Ухвала суду № 7040993, 24.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

УХВАЛА

24.11.2009Справа №2-7/5899.1-2009 За позовом: 1) Бачуріна Олександра Леонідовича (97400, м. Євпаторія, вул. Ситнікова, 10, кв.58); 2) Глущенко Юрія Леонідовича (97400, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Адмірала Кантура, 5, кв. 84); 3) Глущенко Світлани Олександрівни (97400, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Адмірала Кантура, 5, кв. 84); 4) Ільянова Сергія Андрійовича (96500, Сакський район, с. Молочне, вул. Дружби, 64)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко КСП» (96555, Сакський район, с. Утне, вул. Гагаріна, 73 а)

Про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів.

Суддя ГС АР Крим І. І Дворний

                                        представники:

Від позивачів: 1) Ємельянов С.О. – представ., дов. № 2240 від 23.11.2009 р.; 2) не з’явився; 3) не з’явився; 4) не з’явився.

Від відповідача - не з’явився

Суть справи: Бачурін Олександр Леонідович, Глущенко Юрій Леонідович, Глущенко Світлана Олександрівна та Ільянов Сергій Андрійович звернулись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко КСП», в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати протокол загальних зборів КСП «Садко» від 18.02.2004 р.;

- визнати недійсним та скасувати рішення №1 засновника КСП «Садко» від 08.06.2005 р. «Про припинення КСП «Садко» шляхом перетворення в ТОВ «Садко КСП», як таке, що не відповідає чинному законодавству;

- визнати недійсним та скасувати рішення №1 засновника КСП «Садко» від 17.08.2005 р. «Про створення ТОВ «Садко КСП» шляхом перетворення КСП «Садко» в ТОВ «Садко КСП»»;

- визнати недійсним та скасувати рішення №2 засновника КСП «Садко» від 17.08.2005 р.

          20.02.2009 р. до ГС АР Крим від позивачів надійшла уточнена позовна заява, в якій містяться вимоги про визнання недійсними та скасування:

-          рішення про виключення зі складу КСП “Садко” засновників Бачуріна О.Л. та Ільянова С.А., яке відображено у протоколі загальних зборів КСП “Садко” від 18.02.2004 р.;

-          рішення №1 засновника КСП “Садко” від 08.06.2005 р. “Про припинення КСП “Садко” шляхом перетворення в ТОВ “Садко” КСП”;

-          рішення №1 засновника ТОВ “Садко КСП” від 17.08.2005 р. “Про створення ТОВ “Садко КСП” шляхом перетворення КСП “Садко” в ТОВ “Садко КСП”;

-          рішення №2 засновника КСП “Садко” від 17.08.2005 р.;

Крім того, позивачі просять визнати недійсним правочин про передачу основних фондів від КСП “Садко” до ТОВ “Садко КСП” та визнати недійсним статут ТОВ “Садко КСП”.

Рішенням ГС АР Крим від 30.03.2009 р. у справі №2-19/10760-2008 позов був задоволений частково. Суд визнав недійсними та скасував рішення від 18.02.2004 року про виключення з членів КСП “Садко” засновників Бачурина А.Л. та Ільянова С.А.; рішення № 1 від 08.06.2005 р. засновника КСП “Садко” про припинення КСП “Садко” шляхом перетворення у ТОВ “Садко КСП”; рішення № 2 від 17.08.2005 р. засновника ТОВ “Садко КСП”(код юридичної особи 23201445) про затвердження акта приймання – передачі основних фондів від КСП “Садко” до ТОВ “Садко КСП” (код юридичної особи 23201445); рішення від 17.08.2005 р. засновника ТОВ “Садко КСП” про створення ТОВ “Садко КСП” шляхом перетворення з КСП “Садко” на ТОВ “Садко КСП” у частині перетворення КСП “Садко” на ТОВ “Садко КСП” (код юридичної особи 23201445), та проведення припинення КСП “Садко”. Визнаний недійсним правочин про передачу майна від КСП “Садко” до ТОВ “Садко КСП” (код юридичної особи 23201445) та Статут ТОВ “Садко КСП” (код юридичної особи 23201445) у частині визначення ТОВ “Садко КСП” правонаступником КСП “Садко”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. рішення ГС АР Крим від 30.03.2009 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим актом, позивачі звернулись з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2009р. та рішення ГС АР Крим від 30.03.2009 р. у справі №2-19/10760-2008 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/5899.1-2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.11.2009 р. справа була прийнята до провадження та призначений розгляд справи на 24.11.2009 р.

Глущенко Юрій Леонідович, Глущенко Світлана Олександрівна, Ільянов Сергій Андрійович та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко КСП» у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.06.1998 р. фізичними особами в складі: Бачуріна Олександра Леонідовича, Соценка Вадима Миколайовича, Глущенка Юрія Леонідовича і Нестеренка Олександра Леонідовича відповідно до протоколу №1 загальних зборів засновників колективного сільськогосподарського підприємства «Садко», а також засновницького договору б/н про створення і діяльність колективного сільськогосподарського підприємства «Садко» від 05.06.1998р. було створено колективне сільськогосподарське підприємство «Садко», затверджений установчий договір та статут. Форма власності –колективна (т.1 а.с.8-22).

Відповідно до ст.1 договору засновники створюють КСП «Садко» з ціллю здійснення виробничо-господарської діяльності, надання послуг, виконання робіт та отримання з цих підстав прибутку.

06.12.2001 р. рішенням зборів засновників КСП «Садко» введено до складу засновників Ільянова С.А. та Глущенко С.А. (т.1 а.с.25).

Установчий договір КСП «Садко» було доповнено та включено до складу засновників Ільянова С.А. і Глущенко С.А. (т.1 а.с.14).

Вказані доповнення зареєстровані у реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності, про що свідчить відповідний підпис та відтиск печатки.

18.02.2004 р. було прийнято рішення про виключення з членів КСП «Садко» засновників Бачурина А.Л. та Ільянова С.А., що відображено у протоколі № б/н (т.1 а.с.26-27).

При цьому вказано, що Нестеренко А.Л. представляє інтереси засновників Глущенко С.А., Глущенко Ю.Л., Соценко В.Н.

08.06.2005 р. засновником КСП «Садко» (протокол №1) було прийнято рішення про припинення Колективного сільськогосподарського підприємства «Садко» шляхом перетворення його на Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко КСП», що є правонаступником КСП «Садко». (т.1 а.с.28).

17.08.2005 р. засновник ТОВ «Садко КСП» прийняв рішення №1 про створення ТОВ «Садко КСП» шляхом перетворення з «Садко КСП» на ТОВ «Садко КСП», та проведення припинення КСП «Садко». (т.1 а.с.29).

17.08.2005 р. засновник ТОВ «Садко КСП» прийняв рішення №2 про затвердження акта приймання–передачі основних фондів від КСП «Садко» до ТОВ «Садко КСП» (т.1 а.с.30-31).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко КСП» (код юридичної особи 23201445) зареєстроване у якості юридичної особи Сакською районною державною адміністрацією АР Крим 02.09.2005 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (т.1 а.с.45).

Відповідно до Статуту ТОВ «Садко КСП» створено шляхом перетворення КСП «Садко» та є його правонаступником (т.1 а.с.80-89).

Фізичні особи Бачурін Олександр Леонідович, Глущенко Юрій Леонідович, Глущенко Світлана Олександрівна, Ільянов Сергій Андрійович звернулися до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко КСП», в якому, з урахуванням змінних позовних вимог, просять суд визнати недійсним та скасувати: рішення про виключення зі складу КСП «Садко» засновників Бачуріна О.Л. та Ільянова С.А., яке відображено у протоколі загальних зборів КСП «Садко» б/н від 18.02.2004 р., рішення №1 засновника КСП «Садко» від 08.062005 р. "Про припинення КСП «Садко» шляхом перетворення в ТОВ «Садко» КСП», рішення №1 засновника ТОВ «Садко КСП» від 17.08.2005 р. «Про створення ТОВ «Садко КСП» шляхом перетворення КСП «Садко» в ТОВ «Садко КСП», рішення №2 засновника КСП «Садко» від 17.08.2005 р., а також визнати недійсним правочин про передачу основних фондів від КСП «Садко» до ТОВ «Садко КСП», визнати недійсним статут ТОВ «Садко КСП» (т.1 а.с.111-113).

Наведене вказує, що члени колективного сільськогосподарського підприємства «Садко» звернулись до суду з позовом про визнання недійсним рішення колективного сільськогосподарського підприємства «Садко» про виключення зі складу підприємства Бачуріна О.Л. і Ільянова С.А. та визнання недійсним рішення про припинення КСП «Садко» шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко» КСП».

В постанові від 30.09.2009 р. у цій справі Вищий господарський суд України зазначив, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно було керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суд касаційної інстанції повідомив, що у разі, якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні були мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, проте не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Згідно зі статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо необхідності припинення провадження у справі у зв’язку з непідвідомчістю спору господарським судам, з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів”) господарським судам підвідомчі, серед іншого, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Частиною 1 статті 80 Господарського кодексу України передбачено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Аналогічні положення містяться у статті 1 Закону України «Про господарські товариства».

У той же час, матеріали справи свідчать, що відповідач у справі є не господарським товариством, а підприємством колективної власності.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент створення КСП «Садко» (05.06.1998 р.), в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Згідно з пунктом 1 Статуту КСП «Садко» підприємство створено відповідно до Закону України «Про підприємство» та засновницького договору шляхом об’єднання майнових вкладів його учасників з метою отримання прибутку. Форма власності – колективна.

Таким чином, спір у цій справі пов’язаний з діяльністю Колективного сільськогосподарського підприємства «Садко» та в рамках цієї справи позивачі оскаржують рішення саме цієї особи, яка не є господарським товариством, оскільки відноситься до підприємств колективної власності.

Суд зазначає, що поняття «господарське товариство» та «підприємство колективної власності» не є тотожними. Про це, серед іншого, свідчить і структура Розділу ІІ Господарського кодексу України, в якому положення про господарські товариства та підприємства колективної власності (кооперативи) виділені в окремі глави.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення статей 167 Господарського кодексу України та 12 Господарського процесуального кодексу України, спір у цій справі не є корпоративним, оскільки не пов’язаний з діяльністю господарського товариства, о отже – не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Така сама позиція викладена в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 р., в якому зазначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб’єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов’язаних із діяльністю інших суб’єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.