Постанова № 7005510, 07.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 16/82-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: Рябчуна Р.М. за довіреністю б/н від 21.02.2009 року,

відповідача: Коваленка А.Ю. за довіреністю № 63811 від 02.08.2009 року,,

третьої особи: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича, с. Геніївка Харківської області (вх. № 329 0 Х/3-9 від 29.10.2009 року) на рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року у справі № 16/82-09

за позовом Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича, с. Геніївка Харківської області

до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Род-Ник», м. Харків

про стягнення 19 000,00 грн.,

встановила:

У квітні 2009 р. Фермерське господарство Штефана Віталія Олексійовича, с. Геніївка Харківської області (далі позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків (далі відповідач), в якому просив стягнути з останнього суму страхового відшкодування в розмірі 16 137,93 грн., суму договірної неустойки в розмірі 1 390,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 1310,40 грн., 3 % річних в розмірі 161,60 грн., а всього 19 000,00 грн., також до стягнення заявлено судові витрати. Позов обґрунтовано посиланням на ст.ст. 22, 36, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року залучено до участі у справі № 16/82-09 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Род-Ник».

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року у справі № 16/82-09 (суддя Здоровко Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»на користь Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича страхове відшкодування у розмірі 9 129,75 грн., 742,22 грн. інфляційних та 97,50 грн. 3% річних, 99,70 грн. державного мита та 163,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 7 008,18 грн. страхового відшкодування, 647,85 грн. інфляційних, 64,10 грн. 3% річних та 1 390,07 грн. суми договірної неустойки відповідно до п. 8.3. Договору - відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідно до п. 22.1. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. В частині позовних вимог про стягнення 7008,18 грн. страхового відшкодування та відповідних інфляційних збитків та 3 % річних відмовлено як необґрунтовано заявлених до стягнення. В частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 1390,07 грн. в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивач не є стороною Договору, а тому умови п.8.3. на нього не поширюються.

Позивач з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року у справі № 16/82-09, позовні вимоги позивача про стягнення договірної неустойки задовольнити та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»на користь Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича 786,36 грн. договірної неустойки. Апелянт зазначає, що згідно з преамбулою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року, цей закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до вимог даного закону було укладено вищевказаний договір страхування, предметом якого є обов'язок страховика при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування потерпілій-третій особі, а страхувальник зобов'язаний вчасно сплачувати страхові внески. Тобто вказані закон та договір страхування спрямовані в першу чергу на захист прав та інтересів потерпілої-третьої особи. Тож договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України). У зв'язку з цим, на думку апелянта, потерпіла-третя особа може вимагати виконання договору як в частині виплати страхового відшкодування так і в частині виплати неустойки за порушення умов договору (ч. 2 ст. 636 ЦК України).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2009 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства Штефана В.О. прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 02.12.2009 року.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року по даній справі залишити без змін, а апеляційну позивача залишити без задоволення. Відповідач посилається на те, що згідно з п. 37.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. На підставі зазначеного вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач не є стороною в договорі і положення п. 8.3 про сплату відповідачем пені за прострочення страхової виплати на його користь не поширюється.

В судове засідання 02.12.2009 року з’явились уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень № 5944140 від 09.11.2009 року, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв).

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника третьої особи, за наявними у матеріалах справи доказами.

          Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.05.2008 р. на автодорозі Харків-Зміїв-Балаклія за участю транспортних засобів: автомобіля ЗІЛ-4415, державний номер 349-60 ХА, який належить ПП «Род-Ник»під керуванням водія Яковенко В.П. та трактора ЮМЗ-8040.2., державний номер 8843 ЩЗ, який належить Фермерському господарству Штефана В.О. під керуванням водія Черепахи В.І. - сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

ДТП сталась внаслідок порушення водієм Яковенко В.П. (автомобіль ЗІЛ-4415, державний номер 349-60 ХА) п. 12.1 Правил дорожнього руху України, який не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на трактор ЮМЗ-8040.2., який стояв на узбіччі, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 30.06.2008 року Яковенко В’ячеслава Петровича за порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 68,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача, що у постанові Харківського районного суду Харківської області від 30.07.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності водія ПП «Род-Ник»Якименко В.П. не зазначено, з яким саме транспортом допущено зіткнення автомобіля ЗІЛ-4415, державний номер 349-60 ХА, оскільки факт ДТП 05.05.2008р. між автомобілем ЗІЛ-4415, державний номер 349-60 ХА, який належить ПП «Род-Ник»під керуванням Яковенко В.П. та трактором ЮМЗ-8040.2. державний номер 8843 ЩЗ, який належить фермерському господарству Штефана В.О. під керуванням Черепахи В.І. підтверджується наданими до матеріалів справи засвідченими копіями протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.05.2008 р. та схемою до нього, поясненнями водіїв Яковенко В.П. та Черепахи В.І. від 05.05.2008р. та довідкою за фактом ДТП Державтоінспекції по обслуговуванню Зміївського району при ГУМВС України в Харківській області №1103 від 30.05.2008р. (а.с. 19-22, 57).

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача, що сіялка не мала права рухатись по дорозі, оскільки на момент ДТП вона стояла на узбіччі.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу ЗІЛ-4415, державний номер 349-60 ХА була застрахована у ТДВ «Міжнародна страхова компанія»на підставі укладеного між ними договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЦПВ № 2236/07-21 від 25.12.2007р. (надалі –Договір), поліс № ВВ/3551843.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 354 ГК України та ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до умов п.1.1. Договору ТДВ «Міжнародна страхова компанія»взяла на себе обов’язок при настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування потерпілій –третій особі.

У ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 2.2. Договору страховим випадком визнається подія, внаслідок якої завдана шкода третім особам під час ДТП, яке відбулося за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якого наступає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована згідно Договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Статтею 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

У пункті 5.1. Договору встановлено перелік документів необхідних для виплати страхового відшкодування.

Відповідно п. 5.4. Договору виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця від дня отримання страховиком всіх необхідних документів.

Як свідчать матеріали справи, 07.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування (а.с. 25) з проханням здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 16 647,93 грн. До заяви були додані документи, які підтверджували факт настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідач виплату страхового відшкодування у місячний термін не здійснив, будь-якого рішення про здійснення або нездійснення виплати страхового відшкодування не прийняв, що не заперечується представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно звіту №200/2008 дослідження спеціаліста - автотоварознавця (складеного 29.11.2009 року, дата оцінки 08.05.2008 року) з доповненням щодо назви об'єкту дослідження, проведеного на замовлення ТДВ «МСК»матеріальний збиток, завданий транспортному засобу позивача, трактору ЮМЗ 8040,2 державний реєстраційний номер 8843 ЩЗ з причіпною сівалкою УПС 6, в результаті їх пошкодження при ДТП складає 9639,75 грн.

Представник позивача заперечень щодо суми, зазначеної у звіті не висунув.

У пункті 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У п. 3.4. Договору зазначено, що франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих-третіх осіб, встановлена в розмірі 2% від ліміту відповідальності вказаній в п. 3.2. Договору та складає 510,00 грн.

Таким чином сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у відповідності до п. 3.4. Договору та ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»складає 9 129,75 грн. (9 639,75 грн. визначеної матеріальної шкоди - 510,00 грн. франшиза).

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивач не надав суду доказів здійснення оплати за отримані по видатковим накладним: №ХТ-0000076 від 08.05.2008р. (секції УПС-6), №ХТ-0000077 від 08.05.2008р. (апарат туковисівний) та за №0705-1 від 07.05.2008р.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 9129,75 грн., та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7008,18 грн., як необґрунтовано заявлених до стягнення та не підтверджених належним чином (відсутні докази оплати).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач є таким, що порушив зобов'язання, оскільки не сплатив страхове відшкодування в строк, визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 742,22 грн. інфляційних та 97,50 грн. 3% річних, як таких, що є обґрунтованими та відмову у задоволенні 568,18 грн. інфляційних та 64,10 грн. 3% річних, як таких, що є необґрунтовано заявлені до стягнення.

Щодо заявлених до стягнення сум договірної неустойки в розмірі 1390,07 грн., судова колегія зазначає наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму неустойки, посилаючись на те, що відповідач повинен був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування до 07.12.2008 р., тобто протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів (07.11.2008 р.). Оскільки відповідач цього не зробив і не здійснив виплату страхового відшкодування, позивачем відповідно до п.8.3. Договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ГПО № 2236/07-21 від 25.12.2007 р. нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 07.12.2008 р. по 17.04.2009 р. в розмірі 1390,07 грн.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивач не є стороною по договору, а тому умови договору на нього не поширюються.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 1 390,07 грн. суми договірної неустойки, з огляду на таке.

В обґрунтування стягнення 1390,07 грн. суми договірної неустойки позивач посилається на п. 8.3. Договору, відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування , з вини Страховика, Страховик сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Відповідно до ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена договором.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що як дія Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так і врегульовані договором страхування відносини спрямовані в першу чергу на захист прав та інтересів потерпілої-третьої особи. Тож договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є договором на користь третьої особи.

Оскільки третя особа, в даному випадку позивач, наділений правом вимагати виконання договору на свою користь, то відповідно третя особа наділена і правом на забезпечення виконання такого зобов’язання, зокрема і на стягнення з зобов’язаної сторони неустойки.

Таким чином, на думку колегії суддів, потерпіла-третя особа може вимагати виконання договору як в частині виплати страхового відшкодування так і в частині виплати неустойки за порушення умов договору, хоча саме стороною у договорі не є.

Зазначене узгоджується з загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, справедливістю, добросовісністю та розумністю.

Позивач в апеляційній скарзі просив стягнути 786,36 грн. договірної неустойки.

З підстав, зазначених вище, рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року по справі № 16/82-09 підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні суми нарахованої позивачем пені розмірі 786,36 грн., а апеляційна скарга позивача –задоволенню.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Питання про перерозподіл судових витрат повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п. 3,4 ст. ст.105 ГПК України судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича, с. Геніївка Зміївського району Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року у справі № 16/82-09 скасувати в частині відмови у стягненні 786,36 грн. договірної неустойки і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»(61023, м. Харків вул. Мироносицька, 99 А-3, р/р 26502000001302 в АБ «Факторіал-Банк», МФО 351715 код ЄДРПОУ 31236795) на користь Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича (63433, Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Лугова, 18, р/р 260092014 в ВАТ «Мегабанк», м. Харків код ЄДРПОУ 30955097) 786,36 грн. пені за період з 07.12.2008 р. по 17.04.2009 р.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року у справі № 16/82-09 залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»код ЄДРПОУ 31236795 (61023, м. Харків вул. Мироносицька, 99 А-3 (у т.ч. р/р 26502000001302 в АБ “Факторіал-Банк”, МФО 351715) на користь Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича, код ЄДРПОУ 30955097 (63433, Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Лугова, 18 ( у т.ч. р/р 260092014 в ВАТ "Мегабанк", м. Харків) 107,56 грн. витрат по сплаті держмита та 176,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді