Постанова № 7040971, 30.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.11.09Справа №2а-1928/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого - судді Плієва Н.Г.,

при секретарі - Авраменко Г.С.,

за участю:

представника позивача –Кухаренко В.М., довіреність № 04-03 від 08.01.09

представника відповідача –Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 02.01.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доКомунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

Суть спору:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік у розмірі 373265,28 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25382,70 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі- Закон № 875-XII), згідно якої для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідач зобов`язаний був у 2008 році працевлаштувати 71 інваліда, однак середньооблікова кількість працюючих інвалідів у зазначеному році склала 53 одиниці, тобто менш ніж встановлено нормативом на 18 одиниць.

З урахуванням того, що середня річна заробітна плата одного штатного працівника на підприємстві складає 20736,96 грн., розмір адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік складає 373265,28 грн. (20736,96 грн. х18).

Також, за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 25382,70 грн.

Ухвалою суду від 02.10.09 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 20.10.09.

У попередньому судовому засіданні представник позивача надала заяву про зміну позовних вимог в частині розміру пені, оскільки до розрахунку пені було помилково застосовано не діючу облікову ставку НБУ. Просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18924,62 грн., а всього - 392189,90 грн. (а.с. 19).

Ухвалою суду від 20.10.09 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 05.11.09.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно- господарських санкцій у розмірі 373265,28 грн. та пені у розмірі 18924,62 грн., а всього- 392189,90 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення на адміністративний позов. Вважає, що оскільки Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради виконало усі дії для працевлаштування інвалідів у 2008 році, воно не повинно сплачувати адміністративно-господарську санкцію та пеню, крім того, представник відповідача вказує на те, що при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати тільки ті робочі місця, праця на яких не пов`язана з шкідливими та небезпечними умовами. Зазначає, що чисельність цих місць на підприємстві складає 482.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із Звіту відповідача Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова кількість штатних працівників особового складу у Комунальному підприємстві "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради складала 1763 чоловіка (а.с. 5). Отже, у 2008 році відповідач повинен був працевлаштувати 71 інваліда, але середньооблікова кількість працюючих інвалідів у зазначений період склала 53 одиниці, тобто менш ніж встановлено нормативом на 18 одиниць.

Згідно з ч. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2112.05 за № 1534/11814 (далі- Інструкція) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається з листа № 4603/03 від 20.11.09 відповідач регулярно у 2008 році подавав до Севастопольського міського центра зайнятості Звіти про наявність вакансій.

Закон України від 01.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" (далі- Закон № 803-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до ст. 3 Закону № 803-XII державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах, зокрема, забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб.

Згідно з п. "е" ч. 1 ст. 5 Закону № 803-XII держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 875-XII діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 803-XII державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі, зокрема, працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як вбачається з листа Севастопольського міського центра зайнятості від 20.11.09 № 4603/03 до відповідача було направлено у 2008 році 3 інваліда, з яких один відмовився від працевлаштування за власним бажанням, іншим інвалідам у працевлаштуванні відмовив відповідач.

Отже, відмова Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради у працевлаштуванні інвалідів свідчить про відсутність з боку відповідача прагнення на виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

Твердження представника відповідача, що при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати тільки ті робочі місця, праця на яких не пов`язана з шкідливими та небезпечними умовами суд вважає безпідставними, оскільки положення ст.ст. 17-19 Закону № 875-XII не вказують на те, що інваліди мають право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях лише із звичайними умовами праці, як це було передбачено Законом № 875-XII в редакції 2005 року.

Крім того, твердження представника відповідача, що більшість робочих місць в Комунальному підприємстві "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради являються з шкідливими та небезпечними умовами праці, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Наданий суду список невиробничого персоналу не може бути прийнятий судом як належний доказ з цього приводу.

Частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно зі статтями 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було здійснено усіх заходів з метою працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік у розмірі 373265,28 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18924,62 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 07.12.09 о 17-00 годин.

На підставі наведеного, керуючись cт. ст. 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ЄДРПОУ 03358357, р/р 26007945206831 в СФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324195, р/р 2603830111377 в СМВ № 4548 ВАТ "Ощадбанк", МФО 384027, р/р 2603700017270 в АТ "Укрексімбанк", МФО 384986) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ЄДРПОУ 24694007, р/р 31213230700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) суму адміністративно- господарських санкцій у розмірі 373265,28 грн. (триста сімдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять грн. 28 коп.) та пені у розмірі 18924,62 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн. 62 коп.), а всього- 392189,90 грн. (триста дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят дев'ять грн. 90 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                            Н.Г. Плієва