Постанова № 70285219, 14.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 року Справа № 912/1841/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.

Секретар судового засідання Абадей М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Коваленко О.В., представник, довіреність №01-10/1303/01 від 17.03.2015 р.;

представники відповідача та третьої особи до зали судового засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2017 року у справі №912/1841/17

за позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області, Кіровоградська область, м. Олександрія

до Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області, м.Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Кіровоградська область, Олександрійській район, с. Червона Кам'янка

про стягнення 6 449,64 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2017 року у справі №912/1841/17 (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області грошові кошти в сумі 6 449,64 грн., стягнуто в дохід Державного бюджету з Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області 1600,00 грн. судового збору, стягнуто в дохід Державного бюджету з Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області 1600,00 грн. судового збору.

Головне Управління Національної поліції в Кіровоградській області оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, просить суд вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована ст. 4 ГК України, п. 1, п.7 ст. 3, п. 4 ч.1 ст. 17 КАС, ст.17, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення", ст.8, ч.2 ст.12, ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Зокрема, скаржником зазначено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його робочі органи (центри зайнятості) - є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах у сфері страхування на випадок безробіття реалізують владні управлінські функції, а право Фонду та його робочих органів (центрів зайнятості) на звернення до суду у відповідних відносинах - визначене в законодавчому порядку.

Як зауважено скаржником, наведене підтверджується також і позицією Пленуму Вищого господарського суду України, який в своїй постанові від 24.10.2011р. N10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснив, що не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень: - виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами (п.16).

За твердженням скаржника, оскільки дані правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства, то відповідно до ч.1 п.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд повинен припити провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016р. по справі №813/2964/14, відповідно до якої спір про стягнення сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Колегією суддів вказане клопотання задоволено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, в період з 26.09.2016 по 13.12.2016 на підставі заяви про надання статусу безробітного від 26.09.2016 ОСОБА_2 перебувала на обліку в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна (а.с.10)

Зазначене підтверджується наявними в справі матеріалами, а саме: персональною карткою № 110816092300013, додатком до персональної картки про відвідування особою центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, витягом з наказів про прийнятті рішення по особі (а.с.7-9, 11).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 №П/811/1472/16 визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 21.09.2016 №220 о/с в частині звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді інспектора Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час її вимушеного прогулу починаючи з 22.09.2016 по 13.12.2016 включно в розмірі 12 390,54грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №П/811/1472/16 змінено та викладено четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час її вимушеного прогулу починаючи з 22.09.2016 по 13.12.2016 включно в розмірі 12 704,59 грн.; в іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 залишено без змін.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 №П/811/1472/16 задоволено заяву Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №П/811/1472/16 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.09.2016 по 13.12.2016 в розмірі 12704,59 грн.; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час її вимушеного прогулу починаючи з 22.09.2016 по 13.12.2016 включно в розмірі 6254,95 грн.; скасовано зупинення виконання судового рішення встановлене ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2017.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України встановленні у вказаних рішеннях обставини не підлягають доказуванню.

13.12.2016 Головним Управлінням Національної поліції в Кіровоградській області на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № П/811/1472/16 видано наказ № 307 о/с "Про поновлення на службі в Національній поліції України", відповідно до якого поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді інспектора Олександрійського районного відділення поліції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в області з 13.12.2016.

Згідно довідки Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області № 2283/07 від 20.06.2017 позивач виплатив ОСОБА_2 допомогу по безробіттю в сумі 6 449,64 грн. за період з 26.09.2016 по 12.12.2016 (а.с.12).

У зв'язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду, Олександрійський міськрайонний центр зайнятості виплату допомоги по безробіттю припинив та 24.01.2017 направив відповідачу претензію № 03-08/199/03 про відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6449,64 грн. (а.с.14-15). Вказаною претензією було заявлено вимогу відшкодувати Олександрійському міськрайонному центру зайнятості виплачену ОСОБА_2 суму допомоги по безробіттю в розмірі 6449,64 грн. за період з 26.09.2016 по 12.12.2016.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача кошти в сумі 6 449,64 грн., виплачені Олександрійським міськрайонним центром зайнятості в Кіровоградській області ОСОБА_2 за період з 26.09.2016 по 12.12.2016.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видами забезпечення за цим Законом, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Як встановлено частиною 4 статті 35 цього Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на підставі заяви про надання статусу безробітного від 26.09.2016 (а.с.10) в період з 26.09.2016 по 13.12.2016 на обліку в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна перебувала ОСОБА_2

Зазначене підтверджується наявними в справі матеріалами, а саме: персональною карткою № 110816092300013, додатком до персональної картки про відвідування особою центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, витягом з наказів про прийнятті рішення по особі (а.с.7-9, 11).

Так, ОСОБА_2, як безробітній, виплачувалася допомога по безробіттю протягом вересня-грудня 2016 року, а саме за період з 26.09.2016 по 12.12.2016 виплачено 6 449,64 грн. допомоги.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №П/811/1472/16, яку залишено без змін у цій частині постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, ОСОБА_2 поновлено на посаді.

На виконання відповідного судового рішення за наказом Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області №307 о/с 13.12.2016 ОСОБА_2 поновлено на посаді (а.с.24).

Господарським судом встановлено, що 24.01.2017 позивач направив відповідачу претензію № 03-08/199/03 про відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6449,64 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 27.01.2017р. та залишена ним без відповіді та задоволення (а.с.14,15).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що за приписами статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, який кореспондується з обов'язком роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, місцевий господарський суд спростував доводи відповідача про припинення провадження у справі з підстав того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в порядку статті 80 ГПК України, з огляду на викладене нижче.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Згідно до ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

У справі, що розглядається, предметом є стягнення з Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг безробітному у зв'язку з його поновленням на роботі за рішенням суду.

З врахуванням наведених вище норм права вказані правовідносини не можна віднести до публічно-правових, що є визначальним для спорів адміністративного судочинства. Даний спір виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції та виступає у даній справі у якості позивача.

З огляду на викладене, оскільки спір у даній справі виник щодо стягнення з Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області, як роботодавця, виплаченої Центром зайнятості допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_2 у розмірі 6 449,64 грн., у зв'язку з поновленням останньої на роботі за постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №П/811/1472/16, цей спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, а тому його вирішення належить до юрисдикції господарських, а не адміністративних судів.

Правова позиція щодо непідвідомчості вказаної категорії спорів адміністративним судам викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.09.2015р. №№21-1884а15, 21-2209а15, від 25.05.2016 №2а-7275/11/1370 та від 21.12.2016 №813/2964/14.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись ст.ст. 99-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2017 року у справі №912/1841/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 16.11.2017р.

Головуючий О.В. Чус

Судді В.О. Кузнецов

І.М. Науменко