Ухвала суду № 70303415, 15.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Коцюрби О.П., Фінагєєв В.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір. Згідно положень цього договору, сторони зобов'язались у майбутньому, але не пізніше 25.08.2016 року укласти і належним чином оформити основний договір купівлі - продажу нерухомого майна - квартири на умовах і в порядку, що визначені попереднім договором.

ОСОБА_3 на виконання положень пункту 5.1. Попереднього договору сплатила на користь ОСОБА_4 суму власних коштів у розмірі - 273 934 грн.00 коп., що в еквіваленті на день укладення попереднього договору становила суму у розмірі 17 337 доларів США 60 центів.

Позивач в обумовлений попереднім договором час та місце прибула для укладення Основного договору та сплати залишку коштів за адресою: АДРЕСА_1 об 11 год. 00 хв. та очікувала до 13 год., як це передбачено зазначеними умовами договору, відповідача в присутності ОСОБА_6.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги Попереднього договору в повному обсязі. Однак, відповідач не виконав жодної вимоги Попереднього договору, що унеможливило укладання Основного договору.

Просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму коштів у розмірі 17 457 дол. США 30 центів та 22 505 грн. 80 коп., а також вирішити питання поділу судових витрат.

В подальшому позивач збільшувала розмір позовних вимог і відповідно до заяви від 12 травня 2017 року просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 17 457 доларів США 30 центів, суму штрафу 23 068,86 гривень та 500 000 грн. моральної шкоди.

За клопотанням відповідача до участі в розгляді справи було залучено третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 17 457 дол. США 30 центів, що за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення становить - 451 271 грн. 21 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовій збір в сумі 4 513 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_3- відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт, зазначає, що попередній договір купівлі - продажу квартири від 25 серпня 2015 року був укладений за згодою останнього і його виконання було забезпечено коштами ОСОБА_2 Під час укладання даного договору апелянт перебував з позивачем ОСОБА_3 у законному шлюбі, який був укладений 30 липня 2010 року. Від даного шлюбу є двоє дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2

Заявою від 25 серпня 2015 року апелянт надав згоду своїй колишній дружині ОСОБА_3 на право купівлі нею квартири АДРЕСА_1 та на укладення відповідних договорів купівлі - продажу квартири, попередніх договорів, про внесення змін та доповнень до укладених договорів, їх розірвання тощо.

ОСОБА_2 стверджує, що має право отримати половину суми сплачених коштів в рахунок оплати за квартиру у розмірі 225 995,62 грн. Після розірвання шлюбу апелянт мав намір домовитися з позивачем та відповідачем про добровільний поділ сплачених спільних грошей, однак позивач захотіла отримати 2/3 сплачених коштів.

Крім того, зазначає, що позивач за своїм соціальним, фінансовим станом, освітою і досвідом роботи (працювала лаборанткою, офіс менеджером, отримала допомогу по безробіттю, трудовий стаж складає біля 5 років, останні 4 роки була у декретній відпустці), отже, остання була не спроможна накопичити 17 тис. доларів США, щоб внести їх в якості плати за квартиру

Просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір. Згідно положень цього договору, сторони - позивач та відповідач зобов'язались у майбутньому, але не пізніше 25 серпня 2016 року укласти і належним чином оформити Основний договір купівлі - продажу нерухомого майна, квартири на умовах і в порядку, що визначені Попереднім договором.

Відповідно до п.5.1 Попереднього договору, в рахунок належних за Основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу квартири та своєї платіжної спроможності, грошові кошти в сумі 273 934,20 гривень, що еквівалентно 17 337,60 доларів США 60 центів по курсу станом на день укладання цього договору Покупець передав, а Представник Продавця отримав до підписання цього Договору (а.с.44-45).

Залишкову вартість квартири у сумі 182 622,80 гривень, що еквівалентно 11 558,40 доларів США 40 центів Покупець зобов'язується сплатити Продавцю до 25 серпня 2016 року.

На час укладання Попереднього договору - 25 серпня 2015 року позивач ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з третьою особою по справі - ОСОБА_2.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до органів нотаріату з заявою про те, що він дає згоду своїй дружині - ОСОБА_3, з якою перебуває у шлюбі з 30 липня 2010 року на купівлю квартири АДРЕСА_1 за ціну та на умовах на її розсуд.

25 серпня 2016 року укладання Основного договору не відбулося, як вважають представники позивача з вини Продавця - відповідача по справі. А відповідач зазначив, що саме з вини позивача не відбулося укладання Основного договору.

В подальшому, ОСОБА_2 16 листопада 2016 року, дізнавшись про те, що шлюб між ним та позивачем ОСОБА_3 розірвано відповідно до заочного рішення суду від 04 травня 2016 року звернувся з заявою до ОСОБА_4, в якій висловив заперечення щодо повернення останнім будь-яких коштів його колишній дружині ОСОБА_3, які вона передала Продавцю з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу квартири.

В матеріалах справи міститься лист приватного нотаріуса ОСОБА_9 від 16.03.2017 року адресований ОСОБА_4, в якому зазначено, що 25 серпня 2016 року нею були вчинені нотаріальні дії від імені ОСОБА_4 через представника - ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності. Зазначені нотаріальні дії вчинялись протягом робочого часу 25.08.2016 року (а.с. 113 т.1).

Також, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність від 18 травня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_4 згідно усної домовленості уповноважив ОСОБА_10 представляти його інтереси у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, в тому числі і в питаннях відчуження (продажу, міни) належних йому квартир. (а.с. 173 т.1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, то передана ОСОБА_3 відповідачу грошова сума в розмірі 17337,60 доларів США є авансом, а тому підлягає поверненню позивачу.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 Попереднього договору зазначено, що у випадку взаємної відмови Сторін від укладання Основного договору, зазначена в п.5.1 цього договору грошова сума, що передана Покупцем Продавцеві, повертається Продавцем Покупцеві протягом п'яти банківських днів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Відповідно до ст.570 ЦК України, згідно з якою завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку (авансу) як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Оскільки договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, то передана ОСОБА_3 відповідачу грошова сума в розмірі - 273 934,20 гривень, що в еквіваленті на день укладання попереднього договору становила -17 337,60 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи положення статті 625 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає, окрім сплаченої покупцем суми - 17 337 доларів США 60 центів, також - 3% річних від простроченої суми, що розраховується наступним чином.

Повернення коштів, згідно положень пункту 5.2 Попереднього договору, мало відбутися протягом п'яти банківських днів з моменту не укладення Основного договору, період прострочення боржника - відповідача становить - з 31.08.2016 р. (день, що слідує за кінцевим терміном виконання Попереднього договору) до 22.11.2016 р. (день подачі позову до суду), - 84 дні. В зв'язку із зазначеним, три проценти річних становить суму у розмірі 119 доларів США 70 центів.

Отже, загальна сума боргу складає 17 457 доларів США 30 центів (розраховується: сума заборгованості + 3% річних = 17 337 доларів США 60 центів + 119 доларів США 70 центів = 17 457 доларів США 30 центів).

Вищезазначене підтверджується постановою Пленуму ВСУ України від 18.12.2009 року в п.14, згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум, суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводів апелянта, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами в даному спорі, не регулюються нормами сімейного законодавства, а випливають безпосередньо із договору.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді