Постанова № 70186847, 07.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2017 року у справі за її позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» та інженер відділу з паркування Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» ОСОБА_2, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - РА, Міська рада відповідно) у якому, з урахуванням змінених позовних вимог (а.с.157), просила скасувати постанову адміністративної комісії РА (далі - Адміністративна комісія) від 21.07.2016 №140 (далі - Постанова) та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваною Постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме за несплату вартості паркування. Разом з тим, зазначає, що така Постанова прийнята відповідачем безпідставно та за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що жодних повідомлень, ні про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення від 08.07.2016 №0726100 (далі - Протокол), ні про факт розгляду Адміністративною комісією матеріалів справи про адміністративні правопорушення, вона не отримувала, а відтак, була позбавлена можливості належним чином скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2017 року у справі №461/7256/16-а у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою її позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що фактичним користувачем, тобто водієм належного їй на праві власності автомобіля, є її син, а тому вона не може бути суб'єктом вчинення інкримінованого їй правопорушення. Постанова прийнята за наслідками розгляду Протоколу, що складався не відразу після виявлення вчиненого правопорушення, а зі спливом певного періоду часу, а також показань свідків, пояснення яких були уже заздалегідь надруковані, із залишенням лише місць для вписування часу та місць паркування, моделі та номерного знаку автомобіля.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник РА подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його в судових засіданнях у іншому суді. Проте, жодних доказів на підтвердження свого клопотання представником відповідача суду надано не було, а тому апеляційний суд, вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача обґрунтовано було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.07.2016 інженером відділу з паркування Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (далі - ЛКП) ОСОБА_2 (далі - Інженер) складено Протокол щодо ОСОБА_1, у якому зафіксовано, що 06.06.2016 водієм транспортного засобу (марка ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1; далі - ТЗ) при паркуванні (розміщенні ТЗ) на майданчику для паркування на пр.Шевченка у м.Львові не сплачено за послуги паркування у період з 10/10 до 14/10 год у розмірі 24 грн (а.с.6).

До Протоколу у вигляді додатків були долучені 2 фотографії ТЗ та письмові пояснення свідків (а.с.110-113).

До дня складання Протоколу 29.06.2016 ЛКП листом №1797 просило позивача в термін до 08.07.2016 з'явитися до них для складання Протоколу. Даний лист відповідно до списку рекомендованих поштових відправлень №293 був направлений на адресу ОСОБА_1 (а.с.29, 31-32).

08.07.2016 після складання Протоколу ЛКП супровідним листом №1935 направило примірник Протоколу позивачу (а.с.30, 33-34).

Цього є таки дня ЛКП Протокол разом з усіма його додатками направило до РА з метою розгляду справи про адміністративні правопорушення (а.с.91-97).

На підставі надісланих матеріалів справи про адміністративне правопорушення 21.07.2016 Адміністративною комісією було прийнято Постанову, відповідно до якої за порушення ч.1 ст.152-1 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 136 грн та зобов'язано відшкодувати ЛКП завдану майнову шкоду в розмірі 24 грн (а.с.10).

Не погодившись із винесеною Постановою позивач оскаржила таку до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконавчий комітет). За результатами розгляду скаргу було залишено без задоволення, а Постанову без змін (а.с.11).

27.10.2016 ОСОБА_1 сплачено накладений на неї штраф у розмірі 136 грн (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.152-1 КУпАП несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в'їзними та виїзними терміналами тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Ухвалою Міської ради «Про надання посадовим особам права складати протоколи про адміністративні правопорушення» від 26.09.2014 №742 надано право посадовим особам ЛКП складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 ст.152-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст.152-1 КУпАП (ст.218 цього Кодексу).

У відповідності до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Із системного аналізу наведених вище норм можна прийти до висновку, що складення протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється відразу після виявлення вчинення порушення. Норми закону не передбачають можливості відтермінування складення протоколу для забезпечення виклику особи, яка вчинила правопорушення, до відповідного органу. Такий порядок складення протоколу ставить під сумнів його доказове значення і не гарантує дотримання прав особи, стосовно якої складено протокол.

У розглядуваній ситуації порушення правил паркування ТЗ було допущено 06.06.2016 а складення Протоколу датоване лише 08.07.2016, що не відповідає вимогам вищенаведених приписів.

У свою чергу, «Положенням про паркування транспортних засобів у м.Львові» затвердженим ухвалою Міської ради від 29.12.2011 №1072 передбачена можливість блокування контролером транспортного засобу у випадку несплати користувачем плати за паркування.

Причини незастосування Інженером при виявлені відповідного правопорушення таких заходів, у даному випадку, та неможливості складення Протоколу на місці вчинення правопорушення не вказані ні посадовою особою, що складала Протокол та не досліджувались судом першої інстанції при розгляді справи.

Представлені ж списки згрупованих рекомендованих поштових відправлень листів, якими на адресу позивача скеровувались різні документи, не можуть розцінюватися апеляційним судом, як доказ належного повідомлення правопорушника про факт складання щодо нього Протоколу, оскільки жодних зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення адресатом, якому воно надсилалось ЛКП, як відправником таких повідомлень не надано.

Статтею 257 КУпАП визначено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про розгляд Адміністративною комісією щодо неї матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами ч.1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, в суді першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є власником ТЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Також, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище відповідачем не було доведено той факт, що паркування на пр.Шевченка у м.Львові у період з 10/10 до 14/10 год 06.06.2016 без оплати вартості послуг за паркування здійснила саме ОСОБА_1

Не спростовані відповідачем і ті доводи позивача й про те, що фактичним користувачем її автомобіля 06.06.2016 була інша особа.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил паркування згідно ч.1 ст.152-1 КУпАП, тому заявлений позов в частині скасування Постанови є підставним та обґрунтованим.

Щодо вимоги апелянта про закриття провадження у адміністративній справі, то така є безпідставною, оскільки, адміністративний суд в силу вимог ст.162 КАС розглядаючи справу з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, не наділений повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а має право лише перевірити законність та обґрунтованість винесеної Постанови.

Отже, доводи апеляційної скарги частково являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування Постанови та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 21 липня 2016 року №140 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Скасувати постанову Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 21 липня 2016 року №140.

В решті постанову Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлений 13 листопада 2017 року.