Постанова № 7005498, 29.10.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 14/197-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Євтушенкові Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Матюхи Д.М., дов. №1652/03-14 від 09.09.09 року, Панченко О.М. дов. №1790/03 від 29.09.09 р.;

відповідача - Ничик В.М., дов. №25 від 24.11.09 року, Жаренко В.Ф., дов. № 295 від 28.10.09 р.;

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2700 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 06.07.09 р. по справі № 14/197-09

за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,

третя особа на стороні позивача, яка не завляє самостійних вимог на предмет спору, - Перехрестівська сільська рада Роменського району Сумської області, с.Перехрестівка Роменського району Сумської області

до Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Перехрестівка Роменського району Сумської області,

про стягнення 24873,24 грн,-

встановила:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Сумській області, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма "Надія"Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», в якій просив суд стягнути з відповідача 24873,24 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.07.2009 р. у справі № 14/197-09 (суддя Миропольский С.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду від 06.07.2009р. у справі № 14/197-09 не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу: просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає це рішення господарського суду першої інстанції незаконним, так як, на його думку, воно винесено з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач в порушення статті 66 Конституції України, статтей 44, 48, 49 Водного кодексу України, статтей 96, 164, Земельного кодексу України, пунктів 1, 3 статті 153 Господарського кодексу України здійснив скид 187,00 тис м куб. води на території Перехрестівської сільської ради, що підтверджується актом перевірки від 03.12.2008 року, фотоматеріалами місця вчинення правопорушення. У зв"язку з цим, на думку позивача, відповідач на підставі статті 68, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтей 95, 111 Водного кодексу України зобов"язаний відшкодувати завдані ним державі збитки, які відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №37 від 18.05.95 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №162/698 від 01.06.95 року, становлять 24873,24 грн.

Представник позивача у судових засіданнях 29.10.2009 року та 25.11.2009 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданях 29.10.2009 року та 25.11.2009 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивачем не було залучено відповідача до проведення перевірки дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства, оскільки акт вказаної перевірки від 03.12.2008 року складався без представника відповідача.

Також вказує на те, що не зазначено про те, яким шляхом та коли було скинуто воду у ставах та яким чином причетний до цього відповідач.

Представник третьої особи в судові засідання 29.10.2009 року та 25.11.2009 року не з"являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце їх проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №5840183 та №05949940, про вручення третій особі 18.09.2009 року та 13.11.2009 року копій ухвали, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в судових засіданнях на 29.10.2009 року та на 25.11.2009 року.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25 листопада 2009 року оголошувалась перерва до 9:30 год. 02 грудня 2009 року для складання та підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов"язаний не заподіювати шкоди природі і відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов»язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 38 зазначеного Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Поняття спеціальне водокористування визначене статею 48 Водного кодексу України, за змістом якої –це зокрема, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об»єкти.

Відповідно до вимог статті 49 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого в установленому порядку за клопотанням водокористувача, в якому визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Статтею 44 Водного кодексу України закріплено, що водокористувач зобов»язаний здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідач –Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Надія»Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», яке функціонує на території Перехрестівської сільської ради, відповідно до положень Статуту створене для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності , являється юридичною особою та зареєстроване в Державному реєстрі підприємств та організацій України 18 квітня 2002 року.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Сумській області - Ярмаком М.А. та Шимком О.І. в присутності сільського голови Перехрестівської сільської ради -Ярошенко В.І. здійснювалась перевірка дотримання відповідачем - ДПДГ "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН»природоохоронного законодавства.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 03.12.2008 року , у якому зазначено на те, що відповідач - Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Надія»Сумського інституту агропромислового виробництва УААН»здійснює використання водних об"єктів - ставків –("Ховричівський" в с. Олексіївка, "Малий" в с. Леонидівка та "Білуківщина" в с. Перехрестівка) для рибогосподарських потреб без дозволу на спеціальне водокористування.

Зокрема, у акті від 03.12.2008 року вказано на те, що відповідачем був здійснений повний скид води із вказаних ставків "Ховричівський" в с. Олексіївка, "Малий" в с. Леонидівка (ставок в районі літнього табору), "Білуківщина" (середній) всього об"ємом 187,00 тис. куб.м. стічних вод.

Викладені в даному акті обставини підтверджуються письмовими поясненнями голови Перехрестівської сільської ради- Ярошенко В.І. від 04.06.2009 року №02-12/139, який особисто був присутній при складанні цього акту.

Зазначені у вказаному акті водні об"єкти знаходяться на земельних ділянках, які надані відповідачу в постійне користування, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Перехрестівської сільської ради №02-12/311 від 10.11.2009 року та довідкою Відділу Держкомзему у Роменському районі Сумської області №1 від 05.01.2009 року.

Про знаходження вказаних водних об‘єктів у постійному користуванні відповідача вказує і сам відповідач, заперечуючи проти їх самовільного зайняття з посиланням на довідку Відділу Держкомзему у Роменському районі Сумської області №1 від 05.01.2009 року.

Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 153 Господарського кодексу України суб"єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов"язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності та здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості в процесі господарювання.

Згідно з вимогами статтей 96,164 Земельного кодексу України землекористувач зобов"язаний додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля і збереження природних водно-болотних угідь.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі без зниження розміру відшкодування та незалежно від сплати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 111 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння та проявляється у вигляді умислу або необережності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні як на підставу для відмови в позові на незазначення позивачем періоду порушення водоохоронного законодавства.

Нормами чинного законодавства України як і Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів №37 від 18.05.95 року, на яку є посилання вище, можливість нарахування та стягнення збитків не обмежується лише тривалими правопорушеннями.

До того ж, відповідно до вказаної Методики, показниками, на підставі яких визначається розмір збитків, є об"єм води при самовільному водокористуванні та діючі на час скоєння правопорушення тарифи на воду.

Окрім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішення та відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на недоведеність позивачем факту заподіяння саме відповідачем шкоди державі та розміру заподіяних збитків.

Також, не заслуговують на увагу посилання відповідача, зокрема, на те, що позивачем не було залучено його до проведення перевірки дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, акт вказаної перевірки складений без представника відповідача та, що у акті не зазначено про те, яким шляхом та коли було скинуто воду у ставах та яким чином причетний до цього відповідач.

Про те, що представник відповідача запрошувався до участі у вказаній перевірці працівниками Державної екологічної інспекції в Сумській області, підтвердив в судовому засіданні представник позивача, з цих підстав ухилення відповідача від участі у перевірці не могло бути перешкодою у проведенні такої перевірки.

У судових засіданнях представник відповідача, фактично підтверджуючи факт порушення відповідачем порядку використання водних ресурсів, пояснив, що дійсно підприємством відповідача здійснювався скид води у ставку, який знаходиться в с. Олексіївка, у зв"язку з переливом води до іншого ставка.

Однак, відповідного дозволу на здійснення зазначеного скиду відповідачем та його представником в судовому засіданні не було надано.

Крім того, саме відповідач є постійним користувачем як земельних ділянок, так і водокористувачем водних об»єктів, які знаходяться на зазначених земельних ділянках, на яких здійснено скид води, докази щодо передачі вказаних водних об»єктів в оренду іншому водокористувачу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавалось.

Тому, колегія суддів вважає, що акт перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства від 03.12.2008 року є належним доказом у справі, складеним відповідно до вимог статті 20 “Про охорону навколишнього природного середовища”, а відповідач в даному випадку відповідно до вимог статтей 96, 164 Земельного кодексу України та статей 48,49,110 Водного Кодексу України повинен нести відповідальність за охорону довкілля, збереження природних водно-болотних угідь на цих ділянках та за порушення водного законодавства, в тому числі за здійснення спеціального водокористування.

До того ж, відповідно до пунктів 1 та 3 статті 153 Господарського кодексу України відповідач має здійснювати на вказаних об"єктах заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості в процесі господарювання.

Отже, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджений той факт, що відповідачем, як водокористувачем водних об"єктів - ставків –("Ховричівський" в с. Олексіївка, "Малий" в с. Леонидівка та "Білуківщина" в с. Перехрестівка), при їх використанні для відповідних рибогосподарських потреб, без дозволу на спеціальне водокористування, було здійснено скид води зі ставків, які перебувають в його користуванні та знаходяться на території Перехрестівської сільської ради, всього об"ємом 187,00 тис м куб., в результаті чого були заподіяні збитки державі, розмір яких становить 24873,24 грн, які слід відшкодувати.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю з"ясував обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував та порушив норми матеріального, у зв"язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.07.2009 р. у справі № 14/197-09 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», ( 42073, с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, вул. Леніна, 63) на користь держави на рахунок Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області ( Банк одержувача: ГДКУ в Сумській області, одержувач коштів - місцевий бюджет Перехрестівської сільської ради 24062100, р/р 33119331700325, ОКПО 23635184, МФО 837013) 24873, 24 грн збитків.

Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», ( 42073, с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, вул. Леніна, 63) на користь державного бюджету України 373,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Терещенко О.І.