Постанова № 70321812, 09.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Справа № 803/973/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю представника позивача Волкова І.М.,

представників відповідача Федорчук І.Ю., Терешко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроінвест» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагроінвест» (далі - ТзОВ «Промагроінвест», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2016 № 0007181202 про застосування штрафних санкцій в сумі 15291,00 грн. та від 08.06.2016 № 0007181202 про застосування штрафних санкцій в сумі 27302,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТзОВ «Промагроінвест» бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року, лютий 2016 року, про що складено акт від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТзОВ «Промагроінвест» абзацу «б» пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року в сумі 61165,00 грн. та за лютий 2016 року в сумі 109207,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2016 № 0007181202, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15291,00 грн., та № 0007181202, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27302,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 та податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2016 № 0007181202, № 0007191202 з тих підстав, що отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності. При цьому, позивач у 2015 році та протягом І кварталу 2016 року отримував прибуток та правомірно формував податковий кредит та витрати по господарських операціях, реальність яких підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач, з урахування заяви про збільшення позовних вимог (т. 1, а. с. 31-32), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.06.2016 № 0007181202 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 61165,00 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 15291,00 грн., та від 08.06.2016 № 0007191202 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 109207,00 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 27302,00 грн.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 12.07.2016 (т. 1, а. с. 22-23) представник відповідача Мельник С.І. адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з таких підстав.

В ході проведення перевірки ТзОВ «Промагроінвест» встановлено, що товариством придбано (імпортовано) пристрій для відокремлення плодоніжок (гребеневідділювач) типу ODS-3/R, вартість придбання якого становить 273921,15 грн. (без ПДВ та митних платежів), сума ПДВ сплачена митним органам - 61164,65 грн., загальна вартість - 335085,80 грн. При цьому, дане обладнання здається в оренду ДП «Еталон-Сервіс», ТзОВ «Ін-Тайм», вартість оренди обладнання становить 5000,00 грн.

Крім того, згідно з договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеним з ТзОВ «Інтегробуд», плата за надані послуги зберігання майна становить 110,00 грн. за 1 т ягід. При цьому, платник не документував процес формування ціни оренди, зберігання та заморозки шляхом складання калькуляцій. У зв'язку з цим, Луцька ОДПІ не має можливості підтвердити правомірність формувань податкових зобов'язань, відповідно і правомірність наявності від'ємного значення з ПДВ, а також бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року, лютий 2016 року, оскільки неможливо встановити розумний економічний ефект діяльності ТзОВ «Промагроінвест». Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, є правомірними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.06.2016 № 0007181202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61165,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15291,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ «Промагроінвест» судові витрати в сумі 1150,01 грн. (т. 1, а. с. 101-108).

Крім того, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 виправлено допущену описку у всьому тексті постанови Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі № 803/973/16 шляхом заміни номера податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року в сумі 109207,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 27302,00 грн. від 08.06.2016 з «№ 0007181202» на «№ 0007191202» (т. 1, а. с. 116-117).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 апеляційні скарги ТзОВ «Промагроінвест» та Луцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 - без змін (т. 1, а. с. 215-221).

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 касаційну скаргу Луцької ОДПІ залишено без задоволення, касаційну скаргу ТзОВ «Промагроінвест» задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Промагроінвест» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.06.2016 № 0007191202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 109207,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 27302,00 грн. та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду, в решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 залишено без змін (т. 2, а. с. 69-75).

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відтак, враховуючи, що постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 залишено в силі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 № 0007181202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61165,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15291,00 грн., тому при новому розгляді справи судом повинна була бути надана правова оцінка податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 08.06.2016 № 0007191202, а відтак, підлягали з'ясуванню обставини здійснення позивачем спірної господарської операції з надання послуг зберігання за договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеним з ТзОВ «Інтегробуд.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та поясненнях від 09.11.2017 (т. 2, а. с. 151), просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях від 02.11.2017 (т. 2, а. с. 85), та просять відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Промагроінвест» зареєстроване як юридична особа, до видів діяльності якого належить «52.10 складське господарство; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», що підтверджується Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.03.2016 (т. 1, а. с. 64), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 30.01.2009 № 100161670 (т.1, а. с. 68).

ТзОВ «Промагроінвест» звернулося до Луцької ОДПІ з листом від 21.04.2016 № 24, у якому просило провести перевірку задекларованих сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року в розмірі 61165,00 грн. та лютий 2016 року в розмірі 109207,00 грн. (т.1, а. с. 73).

Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТзОВ «Промагроінвест» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року, лютий 2016 року, про що складено акт від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 (т. 1, а. с. 7-12).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТзОВ «Промагроінвест» абзацу «б» пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200, пункту 188.1 статті 188 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року в сумі 61165,00 грн. та за лютий 2016 року в сумі 109207,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 Луцькою ОДПІ 08.06.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми «В1» № 0007181202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 61165,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 15291,00 грн. (т. 1, а. с. 15), та яке в подальшому визнано протиправним та скасовано постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 у даній справі;

форми «В1» № 0007191202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 109207,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 27302,00 грн. (т. 1, а. с. 112).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 0007191202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 109207,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 27302,00 грн., з огляду на таке.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

За визначенням підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а в подальшому і на його бюджетне відшкодування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому необхідно зазначити, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277, висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену на рахунок платника у банку на 109207,00 грн. за лютий 2016 року, зроблений на підставі того, що відповідно до договору зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеного з ТзОВ «Інтегробуд», плата за надані послуги зберігання майна становить 110,00 грн. за 1 т ягоди в місяць (в т.ч. ПДВ), вартість яких занижено у порівнянні із аналогічними послугами по галузі. При цьому, Луцька ОДПІ направляла позивачу лист від 13.05.2016 № 7397/10/03-18-12-02 про надання пояснень та документів щодо формування ціни вартості оренди, зберігання та заморозки (калькуляції вартості наданих послуг) (т. 2, а. с. 170). Листом від 23.05.2016 № 26 ТзОВ «Промагроінвест» повідомило про неможливість надати документи щодо формування ціни вартості оренди, зберігання та заморозки (калькуляції вартості наданих послуг), оскільки не документували процес формування ціни оренди, зберігання та заморозки шляхом складання калькуляцій, які на товаристві відсутні та їх обов'язкова наявність законодавством не передбачена (т. 2, а. с. 171).

Суд не погоджується із висновками акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 про заниження позивачем вартості послуг зберігання майна (110,00 грн. за 1 т ягоди) за договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеним з ТзОВ «Інтегробуд», та вважає, що відсутні підстави стверджувати про збитковість чи фіктивність вказаної господарської операції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 01.11.2015 між ТзОВ «Інтегробуд» (поклажодавець) та ТзОВ «Промагроінвест» (зберігач) укладено договір зберігання № 01/11, за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.11.2015 до 31.12.2016 включно та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності лісову та садову ягоду (пункт 1.1 договору), плата за надані послуги зберігачем зберігання майна поклажодавця становить 110 грн. за 1 т ягоди в місяць, в т. ч. ПДВ 20%, плата за надані послуги навантажувача зберігачем 12,00 грн. за 1т, в т. ч. ПДВ (пункти 3.2, 3.3 договору) (т. 1, а. с. 50-51).

Як вбачається із рахунку-фактури № СФ-000022 від 29.02.2016 (т. 2, а. с. 167), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000016 від 29.02.2016 (т. 2, а. с. 168), виконавцем ТзОВ «Промагроінвест» були надані замовнику ТзОВ «Інтегробуд» послуги по договору № 01/11 від 01.11.2015: зберігання товару в морозильній камері на суму 16690,59 грн. (без ПДВ), послуги навантажувача на суму 329,85 грн. (без ПДВ), загальна вартість послуг - 20424,53 грн. (в т. ч. ПДВ 20% - 3404,09 грн.). Крім того, 29.02.2016 між ТзОВ «Інтегробуд» та ТзОВ «Промагроінвест» було складено акт № 2 здачі-прийомки виконаних робіт із зазначенням перехідних залишків ягід смородини, обліпихи, малини, полуниці (т. 2, а. с. 169).

Під час нового судового розгляду справи ТзОВ «Промагроінвест» подало до суду калькуляцію на зберігання ягід в приміщенні холодильної камери, що належить позивачу і знаходиться по вул. Конякіна, 2 в м. Луцьку на підставі фактичних документів за лютий 2016 року (т. 2, а. с. 164), з якого вбачається, що виробнича собівартість на всю холодильну камеру площею 231,6 кв. м. становить 15773,02 грн., що в розрахунку на 1 кв. м. складає 68,11 грн., на 1 т ягід - 35,05 грн., тобто вартість плати за надані послуги зберігання майна за договором № 01/11 від 01.11.2015 в сумі 110,00 грн. за 1 т ягоди в місяць (в т.ч. ПДВ) перевищує виробничу собівартість з розрахунку на 1 кв. м. в сумі 68,11 грн. та свідчить про отримання позивачем прибутку від такої операції.

При вирішенні даного спору суд враховує показання свідка ОСОБА_5, комерційного директора ТзОВ «Промагроінвест» (т. 2, а. с. 172), який суду показав, що холодильна камера була запущена у кінці 2015 року, на той час потенційних клієнтів ще не було та відбувався пошук орендарів, щоб розпочати роботу, при цьому, пропонувалася система складування товару у висоту. На даний час підприємство надає послуги зі зберігання майна в холодильній камері за вищими цінами, ніж ті, які визначені укладеним з ТзОВ «Інтегробуд» договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, проте надані послуги ТзОВ «Інтегробуд» за вказаним договором були реальними та не призвели до отримання збитків.

Крім того, з технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна - будівлю холодильника по вул. Конякіна, 2 в м. Луцьку (т. 2, а. с. 94-100), свідоцтва про право власності від 13.07.2015 № 40551736 (т. 2, а. с. 101), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2015 № 40551971 (т. 2, а. с. 102), фото холодильних камер зберігання замороженої продукції (т. 1, а. с. 190-211, т. 2, а. с. 152-163) вбачається, що належна позивачу холодильна камера площею 1624,0 кв. м. має висоту 5,80 м (т. 2, а. с. 97), що дозволяє зберігання замороженої продукції шляхом її складування у висоту.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів реальність надання послуг навантажувача, враховуючи також його наявність на балансі позивача, що підтверджується ВМД № 205070001/2015/010391 (т. 2, а. с. 103), інвентарною карткою обліку основних засобів (т. 2, а. с. 104).

Окремо суд звертає увагу, що пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727), передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Разом з тим, на думку суду, розділ 3 «Перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року, квітень 2016 року» акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 складений з порушеннями пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727, оскільки не містить чіткого викладення змісту виявлених порушень податкового законодавства, допущених платником податків, у ньому не вказано, у якому саме розмірі обчислюється збитковість господарської операції з надання послуг зі зберігання майна за договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеним з ТзОВ «Інтегробуд», як і збитковість усієї господарської діяльності позивача.

Так, зокрема, з аналізу розділу 3 «Перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року, квітень 2016 року» акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 можна прийти до висновку, що податковий орган фактично не погоджується із ціною, за якою позивач надавав послуги зі зберігання ягід, стверджуючи при цьому, що їх вартість занижена у порівнянні із аналогічними послугами по галузі.

Суд звертає увагу, що згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій з надання послуг зберігання ягід, також будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу, суду не надано.

Крім того, на думку суду, надання послуг зі зберігання майна за цінами, які є нижчими у порівнянні із аналогічними послугами по галузі (при цьому, позивач вільний у виборі своїх контрагентів і вправі самостійно визначати вартість послуг, які він надає іншим суб'єктам господарювання), за умови реальності таких операцій та досягнення ділової мети не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Суд погоджується із доводами податкового органу про те, що податковими накладними ПП «Вінтер» (т. 2, а. с. 106-146) підтверджується надання вказаним суб'єктом господарювання у більшості випадків послуг по зберіганню в мінусовій камері за цінами, які є вищими за ціну договору зберігання № 01/11 від 01.11.2015. Проте, як також вбачається з реєстру податкових накладних (т. 1, а. с. 94-95), в окремих випадках ПП «Вінтер» надавало послуги по зберіганню в мінусовій камері і за цінами, які є меншими за ціну договору зберігання № 01/11 від 01.11.2015 (наприклад, 25,00 грн. за кв. м. - ТзОВ «Західний Рітейл», 91,11 грн. за кв. м. - ТзОВ «Ірбіс Волинь»). Крім того, як вбачається із фото холодильних камер ПП «Вінтер» та ТзОВ «Промагроінвест» (т. 1, а. с. 179-211), вони відрізняються за площею та умовами зберігання, а під час проведення перевірки податковий орган не врахував, що, на відміну від ПП «Вінтер», ТзОВ «Промагроінвест» у належній йому холодильній камері може надавати послуги зі зберігання замороженої продукції шляхом її складування у висоту.

Суд також не погоджується із висновками розділу 3 «Перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року, квітень 2016 року» акту перевірки від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 про те, що ТзОВ «Промагроінвест» здійснює свою діяльність завідома без мети одержання прибутку (збитковою) (т. 1, а. с. 12), оскільки такі висновки спростовуються фінансовим звітом ТзОВ «Промагроінвест» станом на 31.12.2015, у якому задекларовані доходи в сумі 621,6 тис. грн., витрати - 585,1 тис. грн., чистий прибуток - 29,9 тис. грн. (т. 1, а. с. 60), фінансовим звітом ТзОВ «Промагроінвест» станом на 31.03.2016, у якому задекларовані доходи в сумі 485,6 тис. грн., витрати - 358,2 тис. грн., чистий прибуток - 127,4 тис. грн. (т. 1, а. с. 62), а також податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, у якій задекларовано об'єкт оподаткування у розмірі 159640,00 грн. та податок в сумі 28735,00 грн. (т. 2, а. с. 165-166).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2016 року в розмірі 109207,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ форми «В1» від 08.06.2016 № 0007191202.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Промагроінвест» за подання цього позову сплатило судовий збір у розмірі 3194,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 130 від 23.06.2016 на суму 1378,00 грн. та № 153 від 19.07.2017 на суму 1816,48 грн. (т. 1, а. с. 2, 33). Враховуючи, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 у даній справі за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ «Промагроінвест» уже було частково стягнуто судовий збір в сумі 1150,01 грн. у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та відмовою в задоволенні решти позовних вимог (т. 1, а. с. 107), тому на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2044,47 грн. (3194,48 грн. - 1150,01 грн. = 2044,47 грн.).

Керуючись статтями 160 - 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми «В1» від 08 червня 2016 року № 0007191202.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроінвест» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 2044 гривні 47 копійок (дві тисячі сорок чотири гривні сорок сім копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 14 листопада 2017 року