Рішення № 70362282, 09.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5306/17

Номер справи місцевого суду: 515/1438/15-ц

Головуючий у першій інстанції Семенюк Л. А.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38 905,29 доларів США еквівалент 877 010,63 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 26.01.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Банк і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредиту розмірі 28 358 доларів США на строк до 25.01.2016 року зі сплатою 12,35 % річних за користування кредитним коштами.

Відповідач умови договору належним чином не виконував, повернення кредиту та сплата відсотків здійснювались із простроченням, внаслідок чого станом на 23.04.2015 року має місце заборгованість з повернення кредиту у розмірі 21 224,17 доларів США та відсотків у розмірі 17 681,12 доларів США.

Посилаючись на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, відповідач порушив умови зобов'язання і допустив заборгованість з повернення кредиту та відсотків, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.06.2016 року задоволена заява відповідача про перегляд заочного рішення суду від 21.03.2016 року, заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21.03.2016 року скасовано із призначенням до розгляду у загальному порядку.

Представник Банка не приймав участі у судовому засіданні 11.07.2016 року, подав заяву про розгляд справи за його відсутності і просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 не приймав участі у судовому засіданні 11.07.2016 року.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.07.2016 року позов задоволено: суд стягнув з відповідача на користь Банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 905,29 доларів США еквівалент 877 010,63 гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, неправильне обчислення пені та штрафів, залишення судом поза увагою обставини вибуття предмету іпотеки за іпотечним договором, пропуск Банком строку позовної давності для звернення до суду із позовом за захистом порушеного права.

У засіданні колегії суддів: представник відповідача скаргу підтримав; представник Банка скаргу не визнав.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, а у частині залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Суд, задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором виходив з того, що позов є обґрунтованим, оскільки відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору і допустив заборгованість з повернення кредиту та відсотків (а.с.141,142).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Банк і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредиту розмірі 28 358 доларів США на строк до 25.01.2016 року зі сплатою 12,35 % річних за користування кредитним коштами (а.с.80-85).

Відповідач умови договору належним чином не виконував, повернення кредиту та сплата відсотків здійснювались із простроченням, внаслідок чого станом на 23.04.2015 року має місце заборгованість з повернення кредиту у розмірі 21 224,17 доларів США та відсотків у розмірі 17 681,12 доларів США (а.с.92-94).

20.04.2015 року Банк надіслав відповідачу вимогу про усунення порушень зобов'язання за договором кредиту (а.с.89-91).

Між сторонами виникли правовідносини із кредитного договору, які регулюються нормами ЦК України.

За змістом ст. ст. 526 ч.1, 530 ч.1, 610 ч.1 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги, що, позичальник, відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору від 26.01.2008 року і з червня 2008 року припинив погашати кредит, а з жовтня 2008 року не погашає відсотки за кредитним договором, відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами і у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із позичальника заборгованості за кредитом та відсотками.

Разом з тим, рішення суду у частині стягнення заборгованості підлягає зміні, оскільки резолютивна частина рішення суду не містить складових заборгованості, яка складається із заборгованості з повернення кредиту у розмірі 21 224,17 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 17 681,12 доларів США.

Зважаючи на викладене, рішення суду у частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає зміні із зазначенням складових суми заборгованості.

Доводи представника відповідача у скарзі про те, що суд неправильно обчислив пеню і штрафи, залишив поза увагою обставини вибуття предмету іпотеки за іпотечним договором, крім того, Банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду із

позовом за захистом порушеного права не заслуговують на увагу з таких підстав.

Позовна заява і рішення суду не містять відповідно вимог і висновків стосовно стягнення неустойки у вигляді пені та штрафів, предметом розгляду у суді першої інстанції були вимоги Банка про стягнення заборгованості, яка складається із заборгованості по кредиту та відсоткам (а.с.1-3).

В суді першої інстанції Банк не заявляв вимог стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Предметом розгляду даної справи у суді першої інстанції були вимоги Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ч.1 ЦПК України).

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч.1 ЦПК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ч.3 ЦК України).

Відповідач, у встановленому законом порядку, заяву про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції до винесення ним рішення, не заявляв.

Твердження представника відповідача у засіданні колегії суддів із посиланням на постанову ВССУ від 30.03.2012 року №5 про те, що відповідно до п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув на увагу не заслуговують зважаючи на правову позицію Верховного суду України.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність (правова позиція Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі №6-25цс15).

Рішення суду у частині стягнення судових витрат у вигляд судового збору відповідає вимогам закону - ст. 88 ч.1 ЦПК України і підлягає залишенню без змін судом апеляційної інстанції з підстав ст. 308 ч.1 ЦПК України.

Судові витрати Банка у розмірі 3 654 гривень підтверджені належним доказом (с.15).

Приймаючи до уваги, що рішення суду у частині стягнення заборгованості за кредитним договором не містить складових заборгованості, а у частині стягнення судових витрат відповідає вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду у частині зміні, а в іншій частині залишенню без змін з підстав, які викладені в мотивувальній частині рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,3, 308, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11липня 2016 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині у новій редакції:

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН № НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ № 00039019) заборгованість за кредитним договором №2006/669/19-1 від 26.01.2006 року станом на 23.04.2015 року у розмірі 38 905,29 доларів США еквівалент 877 010,63 гривень, з яких: 21 224,17 доларів США еквівалент 478 439,34 гривень заборгованість за кредитом і 17 681,12 доларів США еквівалент 398 571,29 гривень заборгованість за відсотками.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у частині стягнення судового збору - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С. Сєвєрова