Ухвала суду № 70348267, 09.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" листопада 2017 р. Справа № 911/4610/15

за позовом ОСОБА_1, м. Донецьк

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м. Київ

про стягнення 23239,30 грн.

в межах справи № 911/4610/15

за заявою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м. Київ (код ЄДРПОУ 32402870) - заявник/боржник

про банкрутство

Суддя Рябцева О.О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дов. № 425 від 06.11.2017 р.);

від відповідача : Петрик І.Й. (дов. № 26 від 14.03.2017 р.);

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4610/15 за заявою боржника - державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. порушено провадження у справі № 911/4610/15; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. (свідоцтво № 136 від 04.02.2013).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" задоволено частково, апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задоволено повністю; скасовано ухвалу місцевого суду в частині призначення розпорядником майна Боржника Гусака Ю.М.; відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Сольського В.С. про участь у справі; розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Сольського В.С.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2016 р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ДП "Регіональні електричні мережі".

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2017 р. прийнято та призначено до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення 13239,30 грн. заробітної плати та 10000,00 грн. моральної шкоди до розгляду у межах провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.12.2003 р. вона була прийнята за переводом на посаду інженера - будівельника на державне підприємство «Укренерговугілля» (Донецька філія), яке згідно з записів у трудовій книжці в подальшому було реорганізовано шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля», а згодом в державне підприємство "Регіональні електричні мережі". Позивач зазначає, що з 01.11.2006 р. вона була переведена на посаду інженера. Позивач стверджує, що 30.01.2015 р. звільнилась за власним бажанням на підставі 38 КЗпП у зв'язку з переходом на пенсію, при цьому до 30.01.2015 р. в повному обсязі виконувала свої службові обов'язки та про перереєстрацію філії та зміну її керівництва їй не було відомо. Проте, в порушення ст.ст. 94, 97, 115, 116 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» при звільненні відповідачем не було виплачено позивачу заробітну плату за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р., яка відповідно до розрахункових листків, станом на день звільнення становила 13239,30 грн.

Також, позивач зазначає, що невиплата заробітної плати завдала також маральну шкоду, право на відшкодування якої передбачено ст. 237-1 КЗпП України. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у сумі 10000,00 грн., посилаючись на те, що невиплата заробітної плати позбавила позивача єдиного джерела для існування, внаслідок чого позивач втратила нормальні життєві зв'язки та була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя у вигляді звернення до родичів та знайомих з проханнями позичити кошти для придбання продуктів харчування, а в подальшому протягом 2015 р. повинна була виплачувати борги.

25.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

З 07.04.2014 на території Донецької та Луганської областей організованими озброєними угрупуваннями вчиняються чисельні терористичні акти, пов'язані із захопленням державних та громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами, в зв'язку з чим Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей".

Донецька філія ДП "Регіональні електричні мережі" вела свою діяльність за місцезнаходженням у м. Донецьку. В грудні 2014 адміністративна будівля підприємства була захоплена незаконними збройними формуваннями самопроголошеної ДНР. Вся первинна документація філії, що велась за місцезнаходженням підприємства до січня 2015 року була втрачена, в тому числі і первинні бухгалтерські документи та кадрові документи.

Через втрату документів у філії відсутні особова справа, трудова книжка ОСОБА_1 та інші документи (заяви, накази), які б стосувались позивача та підтверджували стаж роботи позивача в філії, розмір заробітної плати та документи, які б підтверджували виплату (або невиплату заробітної плати).

Також, відповідач зазначає, що запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про її звільнення було внесено начальником відділу кадрів ОСОБА_6, яка не перемістилась разом з філією на територію, яка контролюється українською владою та станом на 30.01.2015 р. ОСОБА_6 не мала права приймати рішення про звільнення працівників та вносити записи до їх трудових книжок.

Крім того, у зв'язку з відстороненням від виконання функцій діючого директора філії ОСОБА_7 та призначенням виконуючим обов'язки директора ОСОБА_8 перший кадровий наказ філії було видано 02.02.2015 р. за № 1/к, отже наказ № 13/к про звільнення 30.01.2015 р. з посади ОСОБА_1 не видавався.

Відповідач також зазначає, що надані позивачем розрахункові листки з підписами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не є належним доказом, оскільки наказом ДП "Регіональні електричні мережі" № 4 від 14.01.2015 р. підписи директора ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнані нелегальними.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2017 р. зобов'язано відповідача надати: Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) по ОСОБА_1 за грудень 2014 р. та січень 2015 р.; Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року N 4) по ОСОБА_1 за грудень 2014 р. та січень 2015 р. та інші документи, які містять відомості про посадовий оклад ОСОБА_1 за грудень 2014 р. та січень 2015 р.

06.11.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення.

06.11.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 04/2239 від 06.11.2017 р., в якому останній просив залишити позов ОСОБА_1 без розгляду, яке не задоволене судом.

07.11.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист № 04/2221 від 02.11.2017 р., до якого відповідачем додано довідку про місячний оклад інженера служби з ремонту будівель та споруд.

08.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що вона не працювала на незаконно створеному на базі Донецької філії підприємстві, Донецька філія ДП "Регіональні електричні мережі" фактично працювала в Донецьку до 01.02.2015 р. Позивач стверджує, що незважаючи на наказ від 24.12.2014 р. № 375 «Про переміщення Донецької та Луганської філії з території проведення АТО» фактичне переміщення філії з Донецька до Мирнограду здійснювалося лише у лютому 2015 р., а про існування наказу в січні 2015 р. та в грудні 2014 р. працівникам нічого не повідомлялось.

Позивач та представник позивача у судові засідання 26.09.2017 р. та 26.10.2017 р. не з'явилися, а у судовому засіданні 09.11.2017 р. позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судових засіданнях 26.09.2017 р., 26.10.2017 р. та 09.11.2017 р. проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне:

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, 04.12.2003 р. ОСОБА_1 була звільнена по переводу в ДП «Укренерговугілля», м. Донецьк, правонаступником якого є ДП "Регіональні електричні мережі", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 05.12.2003 р. позивач була прийнята по переводу інженером-будівельником, в подальшому 01.11.2006 р. переведена на посаду інженера.

В трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис № 25 від 30.01.2015 р. про звільнення відповідно до ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв'язку виходом на пенсію на підставі наказу № 13/к від 30.01.2015 р.

З наказу № 13/к від 30.01.2015 р. Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", на підставі якого було звільнено ОСОБА_1, вбачається, що вказаний наказ підписаний директором філії ОСОБА_11

Посилання відповідача на те, що наказом № 4 від 14.01.2015 р. ДП "Регіональні електричні мережі" довіреності підприємства, видані директору Донецької філії ОСОБА_7 та головному Бухгалтеру ОСОБА_9 з 22.12.2014 р. вважаються анульованими, а їхні підписи нелегальними, не береться судом до уваги, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 23072194 від 22.08.2017 р. внесення змін до державного реєстру щодо відомостей про керівника юридичної особи, а саме Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" відбулось 19.02.2015 р.

07.04.2014 р. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Наказом ДП "Регіональні електричні мережі" № 375 від 24.12.2014 р. «Про переміщення Донецької та Луганської філій з території проведення АТО» було визначено, зокрема, місцезнаходження Донецької філії - м. Дмитрів, пров. Кузнецький, 1.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 23072194 від 22.08.2017 р. вбачається, що державна реєстрація зміни місцезнаходження Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" відбулась 14.01.2015 р.

Відповідач у відзиві зазначає, що всі первинні документи до січня 2015 р. були втрачені, що підтверджується висновком Донецької торгово-промислової палати від 16.07.2015 р.

Згідно п. 44.1., 44.3. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п. 44.5. Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом встановленого п. 44.5. ПК України строку не було відновлено втрачену документацію бухгалтерського обліку.

У висновку № 1019/12-12/03 від 16.07.2015 р. Донецької торгово-промислової палати за запитом відповідача щодо засвідчення форс-мажорних обставин зазначено, що у випадках виникнення в ході економічної та господарської діяльності ситуацій неможливості виконання умов за укладеними договорами при настанні обставин непереборної сили (форс-мажор), сертифікати про обставини форс-мажор видає Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року N 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, висновок № 1019/12-12/03 від 16.07.2015 р. Донецької торгово-промислової палати не підтверджує наявність форс-мажорних обставин щодо втрати відповідачем всіх первинних документів.

В матеріалах справи також відсутній сертифікат відповідної торгово-промислової плати, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин за трудовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем.

Отже, доводи відповідача про неможливість встановлення розміру заборгованості і відсутності при цьому вини відповідача, є необґрунтованими, а відсутність відновленої документації жодним чином не можуть бути підставою для відмови у виплаті заробітної плати позивачу.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. у сумі 13239,30 грн. з урахуванням компенсації за всі дні невикористаної відпустки.

Як вбачається з довідки Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", станом на 15.01.2015 р. місячний посадовий оклад інженера служби з ремонту будівель і споруд складав 3524,00 грн.

З розрахункових листів за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. вбачається, що всього нараховано позивачу заробітної плати за грудень 2014 р. - 7795,84 грн., яка складається: з окладу у сумі 3524,00 грн., з індексації - 219,24 грн., з надбавки за стаж в енергетиці - 528,60 грн., з одноразових заохочень - 3524,00 грн., утримано - 1485,89 грн., та за січень 2015 р. - 8561,09 грн., яка складається: з окладу у сумі 3524,00 грн., з індексації - 246,04 грн., з компенсації відпустки - 3532,98 грн., з надбавки за стаж в енергетиці - 528,60 грн., з щомісячної премії ІТП - 729,47 грн., утримано 1631,74 грн., всього до виплати за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. - 13239,30 грн.

Отже, розмір посадового окладу, зазначений відповідачем у довідці, співпадає з розміром посадового окладу, який зазначено у наданих позивачем розрахункових листках та на підставі якого здійснювались відповідні нарахування та відрахування.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Тобто, відповідну форму повідомлення працівника про нарахування заробітної плати законодавчо не встановлено, а лише вказано перелік відповідної інформації, яка повинна міститися у вказаному повідомленні.

Таким чином, надані позивачем розрахункові листки за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. відповідно до ст. 30 Закону України "Про оплату праці" мають всю необхідну інформацію, а відтак посилання відповідача на те, що останні підписані не уповноваженими особами і не є належними доказами, які підтверджують розмір посадового окладу позивача, є помилковими, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати вказані розрахункові листки неналежними доказами на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати.

Відповідно до п. 10 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 794, (далі - Положення) роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Згідно з п. 13 вказаного Положення для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку, зокрема, від роботодавців.

Пунктом 16 Положення передбачено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи, зокрема містить відомості про суму заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно).

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України (форма ОК-5), сума заробітку для нарахування пенсії (грн.) за грудень 2014 р. становила 7795,84 грн., а за січень 2015 р. - 8561,09 грн., зазначені суми співпадають і сумами вказаними у розрахункових листках позивача за грудень 2014 р. та за січень 2015 р.

Також, вказана інформаційна довідка підтверджує здійснення нарахування відповідачем вказаних сум, оскільки відповідно до Положення інформаційна довідка формується на підставі інформації поданої роботодавцем.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на відсутність в останнього інформації щодо нарахування чи не нарахування позивачу заробітної плати, не приймається судом до уваги.

Оскільки відповідачем здійснювалось нарахування заробітної плати позивачу за грудень 2014 р. та за січень 2015 р., то вказане свідчить про те, що позивач протягом грудня 2014 р. та січня 2015 р. належним чином виконувала свої трудові обов'язки.

В матеріалах справи відсутні докази виплати нарахованої відповідачем заробітної плати за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. у сумі 13239,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 статті 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, та те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. у сумі 13239,30 грн., з урахуванням грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, є вірний, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 13239,30 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за грудень 2014 р. та за січень 2015 р. у сумі 13239,30 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування , а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилається на ст. 237-1 КЗпП України, в якій зазначено, що вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Судом встановлено, що невиплата відповідачем позивачу заробітної плати суперечить приписам чинного законодавства та призвела до моральних страждань позивача, які полягали у втраті позивачем нормальних життєвих зв'язків, оскільки вона не мала можливості придбати матеріальні блага, на які вона розраховувала і тому була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме вимушена була позичати гроші для придбання продуктів харчування, а в подальшому виплачувати борги.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості. Таким чином, розмір відшкодування, що стягується у даному випадку, коли відповідач (боржник у даній справі перебуває у процесі банкрутства), не може бути надмірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди також з огляду на співрозмірність заборгованості з заробітної плати та сумою моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 5000,00 грн.

Разом з тим, судовий збір за розгляд даної позовної заяви покладається на відповідача. У зв'язку з тим, що позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 наведеного Закону) підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 44, 49, 86 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

Ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 32402870) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 13239,30 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 30 коп.) заборгованості по заробітній платі, з урахуванням грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 32402870) в доход Державного бюджету України 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати накази.

Суддя О.О. Рябцева