Ухвала суду № 70186844, 07.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року у справі за його позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправними та скасування рішення та запису, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є. (далі - Приватний нотаріус) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ) у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав власності за ТОВ на квартиру АДРЕСА_1, що у м.Луцьку Волинської області (далі - Рішення) та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21939012 про право власності ТОВ на вищезазначену квартиру, що вчинений Приватним нотаріусом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року у справі №803/1125/17 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який покликаючись на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати, а матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд дійшов помилкового висновку про те, що такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що підставою для звернення до суду з даним позову стало недотримання посадовою особою (Приватним нотаріусом) норм законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ на предмет іпотеки. А відтак, вказаний спір є публічно-правовим, оскільки виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень під час здійснення ним своїх повноважень.

ТОВ у письмовому запереченні вважає ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою, постановленою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, Приватний нотаріус просила про розгляд справи за її відсутності. А тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив із того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки цього суду є вірними з огляду на таке.

За п.1 ч.1 ст.109 КАС, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом п.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

В розрізі викладеного, необхідно звернути увагу і на те, що позивач уже неодноразово заявляв вимоги до суду про визнання протиправним та скасування Рішення. Так, 02.03.2016 ОСОБА_1 звертався до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ТОВ та Приватного нотаріуса, в якому, з поміж інших заявлених ним вимог, просив скасувати Рішення. За цим позовом 07.04.2017 було відкрито провадження у справі №161/3201/16-ц. За результатами розгляду вказаної справи рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 вересня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 7 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.42-60).

В подальшому, у лютому 2017 року позивач знову подає позов до Луцького міськрайонного суду Волинської області до вищевказаних сторін про визнання незаконним та скасування Рішення. Ухвалою цього суду від 3 липня 2017 року у справі №161/1810/17, яка 09.08.2017 залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Волинської області провадження в справі закрито (а.с.14-18).

Вимоги позивача за розглядуваним позовом спрямовані на скасування Рішення, яким фактично порушено його право власності на майно (квартиру), яке, на його переконання, він міг би набути у разі дотримання іпотекодержателем умов іпотечного договору. А тому, скасування такого Рішення є способом захисту права власності на певне майно шляхом усунення перешкод у здійсненні позивачеві права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на це, висновки суду першої інстанції щодо неможливості розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства з підстав наявності у спірних відносинах невиконання умов цивільно-правової угоди, є правильними, а тому з урахуванням вимог ст.15 ЦПК такий спір, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства, так як спрямований на відновлення порушеного цивільного права (права власності на майно), яке виникло при укладенні ряду цивільно-правових угод (договорів кредиту, іпотеки, факторингу) та порушенні умов однієї із цих угод, що і, на думку позивача, стало наслідком прийняття Рішення.

Більше того, як уже було зазначено вище, вимога про скасування Рішення уже заявлялась позивачем у справі №161/3201/16-ц та була розглянута відповідним місцевим судом в порядку цивільного судочинства, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлений 13 листопада 2017 року.