Ухвала суду № 70296155, 17.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Сала Т.Б., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законним представником якого є ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної Міграційної Служби України у Вінницькій області, служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

встановила:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про відстрочку виконання судового рішення, в обґрунтування якої зазначила, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 3 березня 2014 року в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк» у сумі 50 000 доларів США за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № 15/04/761-к-07 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Указаним рішенням також виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із зазначеної квартири без надання іншого житла.

Посилаючись на те, що у неї, як власника квартири, позичальника та іпотекодавця немає іншого нерухомого житлового майна, а згідно з Законом України

«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено тимчасову заборону у визначених законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, заявник просила суд відстрочити виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії указаного закону.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2017 року заяву задоволено.

Відстрочено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2014 року у справі № 127/5509/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законним представником якого є ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому на час його дії не може бути звернено стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, суд зазначив, що оскільки предметом вищезазначеного договору були грошові кошти в іноземній валюті, інше нерухоме житлове майно у відповідачів відсутнє, а на даний час відбувається поступове погашення заборгованості за кредитним договором № 15/04/761-к-07 від 13 серпня 2007 року, тому заява підлягала задоволенню.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Із матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2014 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстрації задоволено.

Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2, посвідчений 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дібровою Л.О., а саме квартиру АДРЕСА_1 для задоволення вимог ПАТ «Універсал Банк», що виникли на підставі кредитного договору № 15/04/761-к-07 від 13 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 у розмірі 61 594, 18 доларів США, з яких прострочена заборгованість по кредиту складає 47 835, 42 доларів США, несплачені відсотки - 11 199,82 доларів США, нарахована пеня - 2 558, 94 доларів США, що станом на 26 лютого 2014 року за курсом 9,4269 грн за долар США становить 580 642,18 грн., у тому числі для задоволення вимог по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 квітня 2010 року у справі № 2-1199/10 на загальну суму 463 838,74 грн. Предмет іпотеки підлягав реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, за відсутності пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, за початковою ціною, що буде визначена згідно незалежної експертної оцінки при виконанні даного рішення.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

На обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_2 вказує, що на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника) за споживчим кредитом, наданими йому кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, іншого нерухомого житлового майна у власності позичальник не має, а отже, звернення стягнення на таке майно під час дії мораторію суперечитиме положенням указаного закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 373 ЦПК України та 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для відстрочки виконання рішення суду, а саме - наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба боржника або членів його сім?ї, відсутність присудженого майна в натурі, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо, тощо).

При вирішенні заяв сторони про відстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об?єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підстави для відстрочки виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №6-1465 цс15.

Розглядаючи заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції належним чином не визначився з фактичними обставинами справи та не врахував компетенцію судових органів щодо цього та органів, що здійснюють виконання судових рішень й дійшов передчасного висновку про задоволення заяви, оскільки положеннями цього закону встановлено порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначено, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції вказаніі вимоги закону не врахував та в порушення вимог ст. 210 ЦПК України не зазначив про наявність обставин, які мають характер особливих або виняткових, та які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду відповідно до ст. 373 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2017 року задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2017 року скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Підпис С. К. Медвецький

Судді : Підпис Т. Б. Сало

Підпис В. В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С. К. Медвецький