Постанова № 7005507, 07.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2009 року Справа №62/112-09

Колегія суддів у складі:

головуючий судя Токар М.В., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

позивач Пономаренко Ю.Ю., дов. б/н від 24.06.09р.;

відповідач не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3056Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня 2009 року по справі №62/112-09

за позовом Державного підприємства “48 завод залізничної техніки”, м. Харків

до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

про визнання неукладеним договору оренди та витребування майна, -

встановила:

Позивач Державне підприємство "48 завод залізничної техніки" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання договору оренди №3/34-ДП від 14.05.08 року неукладеним та витребування у відповідача - СПДФО ОСОБА_3 причіпу 2П-6М (МАЗ8926), інвентарний номер №2/206 та передачу його позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 вересня 2009 року (повний текст рішення підписано 17.09.2009 року) (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що, на його думку, рішення господарського суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи, у звязку з цим просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області, позовні вимоги позивача про визнання неукладеним договору оренди №3/34-ДП від 14 травня 2008 року між ДП “48 завод залізничної техніки”та ФОП ОСОБА_3, а також про витребування від ФОП ОСОБА_3 причіпу 2П-6М (МАЗ 8926), інвентарний №2/206 та передання його позивачу задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції скасуванню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом першої інстанції, між Державним підприємством “48 завод залізничної техніки”, орендодавцем, та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, орендарем, було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №3/34-ДП від 14.05.09 року, згідно з умовами якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування причіп 2П-6М (МАЗ 8926), інвентарний №2/206.

Відповідно до вимог статті 284 Господарського кодексу України умови договору оренди істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як свідчать матеріали справи та вірно зазначив місцевий господарський суд, договір оренди №3/34-ДП від 14.05.09 року не містить таких істотних умов договору оренди, як вартість майна, що передається в оренду, з урахуванням її індексації; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

А отже, оскільки сторони договору оренди №3/34-ДП від 14.05.09 р. при його укладенні не досягли згоди щодо усіх істотних умов цього договору, передбачених статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", даний договір є неукладеним.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вірно вказав господарський суд першої інстанції, перелік способів захисту майнового права та інтересу, встановлений пунктом 2 частиною .2 статті 16 Цивільного кодексу України та пунктом 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України є вичерпним, якщо законом або договором не передбачено іншого способу захисту.

А отже, такий спосіб захисту права, як визнання договору оренди неукладеним, не передбачено чинним законодавством України, а про факт неукладення договору господарський суд може лише зазначити в мотивувальній частині постанови як на обставину, яка має значення для справи. А тому місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди №3/34-ДП від 14.05.08 року неукладеним.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відмовивши в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди №3/34-ДП від 14.05.2008 року неукладеним, місцевий господарський суд порушив норми частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою передбачено такий спосіб захисту права, як визнання наявності або відсутності прав.

Крім того позивач зазначає, що такий спосіб захисту права, як визнання договору неукладеним, прямо передбачений частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі якщо сторони якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Однак колегія суддів не може погодитися з такими ствердженнями, оскільки такий спосіб захисту права, як визнання наявності або відсутності прав не є тотожнім такому способу, як визнання договору неукладеним, так як договір є не правом, а тим юридичним фактом, на підставі якого виникають певні права, і до того ж, заявляючи таку позовну вимоги, позивач не вказав, відсутність яких конкретно прав він просить встановити таким чином.

Частина 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлює правові наслідки недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, які виражаються у неможливості вважати такий договір укладеним, тобто такий договір вважається неукладеним автоматично і вказана норма не містить жодних вимог про встановлення такого факту в судовому порядку.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд вказав про неукладення договору №03/2009 від 20.03.2009 року, тоді як предметом спору по даній справі є визнання неукладеним договору №3/34-ДП від 14.05.08 року, не можуть братися до уваги, оскільки господарський суд, вказавши помилково на договір №03/2009 від 20.03.2009 року, в той же час вказав і про факт неукладення договору №3/34-ДП від 14.05.08 року, який стосується даного спору, з наведенням обґрунтованих доводів. І помилкове зазначення судом про договір №03/2009 від 20.03.2009 року жодним чином не вплинуло на правильність рішення.

Вимогу про витребування у відповідача причіпу 2П-6М (МАЗ8926), інвентарний номер №2/206 та передачу його позивачу, позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору оренди №3/34-ДП від 14.05.2008 року ним було передано відповідачеві причіп 2П-6М (МАЗ8926), інвентарний номер №2/206, що, на думку позивача підтверджується актом приймання-передачі майна від 22.05.2008 року (Додаток №1 до договору №3/34-ДП від 14.05.08 року).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору оренди №3/34-ДП від 14.05.2009 року є майно, визначене індивідуальними ознаками - причіп 2П-6М (МАЗ 8926), інвентарний №2/206.

Відповідно до статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їі властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Судом першої інстанції було зазначено, що із вказаного акту не випливає, що за ним було передано саме те майно, яке є предметом договору №3/34-ДП від 14.05.2008 року (причіп 2П-6М (МАЗ 8926) інвентарний номер 2/206), оскільки майно, яке передавалось за цим актом не містить індивідуальних ознак, які б могли його вирізнити з-поміж інших однорідних речей, а саме інвентарного номеру, який було зазначено у договорі оренди майна і крім того, не вказані посадове становище або повноваження особи, яка підписала акт приймання-передачі з боку позивача і підпис на акті не скріплений печаткою підприємства позивача.

Однак, відповідно до п. 1.1. договору оренди №3/34-ДП від 14.05.2008 року предметом договору є причіп 2П-6М (МАЗ 8926) інвентарний номер 2/206, тобто іншого майна за вказаним договором не повинно було передаватися. В акті приймання-передачі майна від 22.05.2008 року зазначено, що він є Додатком №1 до договору №3/34-ДП від 14.05.08 року. Таким чином, відповідно до цього акту було передано самє причіп 2П-6М (МАЗ 8926) інвентарний номер 2/206.

Крім того, про виконання договору оренди №3/34-ДП від 14.05.2008 року і позивачем і відповідачем свідчать акти про надання послуг № 204 від 30.04.09р., №261 від 30.06.09р., № 293 від 31.07.09р., № 311 від 31.08.09р. та № 343 від 30.09.09р. відповідно до яких сторони затвердили виконання послуг з оренди причіпу на підставі вищевказаного договору оренди за квітень, червень, липень, серпень та вересень місяці 2009 року.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову щодо витребування від відповідача та передачі позивачу спірного майна, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня 2009 року у справі №62/112-09 в частині відмови витребування причіпу та його передачі позивачу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Витребувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) причіп 2П-6М (МАЗ 8926) інвентарний номер 2/206 та передати його Державному підприємству «48 завод залізничної техніки»(61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, код ЄДРПОУ 08112520).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ «Приватбанк», м. Харків, МФО НОМЕР_3) на користь Державного підприємства «48 завод залізничної техніки»(61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, код ЄДРПОУ 08112520, р/р 26009001553801 в АКБ «Європейський»в м. Києві, МФО 380184 ІНН №081125220302, свідоцтво №28329741) 63,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 157,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Токар М.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.