Рішення № 70064848, 01.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1763/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» про зміну формулювань підстав звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» та просив з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати, що розірвання трудового договору між дочірнім підприємством «Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» та ОСОБА_2 відбулося 21 грудня 2016 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, а саме внаслідок не виконання відповідачем вимог законодавства про працю;

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 наказом 495-к від 20 грудня 2016 року за статтею 38 КЗпП України без застосування частини третьої цієї статті;

- визнати недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України;

- зобов’язати змінити внесений до трудової книжки запис про звільнення з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України на «звільнений за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України»;

- стягнути вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку в сумі 23 197, 14 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що 11 березня 2014 року його прийняли на посаду машиніста крана автомобільного автотранспортного цеху ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії».

Починаючи з січня 2016 року заробітна плата йому виплачувалась не вчасно та не в повному розмірі, а звернення до керівника підприємства стосовно виплати заборгованості по заробітної платі були безрезультатними.

Тобто, відповідачем порушені встановлені ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» строки виплати заробітної плати.

З причин невиконання роботодавцем законодавства про працю, а саме порушення термінів виплати заробітної плати, змушений був розірвати з відповідачем трудовий договір.

21 грудня 2016 року його звільнено із займаної посади і виплачено заборгованість по заробітній платі, але без проведення виплати вихідної допомоги у розмірі передбаченому ст. 44 КЗпП України.

При цьому, наказом № 495-к від 20 грудня 2016 року звільнено з роботи за власним бажанням без зазначеної в заяві підстави звільнення - невиконання роботодавцем законодавства про працю і тим самим підстави звільнення змінено.

Тобто, відповідач самостійно змінив правову підставу розірвання трудового договору з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. З8 КЗпП України

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 липня 2017 року визнано, що розірвання трудового договору між Дочірнім підприємством «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» та ОСОБА_2 відбулося 21 грудня 2016 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, а саме внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства про працю. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 наказом №495-к від 20.12.2016 року за статтею 38 КЗпП України без застосування частини третьої цієї статті. Визнано недійсним внесений Дочірнім підприємством «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково технічних-інновацій Української нафтогазової академії» запис до трудової книжки ОСОБА_2 про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Зобов’язано Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» змінити внесений ним до трудової книжки ОСОБА_2 запис про звільнення з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України на «звільнений за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України». Стягнуто з Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі - 23 197, 14 грн.

ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтової академії» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, безпідставно прийнято заяву про уточнення позовних вимог, оскільки згідно положень ст. 31 ЦПК України позивач лише до початку розгляду справи по суті має право змінити предмет або підставу позову. Визначаючи розмір вихідної допомоги судом не враховано, що згідно табелю роботи ОСОБА_2 у жовтні 2016 року працював 19 днів (165,8 год.), в листопаді 2006 року 22 дня (191,4 год). В листопаді 2016 року йому нараховано компенсацію невиплаченої заробітної плати, яка не враховується під час обчислення середньої заробітної плати. Затримка виплати заробітної плати виникла не з вини підприємства, оскільки виконавчою службою накладено арешт на рахунки підприємства, арештоване все рухоме та нерухоме майно, що виключило можливість вчасно виплатити заробітну плату. У заяві про звільнення від 21.12.2016 року не зазначено доказів невиконання відповідачем вимог Закону про працю, умов колективного трудового договору. Крім того, визнано незаконним звільненням позивача наказом № 495-к від 20.12.2016 року за ст. 38 КЗпП України без застосування частини третьої, хоча предметом даного позову є наказ від 20.12.2016 року № 495.

Сторони в судове засідання не з’явились, повідомленні про час та місце розгляду справи (а.с.139-140). Від відповідача надійшли письмові пояснення в яких він просить розглядати справу без участі його представника (а.с.149-150).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що

відповідачем допускались порушення вимог законодавства про працю, тому ОСОБА_3 подав заяву про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте формулювання причин звільнення позивача не відповідає фактичним обставинам, а також при звільненні йому не виплачено вихідну допомогу.

Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що 07 березня 2014 року наказом № 48-к керівника ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» ОСОБА_2 з 11 березня 2014 року прийнятий на роботу на посаду машиніста крана автомобільного КС-3575 (а/м КРАЗ 5334 в/п 12 т.) 6-го розряду до структурного підрозділу автотранспортного цеху ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», з окладом 3653,58 грн. (а. с. 53).

21 грудня 2016 року до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» надійшла заява ОСОБА_2 (датована 20 грудня 2016 р.) про звільнення його з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України , у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу через постійне невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю, а саме порушення термінів виплати заробітної плати ( а.с. 54).

20 грудня 2016 року наказом в.о. директора ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» №495-к ОСОБА_2 звільнено з 21 грудня 2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (а. с. 55).

Згідно виписки з карткових рахунків клієнта ОСОБА_2І за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року заробітна плата йому виплачена у листопаді та грудні 2015 року із затримкою в 4 місяці; за період з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року із затримкою в 4, 3, 5, 6 місяців; за період з 02.12.2016 року по 31.12.2016 року із затримкою в 3, 4, 2,1 місяців (а.с. 10, 70-74).

Актом перевірки №11-01-064/0305 Управління Держпраці у Кіровоградській області від 01.06.2016 року та актом перевірки №11-01-040/0579 від 01.09.2016 року встановлено, що на момент перевірки на підприємстві станом на 01.06.2016 року існує заборгованість по заробітній платі перед 428 працівниками, та 145 звільненими працівниками, що свідчить про порушення вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 116 КЗпП України , та є систематичними та триваючими ( а.с. 33-38, 39-45).

В 2016 році згідно довідки Пенсійного Фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи від 23.12.2016 року заробітна плата ОСОБА_2 та єдиний внесок до ПФУ ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» не сплачувалися ( а.с. 7 -на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Стаття 38 КЗпП України зобов’язує роботодавця звільнити працівника у строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин. Крім того, роботодавець зобов’язаний звільнити також працівника за власним бажанням у строки, які вказав сам працівник, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань.

У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем законодавства про працю, не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній немає права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ч.1. 2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

За ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Стаття 44 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав, за яких виплачується вихідна допомога.

Отримання вихідної допомоги при припиненні трудового договору, зокрема, в разі розірвання строкового або трудового договору, укладеного на невизначений строк, можливо лише в разі порушення власником законодавства про працю, умов колективного і трудового договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» порушувало стосовно ОСОБА_2 законодавство про працю, систематично допускаючи затримки у виплаті йому заробітної плати, порушуючи строки передбачені ст.115 КЗпП.

Порушення відповідачем вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 116 КЗпП України підтверджується актами перевірки Управління Держпраці у Кіровоградській області, якими встановлено, що на момент перевірки на підприємстві станом на 01.06.2016 року існувала заборгованість по заробітній платі перед 428 працівниками та 145 звільненими працівниками.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП значення має лише сам факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, питання поважності причини такого порушення значення не має.

У зв’язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю, а саме порушення термінів виплати заробітної плати 21 грудня 2016 року позивачем подано до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» заяву про звільнення його з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_2 із займаної посади, відповідач в наказі № 495-к від 20.12.2016 р. про припинення трудового договору (контракту) допустив неправильне формулювання причини його звільнення не зазначивши, що його звільнено з посади за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Згідно ч.3 ст.235 КЗпП у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У зв’язку з чим суд обґрунтовано визнав, що розірвання трудового договору між Дп «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково технічних інновацій Української нафтогазової академії» та ОСОБА_2 відбулося 21 грудня 2016 року з підстав, передбачених частиною третьою ст. 38 КЗпП України, а саме внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства про працю.

Висновок суду про зобов’язання змінити внесений запис про підстави звільнення працівника є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки зміна формулювання звільнення ОСОБА_2 автоматично тягне за собою зміну записів в трудовій книжці працівника, тобто вказані вимоги взаємопов’язані між собою, таким чином відновлюються порушене право.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_2.

В даному випадку відповідач помилився лише у формулюванні причин звільнення, що не тягне за собою визнання цього наказу незаконним. Право сторони повністю відновлюється судом зміною формулювання причини його звільнення. В разі скасування спірного наказу позивач фактично залишається незвільненим, оскільки іншого наказу підприємством не видано.

Суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст.44 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, яка не була виплачена йому при звільненні. Однак її розмір не в повній мірі відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100.

Відповідно до підпункту «л» пункту 4 цього Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховується компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Згідно розрахункового листа про нарахування заробітної плати, в листопаді 2016 року ОСОБА_2 виплачено компенсацію невиплаченої заробітної плати в розмірі 430, 11 грн., яка не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, тому розмір заробітної плати позивача за листопад 2016 року складає 7605,18 грн.

Таким чином розмір вихідної допомоги при припиненні трудового договору з ОСОБА_2 внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю складає 22551,60 грн.

Так, 7429,47 грн. + 7605,18 грн. (заробітна плата за жовтень, листопад) : 40 (робочі дні жовтень,листопад) =375,86 грн. (середньоденна заробітна плата) х 20 (середньомісячне число робочих днів 40/2)=7517,20 грн. х 3=22551,60 грн.

Накладення арешту на рахунки підприємства на що вказує відповідач в апеляційній скарзі, не виключає його відповідальності у порушенні положень ст.116 КЗпП України та наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України.

Тому рішення суду в частині розміру вихідної допомоги підлягає зміні.

Оскільки вимоги позивача (майнова і немайнові) задоволено, то розмір судового збору стягнутого судом не підлягає зменшенню, як і не підлягають стягненню витрати відповідача на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки справу вирішено на користь позивача.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 липня 2017 року змінити в частині визначення розміру вихідної допомоги стягнутої на користь ОСОБА_2.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» на користь ОСОБА_2 22551,60 грн. вихідної допомоги.

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади машиніста крана автомобільного 6 розряду КС-3575 (а/м КРАЗ 5334 в/п 12 т.) 1 класу № 85-23 КДП Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» за наказом № 495-к від 20 грудня 2016 року зі «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України» на «Звільнений з посади за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, частина третя ст.38 КЗпП України».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: