Постанова № 7040760, 02.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-

40094/09/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2009 р.                                                                                           м. Харків

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.

при секретарі - Русецькому І.В.

за участі :

представника позивача - Чудовський Д.О.

представника відповідача - Межирицький А.О.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок»(далі за текстом –позивач, ТОВ або ТОВ «БТБ») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 22.01.2009р. №0000102302/0, від 17.02.2009р. №0000102302/1, від 29.05.2009р. №0000102302/2, від 30.07.2009р. №0000102302/3.

          В обгрунтування заявлених вимог указав, що висновки акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова від 14.01.2009р. №127/23/34632036, з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення рішення, є помилковими. Відображених в цьому акті порушень позивач не вчиняв. Підстав для самостійного визначення ДПІ суми податкового зобов’язання позивача у спірних правовідносинах не існує. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова проти позову заперечував.

          В обгрунтування мотивів своєї незгоди з позовом наводив доводи про те, що висновки акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова від 14.01.2009р. №127/23/34632036 відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам діяльності ТОВ «Будівельний торговий будинок». Спірне податкове зобов’язання з податку на прибуток визначено ДПІ правильно. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання-юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 34632036, на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Московському районі міста Харкова. Перелічені обставини визнані сторонами по справі, у суду не має сумнівів в їх достовірності та добровільності визнання, а тому ці обставини додатково перед судом не доказуються.

З 16.12.2008р. по 10.01.2209р. ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок»(код ЄДРПОУ –34632036) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.10.2006р. по 30.09.2008р.. валютного та іншого законодавства за період з 26.10.2006р. по 30.09.2008р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 14.01.2009р. №127/23/34632036. Посилаючись на даний акт, відповідач, ДПІ у Московському районі міста Харкова 22.01.2009р. виніс податкове повідомлення-рішення №0000102302/0, яким самостійно визначив ТОВ «БТБ»суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 153.382,20грн. (основний платіж –113.252,00грн.; штраф –40.130,20грн.).

До вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була застосована передбачена ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура оскарження рішень контролюючих органів. Внаслідок незадоволення адміністративних скарг, які послідовно подавались позивачем до ДПІ у Московському районі м.Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України, відповідачем з метою доведення нового граничного строку сплати визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання були складені на направлені на адресу ТОВ «БТБ»податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009р. №0000102302/1, від 29.05.2009р. №0000102302/2, від 30.07.2009р. №0000102302/3.

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення всіх спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 14.01.2009р. №127/23/34632036 висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «БТБ»п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включення до складу валових витрат обігу та виробництва 180.972,00грн., які були сплачені на користь ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»як компенсація вартості послуг з пошуку покупців квартир; а також про порушення ТОВ «БТБ»п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включення до складу валових витрат обігу та виробництва 237.538,00грн. та 34.497,00грн., які були сплачені на користь ТОВ «Фондова компанія «Інвеста»як відсотки за користування позикою.

Перевіряючи наведені висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

По епізоду порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за взаємовідносинами з ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»

03.01.2008р. між позивачем, ТОВ «БТБ»як замовником та ТОВ «Агенція нерухомості БТБ» як виконавцем було вчинено правочин шляхом укладення договору, згідно з п.1.2 якого виконавець зобов’язався: організувати пошук покупців квартир з метою їх продажу; інформувати покупців про технічні характеристики квартир, про їх вартість, про строки будівництва, про інші дані, які стосуються продажу квартир; проводити консультації щодо порядку укладення договорів купівлі квартир; здійснювати технічне супроводження угод з купівлі квартир; проводити рекламну кампанію, спрямовану на продаж квартир; по закінченню будівництва житлового будинку по вул.. Дружби Народів, 36 організувати проведення огляду квартир покупцями; організувати процедуру нотаріального оформлення угод, які передбачають перехід права власності на квартири; проводити інші дії, необхідні для належного виконання обов’язків по продажу квартир.

Розмір винагороди визначений п.2.3 договору і складає 2 % вартості квартири згідно з договором бронювання квартири.

При цьому, п.4.3 означеного договору його сторони визначили, що умови даного договору повною мірою застосовуються до тотожніх відносин, які виникли між сторонами з 01.10.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 03.10.2007р. №1 виконавець за договором від 03.01.2008р., ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»сповістив позивача про те, що заплановано підписання договорів бронювання квартир №53, №61, №18 та висловив прохання перерахувати винагороду в розмірі 19.572,58грн. Повідомленням від 03.12.2007р. №2 ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»сповістив позивача про те, що заплановано підписання договору бронювання квартири №2 та висловив прохання перерахувати винагороду в розмірі 4.700,24грн.

Надані позивачем документи свідчать, що в подальшому між позивачем, ТОВ «БТБ»та ТОВ «Агенцією нерухомості БТБ»були складені акти, згідно з якими ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»передало, а позивач прийняв виконані послуги за договором від 03.01.2008р., а саме: за актом від 22.04.2008р. на суму 40.242,32грн., за актом від 23.05.2008р. на суму 40.990,98грн., за актом від 01.07.2008р. на суму 39.856,92грн., за актом від 01.08.2008р. на суму 41.263,62грн., за актом від 01.09.2008р. на суму 54.812,90грн., а загалом на суму – 217166,74грн. (в тому числі ПДВ –36.194,45грн.). Наявними у справі платіжними дорученнями підтверджено, що розрахунки між позивачем, ТОВ «БТБ»та ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»за переліченими актами проведені в повному обсязі в безготівковій формі.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток, а дані правовідносини унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд при вирішенні справи керується положеннями п.5.1 ст.5 цього закону, де вказано, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під господарською діяльністю в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 означеного закону).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об’єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, бо за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат. При цьому, суд відмічає, що запровадженні п.5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обмеження застосовуються не до всіх витрат платника податків, а лише до тих, які можуть бути за приписами п.5.1 та п.5.2 ст.5 цього закону віднесені до валових.

Аналізуючи положення договору від 03.01.2008р., суд відзначає, що частина послуг, про надання яких була досягнута домовленість між позивачем та ТОВ «Агенція нерухомості БТБ», спрямовані не на організацію процесу продажу квартир з боку позивача, ТОВ «БТБ», а на задоволення потреб потенційних покупців квартир. До таких послуг належать: інформування покупців про технічні характеристики квартир, про їх вартість, про строки будівництва, про інші дані, які стосуються продажу квартир; проведення консультацій щодо порядку укладення договорів купівлі квартир; здійснення технічного супроводження угод з купівлі квартир; організація проведення огляду квартир покупцями.

Жодних доказів причетності цих послуг саме до процесу продажу квартир з боку ТОВ «БТБ»позивачем до суду не надано.

Окрім того, суд відзначає, що п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено правило, згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Фактичні дані про проведення ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»будь-якої рекламної компанії за договором від 03.01.2008р. в матеріалах справи відсутні, позивач до суду доказів документального отримання результатів такої рекламної компанії не подав, а тому оплата вартості послуг з реклами не може бути віднесена позивачем на збільшення валових витрат обігу та виробництва.

          Щодо інших послуг за договором від 03.01.2008р., то суд виходить з того, що п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за характером своїх положень є банкетною нормою права, яка не встановлює конкретних вимог до оформлення документів, а відсилає до норм інших актів законодавства.

          Такою іншою нормою є п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», де вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Оцінюючи надані позивачем на підтвердження отримання послуг за договором від 03.01.2008р. документи, суд керується ст..86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), і доходить до висновку, що перелічені вище акти приймання-передачі послуг носять загальний характер, що не дозволяє визначити зміст та обсяг господарської операції, на підтвердження якої ці акти були складені. А відтак, ці акти не можуть підтверджувати факту отримання позивачем послуг, вартість яких була включена до складу валових витрат обігу та виробництва.

Додатково суд зауважує, що актом перевірки ДПІ у Московському районі міста Харкова від 20.01.2009р. №217/16/34632041 та довідкою ТОВ «БТБ»№01/09 підтверджено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості БТБ»(тобто особи, які є сторонами договору від 03.01.2008р.) є пов’язаними особами, а отже, об’єктивно мають спільний інтерес, в тому числі і щодо звільнення ТОВ «БТБ»від оплати податкових зобов’язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Тому суд критично ставиться як до включеної до п.4.3 договору від 03.01.2008р. домовленості про поширення умов цього договору на період часу, що передував його укладенню, так і до повідомлень від 03.10.2007р. №1 та від 03.12.2007р. №2, якими за доводами позивача підтверджується наявність правовідносин між позивачем, ТОВ «БТБ»та ТОВ «Агенція нерухомості БТБ»до укладення договору від 03.01.2008р.

По епізоду порушення п.5.1, п.п.5.5.5 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за взаємовідносинами з ТОВ «Фондова компанія «Інвеста»

Згідно з висновками акту перевірки від 14.01.2009р. №127/23/34632036 між позивачем, ТОВ «БТБ»та ТОВ «Фондова компанія «Інвеста»були укладені договори позики від 10.09.2007р. №У7/07, від 07.08.2007р. №У2/07, від 06.03.2008р. №У26/08, від 16.04.2008р. №У-26/08, за якими позивач, ТОВ «БТБ»відніс до складу валових витрат обігу та виробництва суму сплачених на користь ТОВ «Фондова компанія «Інвеста»відсотків в розмірі 237.538,00грн. та 34.497,00грн.

Оглянувши надані позивачем копії договорів позики від 10.09.2007р. №У7/07, від 07.08.2007р. №У2/07, від 06.03.2008р. №У26/08, від 16.04.2008р. №У-26/08, суд відзначає, що окрім вказаних договорів, позивачем з ТОВ «Фондова компанія «Інвеста»були укладені також і договори від 03.06.2008р. №У40/08 та від 21.08.2008р. №У55/08.

Предметом перелічених договорів є надання грошових коштів у позику, а позикодавцем – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеста». Як встановлено судовим розглядом фактичні обставини взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ФК «Інвеста»щодо дійсності укладання правочинів позики, отримання коштів за цими правочинами, використання коштів у господарській діяльності позивача, фактичної оплати процентів та їх розміру сторонами по справі визнаються, у суду не виникає сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, матеріалами справи ці обставини підтверджені, а тому ці обставини окремо судом не досліджуються.

          Суд відзначає, що за висновками акту перевірки від 14.01.2009р. №127/23/34632036 і ці обставини визнані представником позивача в судовому засіданні та підтверджені його письмовими поясненнями, проценти за укладеними з ТОВ «ФК «Інвеста»правочинами позики відносились позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва згідно з п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідно до вказаної норми закону, положення якої врегульовують особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

          За характером приписів дана норма є спеціальною нормою права, а тому при її застосуванні слід виходити виключно з визначень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Визначення процентів наведено у п.1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в силу якого проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

- платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

- платіж за використання коштів, залучених у депозит;

- платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

          В свою чергу визначення кредиту наведено законодавцем у п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою під кредитом розуміються кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовим кредитом є кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент (п.п.1.11.1 п.1.11 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи слідує, що позикодавець, ТОВ «Фінансова компанія «Інвеста»не має правового статусу банківської установи, а отже сплачені позивачем на користь цієї особи платежі саме в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не можуть бути кваліфіковані як проценти, у зв’язку з чим не підлягають віднесенню на збільшення валових витрат обігу та виробництва згідно з п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, судовим розглядом не встановлено невідповідності спірних податкових повідомлень-рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, через що в позові належить відмовити.

Окрім того, суд при вирішенні спору бере до уваги, що чинність –це правова властивість (ознака), яка притаманна виключно актам законодавства. Спірні податкові повідомлення –рішення є за своєю правовою природою правовими актами індивідуальної дії, а відтак, не наділені законодавцем чинністю. Оскільки спірні податкові повідомлення - рішення не наділені чинністю, то суд не знаходить правових підстав для їх визнання нечинними. Вказане є окремою підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –залишити без задоволення.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07.12.2009р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.