Ухвала суду № 70294953, 17.11.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17 листопада 2017 року місто ОСОБА_1

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, вивчивши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства(далі – ПАТ) «БМ Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором №4/33/060308 від 06.03.2008 року, що виникла за період з 20.09.2011 року по 10.07.2012 року в розмірі 22 173 гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором №4/32/060308 від 06.03.2008 року, що виникла за період з 20.09.2011 року по 10.07.2012 року в розмірі 21 751 гривню 61 копійку.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №4/33/060308 від 06.03.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_3, та за кредитним договором №4/32/060308 від 06.03.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_4, яка в загальному станом на 10.07.2012 року складає 2 137 605 (два мільйони сто тридцять сім тисяч шістсот п’ять) гривень 47 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Договору іпотеки від 06.03.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», а саме на: нерухоме майно – комплекс будівель і споруд, який в цілому складається з: будівлі контори №1, загальною площею 543,2 кв.м., будівлі складу №2 загальною площею 379,0 кв.м., будівлі складу №3, загальною площею 433,0 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач».

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» по 229 гривень 40 копійок судового збору з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач» в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» 2 760 гривень 20 копійок судового збору.

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги та скасувати судове рішення. Посилається на те, що судом було встановлено преюдиційний факт, а саме: розмір кредитної заборгованості, котрий впливає на його законні права та інтереси, як поручителя за зобов’язаннями боржника ОСОБА_4.

Вивчивши матеріали цивільної справи та апеляційної скарги, вважаю, що у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників(солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з- них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, банк скориставшись своїм передбаченим законом правом вибору, пред’явив позов лише до позичальників ОСОБА_3, ОСОБА_4, як боржників за кредитним договором, та товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», як майнового поручителя. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене лише щодо позичальників за кредитним договором ОСОБА_4, ОСОБА_3 та іпотекодавця товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач» без покладення будь-яких обов’язків на ОСОБА_2, який хоч і є поручителем та зобов’язався перед банком відповідати за зобов’язаннями позичальника ОСОБА_4, однак позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до нього не заявлялись, а тому питання щодо відповідальності поручителя за зобов’язаннями позичальника оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались, а також не перевірялись обставини припинення поруки відповідно до закону.

Разом з цим, ОСОБА_2 не позбавлений права оспорювати розмір кредитної заборгованості у випадку розгляду справи за позовом банку до нього як поручителя про стягнення кредитної заборгованості. Оскаржуване рішення в цьому випадку не матиме для ОСОБА_2 преюдиційного значення, оскільки воно щодо нього не виносилось і він не брав участі у справі, в якій це рішення ухвалювалось (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз’яснив, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не обгрунтовує, яким чином оскаржуване ним судове рішення в даній справі, яке набрало законної сили в грудні 2013 року, завдає йому шкоди, що виражається в несприятливих для нього наслідках та яким чином порушені його права, якщо позовні вимоги до нього про стягнення заборгованості не заявлялись. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст. 1, 3 ЦПК, ст.ст. 15, 16 ЦК, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Разом з тим, прийняття апеляційним судом до розгляду апеляційної скарги на судове рішення, яка подана особою яка не брала участі в справі, питання щодо прав якої даним рішенням не вирішувались, по спливу 4 років після набрання рішенням законної сили є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 не є особою, щодо якої суд вирішив питання про, її права та обов'язки, у зв’язку з чим передбачене ч. 1 ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі у нього не виникло. а тому апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 292, 297 ЦПК України,

у х в а л и л а :

У прийнятті апеляційної скарги скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити.

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомунпостач», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення заборгованості по кредитному договору повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя