Рішення № 7041050, 01.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2009Справа №2-31/4082-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Асторія - Груп” (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ЗКПО 34212295)

до відповідачів –

1)          Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 46; ЗКПО 25959784)

2)          Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Алушта” (98500, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8; ЗКПО 02651032)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська юридична група” (95017, м.Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1, кв. 2; ЗКПО 32177846)

про визнання недійсним договору

за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 46; ЗКПО 25959784)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Асторія - Груп” (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ЗКПО 34212295)

про звернення стягнення на заставлене майно

          Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача за первісним позовом – Кузнецова Є.Н., дов. у справі

Від відповідача 1 – Кошлій Р.В., дов. у справі; Льошина Н.В., дов. у справі

Від відповідача 2 – не з’явився

Від третьої особи – не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія – Груп» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Дочірний банк Сбербанку Росії», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» про визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу АРК, в частині забезпечення нерухомим майном, належного ТОВ «Асторія Груп», а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АРК від 07.09.2009 р. замінено відповідача 1 - Відкрите акціонерне товариство «Дочірний банк Сбербанку Росії» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дочірний банк Сбербанку Росії».

Первісні позовні вимоги мотивовані посиланням на ст.229 Цивільного кодексу України щодо недійсності правочину вчиненого під впливом помилки. Вказує, що на підставі того, що ТОВ «Асторія-груп» при укладенні договору іпотеки, в результаті невірного сприйняття умов угоди, помилилось відносно обставин, що мали суттєве значення. Стверджує, що обставини укладення угоди мають суттєве значення, так як впливають на можливість укладення угоди взагалі, на матеріальний стан та господарську діяльність позивача, а знаходження у заставі майна ТОВ «Асторія-груп» порушують права позивача як власника та перешкоджають розпоряджатися належним йому майном.

Відповідач проти позову заперечує з підставі викладених у відзиві на позов.

07.09.2009 р. (вх..№5274-2008) до суду від Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» надійшла зустрічна позовна заява, згідно якої просить стягнути з ТОВ «Асторія-Груп» 74797,52 грн., що складає частину заборгованості по сплаті відсоткового доходу за другий купонний період за облігаціями серії «Y» за 2 дні (з 17.11.2008 р. по 18.11.2008 р.) шляхом звернення стягнення на нерухоме майно – будівлі і споруди санаторію «Алушта» загальною площею 17261,5 кв.м., які знаходяться за адресою : АРК, м.Алушта. вул.Глазскрицького, б.8 та складаються з : корпус №6 (літ.И) – загальною площею 1907.4 кв.м.; корпус №7 (літ. Й) – загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія-Груп» та визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.09.2009 р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” для спільного розгляду із первісним позовом.

21.09.2009 р. (вх. № 11162) до суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути на користь позивача за зустрічним позовом з відповідача за зустрічним позовом 1682876,71 грн., що складає частину заборгованості по сплаті відсоткового доходу за другий процентний період за облігаціями серії «Y» за 45 днів шляхом звернення стягнення на нерухоме майно – будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АРК, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та складаються з: корпус № 6 (Літ. И), заг.площею – 1907,4 кв.м.; корпус № 7 (Літ Й), заг.площею – 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія Груп» та визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, а також просить стягнути судові витрати.

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанк Росії» звернувся із зустрічними позовними вимогами на підставі того, що відповідачами не виконано умови договору іпотеки в частині виконання обов’язку страхування на користь позивача предмету іпотеки від усіх можливих ризиків на строк до 09.09.2013 р., а також Емітентом – ТОВ «Кримська юридична група» не сплачено відсоткового доходу у відповідності з умовами Рішення (Протоколу №30 Загальних Зборів Учасників ТОВ «Кримська юридична група» від 16.07.2008 р.).

23.09.2009 р. (вх. № 14733) до суду надійшла заява ВАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії», в якої представник позивача виклав додаткові обставини, що на його думку свідчать про порушення прав банку з боку відповідача.

24.09.2009 р. до суду від ТОВ «Асторія – Груп» надійшли письмові заперечення згідно яких позивач за первісним позовом просить суд пояснення відповідача за первісним позовом до уваги не приймати. Також надіслав клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви, на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України.

Представник позивача за первісним позовом позовну заяву підтримав у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву просив залишити без розгляду на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України. Також вказує, що позивач за первісним позовом стягує суму позову за виконавчим написом нотаріуса. Але письмового обгрунтування зазначеним обставинам та документального підтвердження суду не надала.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Зустрічну позовну заяву з урахуванням збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити. Також надав документи витребувані судом.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення на предмет спору.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу №30 Загальних зборів учасників ТОВ «Кримська юридична група» від 16.07.2008 р. ТОВ «Кримська юридична група» було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Y» на суму 70000000,00грн., в кількості 70000 шт. з номінальною вартістю 1000 грн. кожна.

10.09.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні №14604Д.

Згідно з цим договором, Емітент – ТОВ «Кримська юридична група» зобов’язався передати у власність Банку – ЗАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії», а Банк зобов’язався прийняти і оплатити пакет цінних паперів, а саме : процентні іменні облігації ТОВ «Кримська юридична група» серії Y в кількості 70000 шт. номінальною вартістю 1000грн. кожна, емітовані згідно Рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій Емітента, що затверджене Протоколом №30 засідання Загальних Зборів Учасників Емітента від 16.07.2008 р. та зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 13.08.2008 р. за №673/2/08-Т (далі – Рішення).

Отже Банк, 10.09.2008 р., відповідно до укладеного з Емітентом договору купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні №14604Д від 10.09.2008 р., придбав у Емітента 70000 штук вищевказаних облігацій, та сплатив за них кошти в розмірі 70972300,00 грн.

Відповідно до Рішення Емітент зобов’язаний в строки та в порядку, які передбачені в п.3.8 Рішення, сплатити власникам облігацій відсотковий дохід за Облігаціями.

Таким чином, Емітент – ТОВ «Кримська юридична група» взяв на себе зобов’язання виплатити Банку 14.11.2008 р. (дата відсоткової виплати за перший період) суму відсоткового доходу за облігаціями за відсотковою ставкою 19,5% річних.

10.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» (Іпотекодавець-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» (Іпотекодавець-2) та Закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанк Росії» (Іпотекодержатель) укладений іпотечний договір, згідно якого у відповідності до цього договору в забезпечення зобов’язань ТОВ «Кримська юридична група», які випливають із договору купівлі-продажу цінних паперів №14605Д, укладеного між боржником і Іпотекодержателем 10.09.2008 р. з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії, і можуть виникнути в майбутньому за договором купівлі-продажу, та які перелічені статті 2 цього договору, Іпотекодавці передають Іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п.3.1 цього договору.

Відповідно п.2.1 договору, забезпечуються іпотекою наступні зобов’язання боржника, які випливають з договору купівлі-продажу та рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій ТОВ «Кримська юридична група», зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 13.08.2008 р. за №673/2/08-Т і можуть виникнути в майбутньому за договором купівлі-продажу та рішенням, зокрема :

-          зобов’язання здійснити оплату Іпотекодержателю іменних процентних облігацій ТОВ «Кримська юридична група» серії Y відповідно до графіку зазначеного у договорі;

-          зобов’язання в строк та в порядку, які передбачені в п.3.8 Рішення, сплатити Банку відсотковий дохід за Облігаціями з розрахунку 19,5% річних, з можливістю зміни розміру процентної ставки відповідно до п.3.8.4 Рішення.

Згідно п.3.1 договору, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно – будівлі і споруди санаторію «Алушта» загальною площею 17261,5 кв.м., які знаходяться за адресою : АРК, м.Алушта. вул.Глазскрицького, б.8 та складається з :

корпусу (літ.А) – загальною площею 1321,9 кв.м.;

корпусу (літ.Б) – загальною площею 1313,4 кв.м.;

корпусу (літ.В) – загальною площею 975,9 кв.м.;

корпусу (літ.Г) – загальною площею 711,3 кв.м.;

корпусу (літ.Д) – загальною площею 572,4 кв.м.;

їдальні (літ.Е) – загальною площею 1128,1 кв.м.;

їдальні (літ.Ж) – загальною площею 305,9 кв.м.;

корпусу (літ.З) – загальною площею 6306,2 кв.м.;

клубу (літ.К) – загальною площею 310,7 кв.м.;

будиночку (літ.Л) – загальною площею 101,9 кв.м.;

підсобних приміщень (літ.М) – загальною площею 34,3 кв.м.;

підсобних приміщень (літ.Н) – загальною площею 91,6 кв.м.;

підсобних приміщень (літ.О) – загальною площею 20,7 кв.м.;

підсобних приміщень (літ.П) – загальною площею 9,2 кв.м.;

климатопавільону (літ.Р) – загальною площею 216,3 кв.м.;

котельної (літ.С) – загальною площею 117,1 кв.м.;

гаражу (літ.Т) – загальною площею 27,2 кв.м.- загальною площею 34,8 кв.м.;

підсобних приміщень (літ.Ш) – загальною площею 37,1 кв.м.;

гаражу (літ.У);

складу (літ.Ф);

підсобних приміщень (літ.Ч);

навісу (літ.А1);

навісу (літ.Б1);

навісу (літ.Д1);

навісу (літ.З1);

будівлі трансформаторної (літ.Ж1);

будівлі трансформаторної (літ.Е1);

споруд;

насосної (літ.46) загальною площею 45,8кв.м.;

душевої (літ.47) – загальною площею 60,7 кв.м.;

басейну (літ.48),

що складає 80/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Санаторій «Алушта» згідно з рішенням господарського суду АРК №2-25/6433-2006 від 27.10.2006 р. та наказу господарського суду АРК від 07.11.2006 р.

а також :

корпус №6 (літ.И) – загальною площею 1907.4 кв.м.;

корпус №7 (літ.Й) – загальною площею 1611,6 кв.м.

що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія-груп» згідно з договором купівлі-продажу частки будівель і споруд, посвідченим приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Автухович Е.В. 26.12.2007 р. за реєстровим номером 5092.

Позивач – ТОВ «Асторія-груп» звернулось до суду із первісним позовом про визнання недійсним вказаного іпотечного договору, мотивує свої вимоги тим, що майно, яке належить ТОВ «Асторія-груп» на праві приватної власності, передано в іпотеку формально, так як ТОВ «Асторія-груп» не є майновим поручителем ТОВ «Кримська юридична група». Позивач не укладав договору поруки згідно вимогам Цивільного кодексу України та не приймав на себе зобов’язань за невиконання боржником обов’язків ані по договору купівлі-продажу, ані по Рішенню.

Крім того, вартість предмета іпотеки у повному обсязі умовами договору визначена не була та включає взагалі вартість майна належного ТОВ «Асторія-груп».

Позивач стверджує, що ТОВ «Асторія-груп» при укладенні договору іпотеки помилилось відносно обставин, що мають суттєве значення, а тому в результаті невірного розуміння умов угоди, вона не є відповідною волевиявленню ТОВ «Асторія-груп» та укладена помилково. В правове обґрунтування посилається на положення ст.229 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками позивача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем.

Відповідно п.3.3 іпотечного договору, за взаємною згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки складає 93874300 грн., з чого вбачається, що сторонами за договором досягнуто згоди з визначення ціни майна, що є предметом іпотечного договору.

Розділом 3 іпотечного договору визначені зобов’язання, на забезпечення яких сторонами за договором саме і був укладений вказаний договір.

Як вбачається з тексту договору, однією зі сторін, а саме – Іпотекодавцем 2 є ТОВ «Асторія-груп», що засвідчується підписом уповноваженої особи та печаткою товариства.

При цьому, п.8.1 іпотечного договору визначено, що цей договір відбиває повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, що врегульовані цим договором, відсутні будь-які інші положення, визначені сторонами, усні або письмові, крім тих, які містяться в цьому договорі. Всі попередні заяви, угоди або домовленості між сторонами щодо предмета цього договору анулюються з моменту набуття ним чинності.

Щодо твердження позивача, що він не є майновим поручителем ТОВ «Кримська юридична група», оскільки ним не було укладено з вказаною особою договору поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Таким чином, відповідно до вказаної статті Цивільного кодексу порука та застава- окремі самостійні способи забезпечення зобов’язання.

Згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, застосування щодо договору іпотеки положень Цивільного кодексу України про поруку, як того вимагає ТОВ «Асторія-груп», є безпідставним, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим засобом забезпечення зобов’язання.

Посилання позивача на ті обставини, відповідно яким у подальшому він мав намір вивести з-під обтяження заставлене майно відповідно умов оспорюваного договору, судом до уваги не приймається у зв’язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за іпотечним договором досягнуто згоди з усіх питань, що врегульовані даним договором, та у ньому відсутні будь-які положення щодо можливості ТОВ «Асторія-груп» здійснити дії з виведення з під-обтяження заставленого майна до виконання зобов’язань Емітентом.

Відповідно до ст. 229 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним лише тоді, якщо особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним необхідно, щоб мала місце помилка, тобто таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Отже, відповідно до ст. ст. 32, 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України, наявність помилки в даному випадку має бути підтверджено належними письмовими доказами.

Однак, ТОВ «Асторія-груп» не надало суду жодного документального обґрунтованого доказу помилки при укладанні ним Договору іпотеки.

Оскільки ТОВ «Асторія-груп», уклавши оспорюваний договір з іншими особами, реалізувала своє волевиявлення щодо забезпечення своїм майном зобов’язань Емітента, суд дійшов висновку, що у даному випадку надання майна у заставу на забезпечення зобов’язань іншої особи не є помилкою у розумінні ст.229 Цивільного кодексу України, так як сторона – ТОВ «Асторія-груп» виразила своє волевиявлення підписавши умови договору у тій редакції яка була запропонована та узгоджена між сторонами за договором та яка не включає положень щодо можливості виведення майна з-під застави у випадку припинення долевої власності сторін за договором.

Судом вбачається, що обставини, на які посилається позивач щодо формального характеру надання ТОВ «Асторія-груп» належного йому майна в іпотеку та подальші наміри товариства виведення цього майна з-під обтяження не є обставинами, які підпадають під такі, що мають істотне значення в розумінні ст.229 Цивільного кодексу України, тому що ці обставини не стосуються ні природи договору іпотеки, ні прав та обов’язків його сторін, ні властивостей та якостей речі.

Отже, у суду відсутні законні підстави вважати, що в даному випадку мала місце помилка, внаслідок чого не має підстав для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним як таким, що укладений під впливом помилки.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п.п.5 п.4.3 та п.4.6 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №322 від 17.07.2003 р., права, що надаються власникам облігацій, та порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями зазначаються у рішенні про розміщення облігацій.

В своєму рішенні Емітент визначив, що виплата доходу по облігаціях здійснюється щоквартально.

Відповідні дати виплати відсоткового доходу, порядок обчислення відсоткового доходу та відсоткова ставка по облігаціях Емітента встановлені у п.п.3.8.2. 3.8.3. 3.8.4 Додатку №1 до рішення. Згідно вказаних пунктів Додатку №1 до Рішення, Емітент зобов’язався виплатити власникам його облігацій відсотковий дохід за перший період 14.11.2008 р. та за другий період 13.02.2009 р. за відсотковою ставкою 19,5% річних.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень рішення Емітента, останнє взяло на себе зобов’язання виплатити позивачу 14.11.2008 р. (дата відсоткових виплат за перший період) та 13.02.2009 р. (дата відсоткових виплат за другий період) суми відсоткового доходу за облігаціями за відсотковою ставкою 19,5% річних.

Відсотковий дохід відповідно до методики розрахунку, яка визначена у рішенні Емітента за другий період становить 3403400,00 грн. і розраховується наступним чином :

(1000 (номінальна вартість однієї облігації) x 19,5 (відсоткова ставка) x 91 (кількість днів у періоди, за який нараховується дохід) / 365 (кількість днів у році згідно порядку розрахунку, визначеного у рішенні) x 100) x 70000 (кількість облігацій, які перебувають у власності позивача) = 3403 400,00 грн.

Емітент взяті на себе зобов’язання щодо виплати позивачу суми відсоткового доходу за облігаціями за другий період у встановлений строк не виконав.

Відповідно до ст.4.4.7 договору іпотеки, іпотекодавці зобов’язані не пізніше 10-ти робочих днів з дати підписання договору за власний рахунок застрахувати на користь позивача предмет іпотеки від усіх можливих ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування предмету іпотеки на строк до 09.09.2013 року на суму не меншу заставленої вартості предмету іпотеки. Проте відповідач договір страхування не уклав.

Як вже зазначалось, на забезпечення виконання зобов’язань Емітента за рішенням (Протокол №30 Загальних Зборів Учасників ТОВ «Кримська юридична група» від 16.07.2008 р.), між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ТОВ «Асторія-груп» та ТОВ «Санаторій Алушта» укладений іпотечний договір від 10.09.2008 р., згідно умов якого відповідачем – ТОВ «Асторія-груп» (Іпотекодавець) ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» (Іпотекодержатель) передано в іпотеку нерухоме майно – будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою : АРК, м.Алушта, вул.Глазскрицького, б.8 та складається, зокрема, з корпус №6 (літ.И) загальною площею 1907,4 кв.м.; корпус №7 (літ.Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія-груп».

Відповідно до п.6.3 іпотечного договору, Банк набуває право вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в п.2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-ти денний строк, - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Емітентом будь-якого із зобов’язань за договором купівлі-продажу та Рішенням.

Відповідно п.6.3 іпотечного договору, 27.11.2008 р. ЗАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» направив на адресу ТОВ «Кримська юридична група» повідомлення-вимогу з вимогою дострокового виконання зобов’язань, зазначених в п.2 іпотечного договору, а саме – дострокового викупу Облігацій в кількості 70000 штук загальною номінальною вартістю 70000000 грн. Ціна викупу Облігацій повинна складатись з номінальної вартості Облігацій та відсоткового доходу за Облігаціями за період з 14.11.2008 р. до дати викупу Облігацій, а також сплати відсоткового доходу за Облігаціями за перший період в розмірі 3403400 грн.

Відповідно ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань. Вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже, несплата Емітентом відсоткового доходу у відповідності з умовами Рішення є підставою для звернення позивача за зустрічним позовом до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості Емітента перед Банком.

Згідно ч.1 ст.33 закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з уточненим позовом про звернення стягнення на заставлене майно з метою погашення заборгованості Емітента по частині заборгованості за другим купонним періодом за 45 днів (з 17.11.2008 р. по 31.12.2008 р.), яка розраховується наступним чином :

(1000 (номінальна вартість однієї облігації) x 19,5 (відсоткова ставка) х 45 (кількість днів у періоді, за який нараховується дохід) / 365 (кількість днів у році згідно порядку розрахунку, визначеного у Рішенні) х 100) х 70000 (кількість облігацій, які перебувають у власності позивача) = 1682876,71 грн.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що у відповідача виникли зобов’язання по сплаті позивачу заборгованості за відсотковими доходами по Облігаціях, які ним не виконані у встановлений строк, на вимогу позивача заборгованість не сплатив, відтак позивач має право на погашення заборгованості за рахунок заставленого майна за іпотечним договором.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача за зустрічним позовом у порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 01.12.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 07.12.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову ТОВ «Асторія-груп» відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асторія - Груп” (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ЗКПО 34212295) на користь Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 46; ЗКПО 25959784) суму заборгованості в розмірі 1682876,71грн., що складає частину заборгованості по сплаті відсоткового доходу за другий процентний період за облігаціями серії «Y» за 45 днів шляхом звернення стягнення на нерухоме майно – будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АРК, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та складаються з: корпусу № 6 (Літ. И), заг.площею – 1907,4 кв.м.; корпус № 7 (Літ Й), заг.площею – 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія Груп» та визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асторія - Груп” (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ЗКПО 34212295) на користь Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 46; ЗКПО 25959784) 16829,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін та третьої особи рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.