Постанова № 70339332, 07.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі – ГУНП в Рівненській області) про визнання протиправними та скасування наказів від 14.04.2017 №385 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у Національній поліції та від 12.05.2017 №98о/с щодо звільнення зі служби у Національній поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) у запас Збройних сил (з постановкою на облік), поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Дубенського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення.

Позов обґрунтований тим, що оспорювані накази є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та суду пояснив, що оспорювані накази про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції є протиправними, оскільки підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи, а також виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Зазначив, що дисциплінарне стягнення було накладено на позивача у зв’язку із оголошенням йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Внаслідок чого, позивача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію”. Як на підставу для обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач допустив процедурні (процесуальні) порушення при винесенні оскаржуваних наказів, оскільки притягнув до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення передчасно, адже таке рішення відповідачем прийняте в супереч вимогам порядку проведення службових розслідувань без доведення вини. Крім того, в силу вимог ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України сам по собі факт порушення кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, не свідчить про доведеність його вини у вчиненні злочину. Відтак, його могло б бути звільнено зі служби в поліції лише в разі набрання обвинувальним вироком суду законної сили та на підставі п.10 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію”. Таким чином, вважає звільнення позивача незаконним, а тому з 13.05.2017 він перебуває у вимушеному прогулі. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, ГУНП в Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідачів проти позову заперечила, надавши пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, вказала, що позивач вчинив кримінальний проступок, що є підставою для звільнення зі служби у поліції, а відтак оскаржувані накази є обґрунтованими та такими, що прийняті в межах чинного законодавства України. Загалом подія, яка призвела до службового розслідування, стала можливою внаслідок особистих негативних якостей позивача, свідомого ігнорування ним норм Закону України “Про Національну поліцію”, Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, антикорупційного законодавства та відповідних інструкцій при проходженні служби в Національній поліції, які призвели до порушення ним службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, та як наслідок до дисциплінарного проступку. Більше того, сам факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України підриває авторитет органів Національної поліції України. Зазначила, що положення ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” визначають дві різні та самостійні підстави звільнення поліцейського, зокрема, у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6), та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10). Відтак, відсутність, на момент виникнення спірних правовідносин, судового рішення відносно позивача жодним чином не спростовує наявності чи відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку та правомірності його звільнення зі служби. Оскільки звільненню позивача передувало саме рішення керівника, за наслідками службового розслідування, то підстави для скасування наказів відсутні. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши позивача та представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 1995р.н., з 27.06.2015 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 службу в Національній поліції України. З 29.04.2016 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, зі присвоєним спеціальним званням - лейтенант поліції (М-133181) (а.а.с.6, 8, 11).

12.05.2017, на підставі наказу ГУНП в Рівненській області від 14.04.2017 №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII), наказом ГУНП в Рівненській області за №98о/с звільнено зі служби в поліції – лейтенанта поліції ОСОБА_3, з постановкою на військовий облік у запас Збройних Сил України (а.а.с.7, 9).

Вважаючи оспорювані накази протиправними, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом №580-VIII, який набув чинності 07.11.2015.

Відповідно до положень ст.1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з положеннями ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII).

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі ст.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” від 23.12.2015 №901-VIII, до набрання чинності Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут №3460-IV), яким визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту №3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту №3460-IV передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Вимогами ст.7 Дисциплінарного статуту №3460-IV встановлено, що службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту №3460-IV є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно до п.6 ст.12 Дисциплінарного статуту №3460-IV, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

Пунктом 2.1 Інструкції №230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення (пп.2.2.2 п.2.2 Інструкції №230).

Відповідно до п.2.6 Інструкції №230, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Так, на підставі наказу ГУНП в Рівненській області від 13.03.2017 №441 (а.с.51), уповноваженими особами відповідача проведено службове розслідування за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та повідомлення про підозру працівнику поліції ОСОБА_3, за наслідками якого 13.04.2017 складено висновок (а.а.с.52-64).

Підставами для проведення службового розслідування стало саме затримання, здійсненого в ході проведення працівниками УВБ в Рівненській області ДВБ Національної поліції України, спільно із працівниками прокуратури області та управління СБУ в Рівненській області, в рамках реалізації оперативної інформації у кримінальному провадженні №42017180000000021 від 08.02.2017, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, інспектора СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 під час отримання ним неправомірної вигоди у вигляді талонів на пальне.

Згідно з вказаним висновком, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 09.03.2017 до ГУНП в Рівненській області надійшла інформація про те, що цього ж дня, приблизно о 14:00год., у м. Дубно поблизу магазину «Вацак» працівниками Рівненського управління ДВБ Національної поліції України, спільно із працівниками прокуратури області та управління СБУ в Рівненській області, в рамках реалізації оперативної інформації у кримінальному провадженні №42017180000000021 від 08.02.2017, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, під час отримання неправомірної вигоди у вигляді талонів на пальне, а саме: бензин марки «WOG» А-92, у кількості 50 літрів від гр.ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за безперешкодне пересування по м.Дубно на автомобілі з іноземною реєстрацією був затриманий інспектор СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_3, який перебував на службі, в однострої, зі спецзасобами та вогнепальною зброєю. На зустріч прибув на службовому автомобілі марки «ВАЗ-2107».

Опитаний в ході службового розслідування гр.ОСОБА_4 повідомив, що за фактом вимагання неправомірної вигоди він звернувся до відповідних правоохоронних органів. Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_3 була задокументована у встановленому законом порядку. Більш детальну інформацію розголошувати відмовився, оскільки вона є таємницею слідства.

Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_3 повідомив, що приблизно в січні 2017 року до нього на мобільний телефон зателефонував невідомий йому, на той час, чоловік та повідомив, що хоче з ним зустрітися. В той же день, близько 20:00год. до нього за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 приїхав невідомий йому чоловік, яким виявився гр.ОСОБА_4, та повідомив, що його часто зупиняють працівники поліції, з метою перевірки причетності до вчинення кримінальних правопорушень та запитав, чи може він посприяти в позитивному вирішенні питання, а саме, щоб його автомобіль не зупиняли працівники поліції. З цікавості ОСОБА_3 задав йому декілька уточнюючих питань: «Чи все гаразд в нього з документами?», «Чи не вчиняє він кримінальні правопорушення?», та повідомив, що йому немає взагалі чого переживати. Сам же розумів, що нічим допомогти йому не міг би і ніяким чином реального впливу на дану ситуацію не має. Після цієї розмови гр.ОСОБА_4 несподівано для нього сказав, що буде платити йому грошові кошти в сумі одна або дві тисячі гривень щомісяця, на що той відповів, що ніяких коштів йому не потрібно, бо він нічим йому допомогти не зможе. Після цього, він поїхав у невідомому напрямку. Також зазначив, що вперше у той день його побачив, раніше його не знав, і був здивований звідки ОСОБА_4 може його знати, зокрема номер телефону та місце проживання. У середині лютого 2017 року, не очікувано для нього на мобільний телефон зателефонував невідомий йому номер, по якому як з’ясувалося згодом йому знову ж таки дзвонив той самий гр.ОСОБА_4, який виявив бажання зустрітися. Мети зустрічі по телефону він не повідомив, на що ОСОБА_3 відповів, що зустрітися з ним можливості не має, бо він перебуває по робочих питаннях у с.Птича. При цьому він не припускав можливості, що він заради зустрічі із ним приїде аж у с.Птича Дубенського району. Під час зустрічі гр.ОСОБА_4 почав казати, що після їхньої останньої зустрічі його продовжують зупиняти колеги ОСОБА_3, яким через нього запропонував передати картки на пальне, які демонстративно показав, тримаючи їх у своїх руках. У відповідь на це ОСОБА_3 повідомив останньому, що давати їх не потрібно, мотивуючи це тим, що вони коштують грошей, які він не мав наміру брати. Однак у той час, коли виходив з автомобіля, гр.ОСОБА_4 всунув у його кишеню декілька карток зеленого кольору, повідомивши, що він їх не купує, а отримує на фірмі для заправки службового автотранспорту, де працює водієм. Проте, їх не використовує, а забирає собі, оскільки в нього автомобіль працює на дизельному паливі. Картки на бензин йому не потрібні. При цьому ОСОБА_3 йому нічого не обіцяв, ні наміру, а ні можливостей щось робити на його користь він не мав. Подивившись на картки, які дістав з кишені, він побачив п’ять талонів на пальне марки WOG А-92 номіналом по десять літрів. У подальшому гр.ОСОБА_4 він не бачив і ніякого зв’язку не підтримував. Телефонних зв’язків не мав. 09.03.2017 приблизно о 10:00год, до нього зателефонував гр.ОСОБА_4 та просив з ним зустрітись, для чого не зрозумів, оскільки той говорив швидко і нерозбірливо. Згодом, він разом зі своїм колегою ОСОБА_5 приблизно о 13:00год., на службовому автомобілі, повертаючись з масових заходів, де забезпечували охоронну публічного порядку, попросив останнього зупинитись поблизу магазину «Економ», при цьому ОСОБА_5 про зустріч з гр.ОСОБА_4, він нічого не повідомляв. На місці він довго чекав на гр.ОСОБА_4 і тому був змушений йому передзвонити. Приблизно о 14:00год., до службового автомобіля підійшов гр.ОСОБА_4, після чого вони відійшли за магазин «Економ» де гр.ОСОБА_4, почав розмову з того, що він їздить вже іншим автомобілем, не чорним, а сірим, при цьому жодного разу не повідомляв йому державний номерний знак свого авто та попросив попередити про це його колег. ОСОБА_3 посміхнувся, мовляв, що за жарти, і з метою, щоб той не чіплявся до нього з такими пропозиціями в майбутньому, заспокоїв його, сказавши - «добре». Після цього, гр.ОСОБА_4 знову поклав йому чотири талони на пальне WOG А-92 номіналом по десять літрів та пішов у невідомому напрямку. Повернувшись до службового авто, він помітив, що воно заблоковане іншим автомобілем, з якого вийшло декілька осіб та висловили вимогу залишатися на місці.

Висновок вказаного службового розслідування ґрунтується на тому, що у діянні ОСОБА_3 вбачається явний прояв неетичної поведінки, тобто порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов’язаних з проходженням служби в Національній поліції України, використанні свого службового становища та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, невжитті відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав, що у своїй сукупності призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами та виникнення надзвичайної події, яка підриває авторитет Національної поліції, ім’я та статус ОСОБА_3 як поліцейського.

Згідно з п.5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Пунктом 1 розділу ІІ зазначених Правил передбачено, що під час виконання службових обов’язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пп.1); неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов’язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України (пп.5).

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі – Закон №1700-VII), особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1700-VII, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту №3460-IV, у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не заперечує факту пропозицій щодо неправомірної вигоди від гр.ОСОБА_4 та отримання від останнього талонів на пальне WOG А-92, проте всупереч вимогам Закону №1700-VII та Дисциплінарного статуту №3460-IV не вжив жодних заходів щодо припинення цих пропозицій в майбутньому, а також жодного разу не повідомляв про це безпосереднього або старшого прямого начальника.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком службового розслідування про недотримання ОСОБА_3 вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов’язаних з проходженням служби в Національній поліції України, невжиття відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав, що у своїй сукупності призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами та виникнення надзвичайної події, яка підриває не лише ім’я та статус ОСОБА_3 як поліцейського, а і авторитет Національної поліції, як державного правоохоронного органу.

Згідно з абз.1 п.5.4 Інструкції №230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Положеннями ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.10).

Давши оцінку оспорюваному наказу від 14.04.2017 №385 суд вважає, що відповідачем при визначенні виду дисциплінарного стягнення вірно встановлено тяжкість проступку ОСОБА_3 та обставини, за яких його скоєно, адже категорія корупційних проступків несе собою серйозний характер та посилену відповідальність за їх вчинення.

Відповідно до пп. 1, 3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оспорювані накази від 14.04.2017 №385 та від 12.05.2017 №98о/с прийняті відповідачем в порядку і у спосіб, що визначені чинним законодавством та в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.

При цьому, доводи позивача про те, що його могло б бути звільнено зі служби в поліції лише в разі набрання обвинувальним вироком суду законної сили та на підставі п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, суд не бере до уваги, оскільки службове розслідування проводилося за порушення ним службової дисципліни у вигляді вступу в неділові відносини з цивільними особами, що супроводжувалося отриманням від останніх грошових коштів, незалежно від мети таких дій, яке не заперечується позивачем, а тому наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно зі ст.86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних наказів підтверджено повністю, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для застосування вимог ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щербаков В.В.