Ухвала суду № 70325313, 07.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, відповідача 1 : представник не прибув, відповідача 2: представник Здор Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання Департаменту кіберполіції Національної поліції України про закриття провадження у справі, яке підтримане представником в судовому засіданні 07.11.2017 і обґрунтоване тим, що за правилами пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. А за правилами частини першої цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Оскільки спір у даній справ стосується правомірності дій працівників Коспопільського ВП ГУНП у Рівненській області та Поліського управління кіберполіції Департаменту Кіберполіції Національної поліції України під час проведення обшуку за місцем проживання позивача, який було проведено на виконання ухвали слідчого судді, ухваленої в рамках кримінального провадження, то такий спір повинен вирішуватися в порядку Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, слідчі у відповідних правовідносинах не виконували по відношенню до позивача владних управлінських функцій. Оскільки за наведеного, спір не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, провадження у справі №817/1323/17 підлягає закриттю.

Позивач та її представник проти вказаного клопотання заперечили, покликаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузьменко проти України" (заява №49526/07).

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, заслухавши думку присутніх сторін, суд зазначає наступне.

В силу вимог статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Аналогічним чином, в силу вимог частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В свою чергу, за правилами частини другої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом мають сторони кримінального провадження.

Згідно зі статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В свою чергу, правом оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом наділені підозрюваний, обвинувачений (стаття 42), потерпілий (стаття 56), представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (стаття 64-1).

В силу вимог частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Що стосується решти, то за правилами частини другої цієї статті, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

ОСОБА_1, маючи статус адвоката, звернулась в суд з адміністративним позовом про визнання незаконними дій працівників поліції з приводу проведення обшуку у її помешканні, який обґрунтувала тим, що обшук проведений без попереднього повідомлення ради адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. При цьому, позивач не є і не була стороною відповідного кримінального провадження, в рамках якого проводився такий обшук, і в ході якого їй заподіяно матеріальних і моральних збитків, про стягнення яких вона просить.

За правилами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Кузьменко проти України» (заява №49526/07) у своєму рішенні від 09.03.2017, яке 9 червня 2017 року набуло статусу остаточного, дійшов висновку про порушення самої суті права на доступ заявника до суду і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на відмову національних адміністративних судів розглядати позов заявника про оскарження дій органів досудового слідства і подальше відсилання його до процедури оскарження, передбаченої Кримінально-процесуальним кодексом України. Розглядаючи процедуру оскарження дій слідчого, передбачену Кримінально-процесуальним кодексом України, Європейський суд вказав, що вона не надавала заявнику можливості отримати безпосередній та швидкий розгляд його позову. Зокрема, Європейський суд звернув увагу на те, що заявник не був стороною кримінального провадження, у межах якого було проведено обшук його квартири, таким чином, він не мав можливості подати скаргу відповідно до статті 234 Кримінально-процесуального Кодексу України (28.12.1960).

Слід зауважити, що Кримінальний процесуальний кодекс України №4651-VI від 13.04.2012, взагалі не дозволяє оскаржувати дії щодо обшуку під час досудового розслідування. Оскарження таких дій під час підготовчого провадження у суді, навіть при умові визнання обшуку незаконним, не надавало ОСОБА_1, як особі, що не являється стороною відповідного кримінального провадження, права вимагати будь-якої фінансової компенсації за заподіяну їй такими діями шкоду.

За правилами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при визначенні його цивільних прав та обов'язків кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За наведеного, суд дійшов висновку, що права, на захист яких ОСОБА_1 подано позов, підлягають захисту в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк інший порядок судового провадження, зокрема Кримінальним процесуальним кодексом України, не встановлений, що в повній мірі відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуюсь ст.133, ч.4 ст.160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Департаменту кіберполіції Національної поліції України про закриття провадження у справі №817/1323/17, відмовити повністю.

Ухвала окремо не оскаржується.

Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя Друзенко Н.В.