Постанова № 7005504, 04.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 27/231-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кукаркіна О.О.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного Підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків (вх. № 2750 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.09р. по справі № 27/231-09

за позовом Приватного Підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків

до 1) Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс", м. Кролевець, Сумської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД", м. Харків

про стягнення 36 798,35 грн.,-

встановила:

У липні 2009 року ПП "Торгівельна мережа № 1" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з 1-го відповідача - ВКП ТОВ "Торгсервіс" 36298,35 грн. основного боргу та штрафних санкцій по договору постачання № 4 від 18.11.2008р., а також стягнути з 2-го відповідача - ТОВ "Компанії НС ЛТД" заборгованості в розмірі 500,00 грн. по договору поруки № 22/1 від 22.07.2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2009р. по справі № 27/231-09 (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Визнано недійсним правочин за договором поруки № 22/1 від 22.07.2009 р., укладений між ТОВ "Компанією НС ЛТД" та ТОВ "Компанією НС Імпорт" у зв’язку з тим, що він є фіктивним.

Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене ним рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надали, їх представники в судове засідання 01.12.2009р. не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень за №№ 5818773, 5818617 (в матеріалах справи), про причини неявки своїх представників відповідачі суд апеляційної інстанції не повідомили.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників 1-го та 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд Харківської області виходив з того, що 18 листопада 2008 року між ТОВ "Компанією НС Імпорт" та ВКП ТОВ "Торгсервіс" (1-м відповідачем) укладений договір поставки за № 4, відповідно до умов якого ТОВ "Компанія НС Імпорт" («Постачальник») зобов’язався постачати, а 1-й відповідач («Покупець») - приймати, реалізовувати та сплачувати алкогольні напої в строки, порядки та на умовах, передбачених цим Договором.

За результатами встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору господарський судом також з’ясовано, що на виконання цього Договору ТОВ "Компанією НС Імпорт" відповідно до накладних здійснено поставку 1-му відповідачеві - ВКП ТОВ "Торгсервіс" товару на загальну суму 71441,59 грн. При цьому, останній здійснив повернення постачальнику товару на загальну суму 36194,13 грн. Решта товару в сумі 35247,46 грн. 1-м відповідачем залишилась не повернутою та несплаченою. Заборгованість ВКП ТОВ "Торгсервіс" перед ТОВ "Компанією НС Імпорт" становить 35247,46 грн.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. вищевказаного договору поставки визначено, що в разі порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожний день прострочення, яка в даному випадку складає 1550,89 грн.

22.07.2009р. між ТОВ "Компанією НС Імпорт" та ТОВ "Компанією НС ЛТД" укладено Договір поруки за № 22/1, згідно умов якого останнє поручилось за виконання 1-м відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по Договору поставки у розмірі 500,00 грн.

Крім того, 24.07.2009р. між ТОВ "Компанією НС Імпорт" та ПП "Торгівельною мережею №1" укладений договір про відступлення права вимоги № 24/1, відповідно до умов якого ТОВ "Компанія НС Імпорт" відступило права вимоги до ВКП ТОВ "Торгсервіс" по спірному Договору поставки ПП "Торгівельна мережа № 1".

Звертаючись до господарського суду із даним позовом ПП "Торгівельна мережа № 1" просило господарський суд стягнути з 1-го відповідача суму основної заборгованості та пеню в розмірі 36298,35 грн. на підставі Договору поставки № 4 від 18.11.2008р., а також стягнути з 2-го відповідача кошти в сумі 500,00 грн. на підставі договору поруки № 22/1 від 22.07.2009 р., який було укладено між ТОВ "Компанією НС ЛТД" (поручителем) та ТОВ "Компанією НС Імпорт" (кредитором).

Розглянувши ці вимоги та дослідивши надані на їх підтвердження докази господарський суд визначився, що 1-й відповідач не мав фізичної можливості виконати договірні зобов’язання перед новим кредитором - позивачем до звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки копія Договору про відступлення права вимоги направлена відповідачу 27.07.2009р., тоді як вже 29.07.2009р. позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Крім того, в ході з’ясування обставин справи та при розгляді справи по суті, господарським судом встановлено, що наданий до матеріалів справи Договір поруки № 22/1 від 22.07.2009 р. не містить жодних відомостей про те, що 1-му відповідачу було відомо про його поручителя - ТОВ "Компанія НС ЛТД".

З урахуванням того, що у справі відсутні докази повідомлення боржника поручителем, господарський суд визначився, що правочин за договором поруки укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, а тому у відповідності з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 83 ГПК України, визнав правочин за договором поруки № 22/1 від 22.07.2009 р. недійсним в зв’язку з його фіктивністю, а вимоги позивача про стягнення коштів такими, що задоволенню не підлягають.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене позивачем рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а також допустив неправильне застосування норм матеріального права і не надав вичерпної юридичної оцінки всім обставинам справи. Крім того, при вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції не з'ясував та неправильно визначив підстави виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, їх зміст відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги та Договору поставки, ступінь та належність виконання договірних зобов'язань кожною із сторін, а також не проаналізував докази, які надані позивачем в підтвердження його вимог відносно недодержання 1-м відповідачем умов Договору поставки та неправильно застосував положення цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобов'язань та наслідки їх неналежного виконання.

Так, у положеннях статті 33 Господарського процесуального кодексу України викладені правила доведення порушення прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Водночас частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати товару згідно положень Договору поставки № 4 від 18.11.2008р. та наявних у справі накладних, настав для 1-го відповідача ще у квітні 2009 року.

Однак, 1-й відповідач жодних заходів, спрямованих на погашення боргу не здійснив та в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства свій обов’язок щодо поновлення порушених майнових прав і законних інтересів ТОВ "Компанія НС Імпорт" не виконав.

Із матеріалів справи вбачається, що вимога ТОВ "Компанії НС Імпорт" № 169 від 21.07.2009 р. про надання звітності щодо обсягів реалізації поставленого товару, а також сповіщання постачальника про наявність залишків товару, його повернення, а у разі відсутності товару, що підлягає поверненню відповідно до договору - його сплати в повному обсязі відповідно до договору залишена ВКП ТОВ "Торгсервіс" без розгляду та будь-якого реагування.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов’язку боржника третьою особою.

В даному випадку, ТОВ "Компанія НС Імпорт" (первісний кредитор), після спливу майже трьох місяців з моменту строку настання для 1-го відповідача виконання обов’язку по сплаті отриманого товару за Договором поставки, користуючись наданим йому законом правом, 24 липня 2009 року уклав з ПП "Торгівельною мережею №1" (позивачем у справі) договір про відступлення права вимоги № 24/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги від ВКП ТОВ «Торгсервіс»(1-го відповідача) грошових зобов’язань по договору поставки № 4 від 18.11.2008р. року в частині отримання грошових коштів в сумі 36798,35 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 35247,46 грн. та пені в розмірі 1550,89 грн., строк сплати яких вже настав.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

В матеріалах справи міститься лист за № 171 від 24.07.2009р., в якому ТОВ "Компанія НС Імпорт" (первісний кредитор) повідомив ВКП ТОВ «Торгсервіс»про відступлення права вимоги по Договору поставки на користь ПП "Торгівельної мережі №1" (позивача у справі) в порядку статті 512 Цивільного кодексу України.

Вищенаведені обставини і стали правовими підставами для звернення до суду з позовом ПП "Торгівельної мережі №1" про стягнення з ВКП ТОВ «Торгсервіс»суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій у вигляд пені, що чинним законодавством не заборонено.

Згідно з положеннями статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таких обмежень, як необхідність надання часу боржникові для сплати боргу новому кредиторові за Договором про відступлення права вимоги, положення чинного законодавства не містять. В даному випадку та обставина, що новий кредитор одразу звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з боржника грошових коштів, в жодному випадку не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, але вказане судом при винесенні оскарженого рішення не враховано.

Більше того, 1-й відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду апеляційної скарги позивача не надав жодного обґрунтування своєї позиції у справі (заперечень, пояснень, тощо) та не представив до матеріалів справи жодних доказів погашення заборгованості (як первісному так і новому кредиторові) з урахуванням штрафних санкцій, хоча мав на це достатньо часу. Проти наявності у нього зазначеної суми боргу та нарахованих санкцій 1-й відповідач не заперечує і такі дані у справі відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Торгівельної мережі №1" до 1-го відповідача - ВКП ТОВ «Торгсервіс»про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій в розмірі 36298,35 грн. (36798,35 грн. –500,00 грн.) задовольнити, оскільки вони є правомірними та заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Що стосується позовних вимог до 2-го відповідача –ТОВ «Компанія НС ЛТД»про стягнення 500,00 грн. за договором поруки, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що висновки господарського суду про відмову в позові в цій частині та визнання правочину за цим договором недійсним, в зв’язку з тим, що він є фіктивним, також є необґрунтованими та безпідставними.

Так, прийняття відповідного рішення є правом суду у випадку, коли, вирішуючи господарський спір, господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству. З'ясовуючи відповідність змісту договору чинному законодавству, господарський суд повинен встановити суть правовідносин, що склались між сторонами, та норми законодавства, які визначають права та обов'язки сторін за договором.

Однак в даному випадку підстав для застосування обставин, які передбачені статтями 215 та 203 Цивільного кодексу України, колегія суддів не вбачає. Рішення господарського суду по суті щодо визнання правочину за Договором поруки недійсним не містить жодного аргументованого правового обґрунтування того, що сторони при укладенні цього Договору порушили вимоги чинного законодавства.

Між тим, зроблений судом апеляційної інстанції аналіз положень Договору поруки свідчить про те, що він не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін. Докази того, що Договір поруки не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів в матеріалах справи не містяться. Натомість зазначеним Договором поруки передбачена відповідальність поручителя (2-го відповідача) у разі невиконання зобов’язань боржником (1-м відповідачем) у розмірі 500,00 грн., що не суперечить вимогам закону. Наявні у справі матеріали справи свідчать про те, що 2-й відповідач проти заявлених до нього вимог не заперечує та наявність у нього обов’язку сплатити позивачеві 500,00 грн. не оспорює.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Переконливі дані про те, що договір поруки містить ознаки фіктивності, матеріали даної справи не містять.

Обов’язковість повідомлення 1-го відповідача про те, що його поручителем виступає ТОВ «Компанія НС ЛТД», не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи. Окрім цього, чинним законодавством така вимога до кредитора не передбачена. В даному випадку, відсутність у договорі поруки № 22/1 від 22.07.2009р. будь-яких відомостей про таке повідомлення боржника, не впливає на обсяг та характер відповідальності 1-го відповідача, оскільки не порушує його законних прав та охоронюваних законом інтересів. В силу положень Цивільного та Господарського кодексів України 1-й відповідач повинен виконати свій обов’язок по сплаті боргу шляхом сплати грошових коштів з урахуванням пені, але вже новому кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки є правомірними та не суперечать вищезазначеним нормам, а грошові кошти в сумі 500,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок 2-го відповідача.

Крім того, колегія суддів визначає, що приймаючи рішення по справі суд, повинен також керуватися положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, що не надають йому права вийти за межі позовних вимог, за винятком передбачених законодавством випадків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення, господарський суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також вийти за межі позовних вимог, у разі, коли це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб зі самостійними вимогами на предмет спору та про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідних положень суд повинен також притримуватися і при мотивації прийнятого рішення.

Проте, судом першої інстанції порушено приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення не містить обґрунтування необхідності виходу за межі позовних вимог та посилання на наявність клопотання заінтересованої сторони відносно необхідності визнання спірного правочину недійсним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскарженому рішенні від 19.08.2009р. по справі № 27/231-09 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним здійснити розподіл судових витрат, пов’язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, частиною 1 статті 202, статтями 509, 512, 514, 525, частиною 1 статті 527, частиною 1 статті 530, статтями 554, 610, частиною 1 статті 612, статтею 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" (м. Харків) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2009р. по справі № 27/231-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, р/р 260068185 в СОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Суми, МФО 337483, код ЄДРПОУ 30033501) на користь Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, р/р 26008074221901, ВАТ «Сведбанк»м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 36225023) заборгованості та штрафних санкцій в сумі 36298,35 грн., 391,47 грн. державного мита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, р/р 26001300201223 в ХФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 350620, код ЄДРПОУ 33206076) на користь Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, р/р 26008074221901, ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 36225023) 500,00 грн. за Договором поруки № 22/1 від 22.07.2009р. та 153,00 грн. державного мита по справі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 04 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді