Ухвала суду № 7036335, 24.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Справа № 2а-11222/09/0570 Суддя у 1-ій інст.: Галатіна О.О.

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року місто Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду: Міронової Г.М., Арабей Т.Г.

при секретарі судового засідання: Ковальчук Г.Л.

З участю сторін: представника позивача Малявіної Т.В., представника відповідача Тарасенка В.С.;

розглянувши апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року було відмовлено в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Позивач не погодився з даною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліс» є юридичною особою, зареєстрований 29.12.1998 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, включений до ЄДРПОУ за № 24327088, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 722539.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданого відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 09.02.2009 р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по ТОВ «Віліс» у 2008 році становила 95 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 4 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві у 2008 році складала 7727,37 грн. Сума нарахованих штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інваліда, повинна складати 7727,37 грн. Нарахована пеня за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій з урахування облікової ставки НБУ, що діяла на той момент - 12,0%, за 71 діб складає 219,39 грн. Таким чином, ТОВ «Віліс» не виконало норматив по працевлаштуванню інвалідів за 2008 рік та не сплатило штрафні санкції в сумі 7727,37 грн., та пеню в сумі 219,39 грн., разом 7 946,76 грн.

Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01 березня 2007 року № 16 - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконтрольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (пп.3 п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до п. 2 Положення, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації. вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).

Згідно п. 5 Положення - підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П. 10 Положення «Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів» передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до ч. З ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006р. - підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія зазначає, що виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів повязано саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

З проведеного аналізу чинного законодавства, вбачається, що в обовязок роботодавця не входить функція виявлення інвалідів із подальшим їх працевлаштуванням, до також висновку прийшов і суд першої інстанції при вирішенні даної справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, відповідач у 2008 році надавав звітність про зайнятість і працевлаштування інвалідів до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, інформував Макіївський міський центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів у формі 3-ПН. В матеріалах справи наявні звіти про наявність вакансій з травня 2008 року по грудень 2008 року.

Позивачем, як вказує суд першої інстанції, і з чим погоджується колегія, не надано суду доказів, які б свідчили про відмову відповідача здійснити працевлаштування направлених до нього для працевлаштування компетентними органами інвалідів на вакантні робочі місця.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга позивача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року, якою було відмовлено в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 27.11.2009 року.

Колегія суддів: