Рішення № 7035609, 04.12.2009, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-2466/2009 р. Головуючий у I інстанції Войтех О.І. Категорія цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Шарапової О.Л., суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М., при секретарі Штупун О.М., за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача СТОВ „Смолянка” директора Тищенка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду від 02 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Смолянка” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 р. ОСОБА_1 предявила позов до СТОВ „Смолянка”, в якому просила поновити її на роботі на посаду доярки, стягнути на її користь 1497 грн. 58 коп. середнього заробітку за вимушений прогул і 2000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді доярки. Наказом товариства від 17.07.2009 р. № 50 її звільнено з роботи за прогул, за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Звільнення її з роботи є незаконним, оскільки 10.07.2009 р. близько 17 год. вона залишила робоче місце у звязку з поганим самопочуттям, тобто з поважної причини, а з 11.07.2009 р. роботодавець не допускав її до роботи і на її місці працювала інша особа. Шляхом незаконного звільнення з роботи їй завдано також і моральної шкоди у вигляді позбавлення гарантованого Конституцією України права на працю, втрати нею та її сімєю джерела заробітків, втрати душевного спокою і погіршення стану здоровя.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено; з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто 20 грн. 00 коп. судового збору і 30 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі остання просить скасувати дане рішення і задовольнити її позов, посилаючись на наступне.

На підтвердження відсутності її на роботі СТОВ „Смолянка” не надано суду табелю обліку робочого часу та акту про відсутність її на робочому місці.

Висновок місцевого суду про те, що вона була відсутня на робочому місці без поважних причин, спростовується показаннями свідка ОСОБА_2, згідно з якими в неї близько 17 год. 00 хв. 10.07.2009 р. був підвищений артеріальний тиск.

Також є невірним висновок суду І інстанції про те, що вона не скористалася правом звернення у вищевказаний час до медичної установи, т.я. Смолянський фельдшерсько-акушерський пункт працює з 09 год. 00 хв. до 15 год. 30 хв. і, крім того, завідуюча цим пунктом на той момент перебувала у відпустці.

Суд не взяв до уваги те, що її з 11 липня 2009 р. по дату звільнення роботодавець протиправно не допускав до роботи.

Оскільки останнім днем її роботи є 10.07.2009 р., то вона мала бути звільнена саме з цієї дати, а не з 17.07.2009 р., як то зазначено у наказі про її звільнення.

На порушення ст. 149 КЗпП України, накладаючи на неї стягнення у вигляді звільнення, роботодавець не врахував ступінь тяжкості вчиненого нею проступку і заподіяної цим проступком шкоди, обставин, за яких його вчинено, та попередньої її роботи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, а представник СТОВ „Смолянка” її не визнав. Його пояснення зводяться до того, що рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 10.07.2009 р. самовільно залишила робоче місце і не працювала до 17.07.2009 р. без поважних причин. Цей висновок суду є вірним.

Так, по справі встановлено наступне.

Позивач з 10.12.2007 р. була прийнята на посаду доярки СТОВ „Смолянка”, що підтверджується витягом з її трудової книжки (а.с. 5).

Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку даного товариства, робочий день доярки складається з двох частин: перша з 05 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., друга з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.

10.07.2009 р. завідуюча молочнотоварною фермою СТОВ „Смолянка” ОСОБА_3 в присутності інших працівників ферми звинуватила ОСОБА_1 у викраденні молока і повідомила, що у звязку з цим колектив ферми не отримає заробітної плати. На ґрунті цього між позивачем, яка заперечувала факт викрадення молока, та іншими працівниками ферми виник конфлікт, у ході якого останні стали вимагати від ОСОБА_1 відповідного зясування стосунків з керівництвом товариства. У звязку з цим остання близько 17 год. 00 хв. залишила своє робоче місце і стала шукати директора товариства та завідуючу молочнотоварною фермою для залагодження конфлікту. Приблизно через 10 хв. після залишення робочого місця, не змігши зясувати стосунків з керівництвом, позивач, не повертаючись на робоче місце, пішла додому.

Після 17 год. 00 хв. 10.07.2009 р. і по 17.07.2009 р. включно остання не виходила на роботу, а з 11.07.2009 р. на її робочому місці працює ОСОБА_4, що підтверджується витребуваною апеляційним судом копією табелю обліку робочого часу.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_1 директорові СТОВ „Смолянка” від 11.07.2009 р., після вищевказаного конфлікту з працівниками ферми вона стала погано себе почувати, у звязку з чим пішла додому, а вийшовши 11.07.2009 р. на роботу, вона не змогла приступити до виконання своїх трудових обовязків, оскільки на її робочому місці працював інший працівник.

З копій доповідних записок завідуючої молочнотоварною фермою ОСОБА_3 від 10.07.2009 р. і від 13.07.2009 р. вбачається, що 10.07.2009 р. позивач, не повідомивши її про конфлікт з іншими доярками, покинула роботу і не вийшла на роботу 11, 12, 13 липня 2009 року (а.с. 19,20).

Наказом відповідача від 17.07.2009 р. № 50 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул. У даному наказі підставою його видачі зазначено вказані вище доповідні записки.

На запит апеляційного суду профком СТОВ „Смолянка” дав згоду на звільнення останньої з роботи згідно з вищевказаним наказом, що підтверджується протоколом засідання цього комітету від 30.11.2009 р.

Викладене жодним з учасників судового розгляду не оспорюється.

З встановленого випливають наступні висновки.

ОСОБА_1 після 17 год. 00 хв. 10.07.2009 р. і до дня звільнення з роботи без поважних причин була відсутня на роботі, оскільки жодного доказу на підтвердження поважності причин невиходу на роботу вона суду не надала, зокрема, таким доказом не є показання свідка ОСОБА_2 Твердження позивача про недопуск її до роботи відповідачем з 11.07.2009 р. нею теж не доведено.

Жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує наведеного вище. Посилання в апеляційній скарзі на те, що трудовий договір з позивачем СТОВ „Смолянка” розірвано без дотримання приписів ст. 149 КЗпП України, у ході розгляду справи не підтвердилося.

Апеляційний суд вважає за необхідне вирішити справу як на підставі доказів, наданих суду І інстанції, так і на підставі наданих апеляційному суду доказів, оскільки попередній розгляд справи місцевим судом проведено без дотримання норм п.п. 3, 4 ч. 6 ст. 130, ст. 131 ЦПК України.

Отож висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову є вірним. Проте судом невірно визначено розмір судових витрат, що мають бути стягнуті з ОСОБА_1 у звязку з відмовою в задоволенні її вимог.

Так, відповідно до п. 1 розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабміну України від 21.12.2005 р. № 1258 (з наступними змінами), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру становить 120 грн. 00 коп., а не 30 грн. 00 коп., як то визначив суд І інстанції. Крім того, вказівка суду про стягнення з позивача 20 грн. 00 коп. мита на користь держави у звязку з відмовою у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суперечить п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабміну України „Про державне мито”. Згідно з даною правовою нормою позивачі робітники й службовці звільнені від сплати мита на користь держави за позовами, що випливають з трудових правовідносин, а ОСОБА_1 вимагала відшкодування моральної шкоди саме у звязку з порушенням роботодавцем її трудових прав.

Таким чином, оскаржуване рішення в порядку ч. 3 ст. 303 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення з його резолютивної частини вказівки про стягнення з позивача 20 грн. 00 коп. на користь держави судового збору і шляхом збільшення розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, стягнутих до бюджету, до 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Куликівського районного суду від 02 жовтня 2009 року змінити шляхом виключення з його резолютивної частини вказівки про стягнення з ОСОБА_1 20 (двадцяти) грн. 00 коп. на користь держави судового збору і шляхом збільшення розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, стягнутих до бюджету, до 120 (ста двадцяти) грн. 00 коп.

В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи до державного бюджету м. Чернігова на розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: