Рішення № 70201423, 01.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2793/17

Провадження № 2/711/1330/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4», третя особа: Центральний відділ ДСВ м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови від 28.03.2017 року та зняття арешту з предмета застави,

в с т а н о в и в:

Уточнившись з позовними вимогами, ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2, треті особи: відділ Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Центральний відділ ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.03.2017 року та зняття арешту з предмета застави – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, накладеного постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно.

В обґрунтування позову вказує, що 27.06.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено кредитний договір № 11365530000.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору, ОСОБА_2 було передано в заставу банку транспортний засіб – автомобіль марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2.

20.04.2015 року ПАТ «Укрсибанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відповідно до договору факторингу № 17 свої права вимоги за зобов’язанням ОСОБА_2, а останнє відступило свої права вимоги йому (позивачу) відповідно до договору відступлення права вимоги № 146/ФК-15, що зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

28.03.2017 року ним отримано листа від відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, яким йому було запропоновано надати згоду на звернення стягнення на транспортний засіб в рамках зведеного виконавчого провадження.

31.03.2017 року ним було отримано постанову ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області про арешт майна боржника від 28.03.2017 року ВП 38707962, якою накладено арешт на вказане заставне майно.

Крім того, в процесі встановлення фактів, йому стало відомо, що на вказаний предмет застави Центральним відділом ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області накладено ряд арештів, а саме: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 на все рухоме майно; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов’язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Вказує, що він (позивач), як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про заставу», володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог, зареєстрованих в реєстрі 01.07.2008 року.

Наявність арештів на предмет застави заважає йому, як пріоритетному обтяжувачу, реалізувати своє право першочергового задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, обраний на власний розсуд, виходячи із діючого законодавства України.

Також вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2015 року у справі № 711/12166/14-ц задоволено його позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_2 на його (позивача) користь заборгованість в сумі 247110 грн. 93 коп.

А тому, просить: скасувати постанову про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.03.2017 року; зняти арешт з предмета застави – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, накладений постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судових засідань, до участі в справі в якості співвідповідачів притягнуто Відділ Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (постанова якого оскаржується) та Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 ОСОБА_4» (стягувач за наказами Господарського суду Черкаської області у зведеному виконавчому провадженні № 4996709).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. 19.05.2017 року направляв до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій одночасно вказував, що не заперечує проти задоволення позову.

В судове засідання представник відповідача - Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. В поданих до суду 22.05.2017 року письмових запереченнях на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та розглянути справу в відсутність представника.

В судове засідання представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

В судове засідання представник третьої особи – Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. В поданому до суду 07.07.2017 року клопотанні просив розглянути справу у відсутність представника.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2.

27.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11365530000, відповідно до умов якого останній передав в заставу Банку транспортний засіб – автомобіль марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2.

01.07.2008 року вказане обтяження (застава рухомого майна) було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяжувач – АКІБ «Укрсиббанк», боржник – ОСОБА_2 (запис № 1).

20.04.2015 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений Договір факторингу, в зв’язку з чим 23.04.2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни, вилучено запис про обтяжувача – АКІБ «Укрсиббанк» та додано обтяжувача - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

12.05.2015 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відступлення права вимоги № 146/ФК-15, в зв’язку з чим 19.05.2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни, вилучено запис про обтяжувача – ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та додано обтяжувача – ОСОБА_1.

Вказане стверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51951124 від 07.04.2017 року.

Також з даного витягу вбачається, що 15.05.2012 року було зареєстровано обтяження – арешт рухомого майна, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 15.05.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, обтяжувач – Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління, боржник – ОСОБА_2, термін дії обтяження – до 15.05.2017 року (запис № 2).

27.11.2013 року було зареєстровано обтяження – арешт рухомого майна, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 26.11.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, обтяжувач – Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління, боржник – ОСОБА_2, термін дії обтяження – до 27.11.2018 року (запис № 3).

Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 28.03.2017 року (у зведеному виконавчому провадженні № 4996709 від 20.11.2013 року до складу якого входять: накази Господарського суду Черкаської області № 02/1472 від 15.02.2011 року, № 02/1968 від 30.03.2011 року, № 02/1967 від 30.03.2011 року) накладено арешт на майно боржника – автомобіль марки OPEL VEKTRA OZCF69, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 та заборонено здійснювати його відчуження. Стягувач – ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», боржник – ОСОБА_2, сума звернення стягнення – 937418 грн. 46 коп. (а.с. 8-9).

Також в судовому засіданні встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 247110 грн. 93 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач ОСОБА_1, який є заставодержателем, заявляє дві вимоги: про скасування постанови про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.03.2017 року та про зняття арешту з предмета застави – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, накладеного постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ст. 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (аналогічна норма містилася і в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, стаття 57).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року).

В пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз’яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов’язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред’явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залучений судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Законом України «Про заставу» передбачено, що застава – це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як зазначено в статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

До того ж, пунктом 1 ч. 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, який не є власником чи володільцем спірного майна, однак він у законному порядку набув права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11365530000 від 27.06.2015 року за рахунок заставного майна та має першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, тому його права, як заставодержателя, при наявності інших обтяжень, в тому числі і арештів на заставлене майно, задовольняються не шляхом звільнення майна з під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог. До того ж, і Закон України «Про виконавче провадження», в чинній редакції, не передбачає права заставодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту.

До того ж позивачем ОСОБА_1 належним чином і не доведена необхідність звільнення спірного майна з-під арешту, накладеного постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089, та що накладення арешту на предмет обтяження є перепоною для реалізації його прав щодо вказаного предмету застави, в тому числі і права, як пріоритетного обтяжувача, на першочергове задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, обраний на власний розсуд (як зазначено в позові), тому його посилання на те, що накладення арешту на предмет обтяження порушує його майнові права та інтереси, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що позивач звертався до органів державної виконавчої служби з питань зняття арешту із заставного майна, накладеного постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 і йому в цьому було відмовлено.

Також суд звертає увагу і на те, що строк дії публічного обтяження – арешту рухомого майна, накладеного постановою Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 (запис № 2) закінчився 15.05.2017 року тому навіть з огляду на це підстав для зняття в судовому порядку арешту, накладеного вказаною постановою, немає.

Крім того, при винесені рішення суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту» у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на майно, кредитні зобов'язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

Крім того, в п. 11 вищезгаданої постанови роз’яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з’ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК). У разі виникнення у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, труднощів у витребуванні доказів суд з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їм у цьому за наявності відповідного клопотання.

В даній справі, вимоги позивача ОСОБА_1 про зняття арешту з предмета застави – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, накладеного постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно заявлені тільки до відповідача – боржника ОСОБА_5. При цьому до осіб, в інтересах яких був накладений арешт на майно боржника згідно постанов від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089, даний позов позивачем не пред’являвся. Вищезгадані постанови державного виконавця, до того ж належним чином завірені, позивачем суду не надавалися. Відповідних клопотань про витребування судом таких постанов позивачем та його представником не заявлялося, тому суд не міг сприяти позивачу у витребуванні цих доказів, а в подальшому і залучити зацікавлених осіб до участі в справі як співвідповідачів.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову в частині зняття арешту з предмета застави – автомобіля марки Opel, модель Vekra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, накладений постановами Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року ВП 31032223 та від 26.11.2013 року ВП 40716089 на все рухоме майно.

Також суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача і в частині скасування постанови Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.03.2017 року, виходячи із наступного.

Звертаючись з такими вимогами до суду, позивач вказував, що підставою для скасування постанови Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.03.2017 року є те, що вказана постанова заважає йому, як заставодержателю, реалізувати своє право першочергового задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб обраний на власний розсуд.

В судовому засіданні встановлено, що вказана постанова винесена державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № 4996709 з виконання наказів Господарського суду Черкаської області, виконання по якому до даного часу триває. При її винесенні державним виконавцем були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі і ст. 56 даного Закону, яка регулює арешт і вилучення майна боржника. До того ж вказаним Законом не передбачена заборона державному виконавцю накладати арешт на майно, яке перебуває в заставі, оскільки права заставодержателя на задоволення своїх вимог забезпечених заставою забезпечуються в інший спосіб, а саме першочерговістю їх задоволення перед іншими кредиторами.

Самим позивачем (його представником) не доведено належними та допустимими доказами порушення прав позивача даною постановою чи незаконності її прийняття.

Інших підстав для скасування даної постанови позивач не заявляв.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 60, 208, ч. 3 ст. 209, 212-216 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 572 ЦК України, Законом України «Заставу», Законом України «Про виконавче провадження», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4», третя особа: Центральний відділ ДСВ м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови від 28.03.2017 року та зняття арешту з предмета застави – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: В.М. Скляренко