Ухвала суду № 70094661, 31.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

31 жовтня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/2424/16Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Державної служби України з безпеки на транспортідо відповідача ОСОБА_1про стягнення плати

В С Т А Н О В И В:

29.12.2016 Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення плати у розмірі 5285,00 грн.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 провадження у справі № 816/2424/16 зупинено до набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/582/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

31.10.2017 представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі № 816/2424/16, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5285,00 грн.

Водночас суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Отже, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 у справі № 826/20879/13-а: логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

Так, за пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності у випадках, визначених законом.

Отже, звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися у межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.

Водночас суд зазначає, що ні в Законі України "Про дорожній рух", ні в жодному іншому нормативно-правовому акті, у тому числі підзаконному, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті звертатися до суду з позовом до юридичних та фізичних осіб про стягнення плати за проїзд.

Крім того, відповідно до підпункту 27 пункту 5 вказаного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює лише нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, спірні правовідносини стосовно стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 816/2424/16 за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати закрити.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з цими самими позовними вимогами не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 06.11.2017.

Суддя Т.С. Канигіна