була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості по рахунку на оплату № СФ–1117110 від 11.07.2008 р. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 64543,92 грн., 3% річних в розмірі 1777,17 грн., інфляцію в сумі 9313,79 грн. Нові розрахунки 3% річних та інфляції наведені в заяві. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 126 від 09.03.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 126 від 09.03.2007 р. передбачили поетапну оплату вартості товару, при цьому остаточну оплату покупець зобов’язаний був здійснити протягом 10 банківських днів по факту поставки після підписання акту виконаних робіт. Тобто договір пов’язує настання строку остаточної оплати з наступними подіями: здійснення поставки, підписання акту виконаних робіт, перебіг 10 банківських днів по факту поставки.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт сторонами підписаний, за спірною видатковою накладною № 7112 товар був отриманий відповідачем 16.07.2008 р. Таким чином, строк оплати наступив у період з 17.07.2008 р. по 30.07.2008 р. включно, а вже з 31.07.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Відповідач надав до суду відзив № 07–3261 від 29.07.2009 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує на підставі того, що вважає спірний договір № 126 від 09.03.2007 р. недійсним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2009 р. по справі № 39/229пд, яким в позовних вимогах відповідача про визнання договору № 126 від 09.03.2007 р. недійсним відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. вказане рішення суду залишено без змін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 126 від 09.03.2007 р. (з урахуванням додатку № 18 до договору) строк в сумі 64543,92 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1777,17 грн., інфляцію в розмірі 9313,79 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 9313,79 грн., 3% річних в сумі 1777,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (юридична адреса: 86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код ЄДРПОУ 32598706; рахунок 26004198061891 в Донбаській філії ЗАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь приватного підприємства “Торгівельно-виробниче підприємство “Авангард” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 97; код ЄДРПОУ 33728696; рахунок 26002051704319 в Куйбишевському відділенні ДРУ Приватбанк, МФО 335496) суму 75634,88 грн. (а саме: основний борг на суму 64543,92 грн., 3% річних в розмірі 1777,17 грн., інфляцію в сумі 9313,79 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 756,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,09 грн.

У судовому засіданні 10.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя