Постанова № 6979708, 07.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 33/63-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.

при секретарі –Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача –Заічковська І.М. за довіреністю № 01-62юр/7387 від 21.09.2009р.,

1-го відповідача –Дяченко В.П. за довіреністю № 1079 від 03.06.2009р.,

2-го відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу військової частини А 3306 (вх. № 3098 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 33/63-09

за позовом АК «Харківобленерго», м. Харків

до Харківського базового військового шпиталю департаменту охорони здоров’я МО України - Військової частини А 3306, м. Харків

та до Квартирно-експлуатаційного відділу м .Харкова

про стягнення 6312,47 грн.

встановила:

У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою та після уточнення позовних вимог, прийнятих судом просив стягнути на його користь - 6312,47 грн.. з яких з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - відповідач 2) –4204,80 грн., з яких заборгованість за е/е з ПДВ -4170,53 грн.,13,96 грн. пені,3% річних в сумі 4,45 грн. та індекс інфляції в сумі 15,86 грн. та з Харківського базового військового шпиталю департаменту охорони здоров’я МО України - ВЧ А 3306 (далі відповідач 1) -2107,67 грн., в тому числі заборгованість ППЕ -2058,67 грн.,3% річних в сумі 10,31 грн. та індекс інфляції в розмірі 38,69 грн. за договором № 6-460 К про постачання електричної енергії, укладеним 01.07.2004р. між АК «Харківобленерго»та Військовою частиною -220 стоматологічною поліклінікою, правонаступником якої є відповідача 1. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі не виконали належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена, а оскільки на день звернення споживача стосовно збільшення обсягів договірних величин споживання електроенергії у нього існувала заборгованість за спожиту електроенергію, тому договірну величину не було скориговано. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 33/63-09 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь АК «Харківобленерго»:

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість за е/е з ПДВ сумі 4170,53 грн.

- на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базіс», МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 15,86грн., 3 % річних в розмірі 4,45 грн., пені в розмірі 13,96грн., 67,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 78,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Харківського базового військового шпиталю департаменту охорони здоров’я МО України (ВЧ- А -3306) , в тому числі п/р. 35217029000451 УДК в Харківській області, МФО 851011,код 07931813) на користь АК «Харківобленерго»;

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість ППЕ в сумі 2058,67 грн.;

- на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 38,69грн., 3 % річних в розмірі 10,31 грн. 34,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 39,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення обґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі військова частина А 3306 (далі –ВЧ А 3306) порушує питання про скасування зазначеного рішення у частині стягнення з ВЧ А 3306 на користь АК «Харківобленерго» заборгованості в сумі 2058,67 грн.; заборгованості з індексу інфляції в розмірі 38,69грн., 3 % річних в розмірі 10,31 грн. 34,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 39,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові АК «Харківобленерго»у частині вищевказаних стягнень, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що військова частина А3306 утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, всі витрати узгоджуються з органом який здійснює фінансування установи, для чого складається кошторис витрат, платником же за додатковою угодою є відповідач 2. Відповідачем 1. вживалися усі можливі заходи щодо збільшення договірних величин, але йому було відмовлено, тому заборгованість ним не може бути погашена, а питання про цивільну відповідальність за перевищення договірних величин ставитися не може, оскільки його вини в перевищенні договірних величин немає, тому як за умовами договору коригування договірної величини здійснюється у певний строк за умови відсутності заборгованості за спожиту електроенергію за попередні розрахункові періоди, в той час як платником за договором є КЕВ м. Харкова і мала місце заборгованість з оплати електроенергії за визначений період.

Позивач, АК «Харківобленерго»у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. У зв’язку з чим, позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення.

Квартирно-експлуатаційний відділ м .Харкова (далі –КЕВ) відзив на апеляційну скаргу не надав, у призначене на 01.12.09р. судове засідання свого представника не направив, про причини не з’явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ГПК України, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача 1., колегія суддів дійшла висновку залишити без задоволенні апеляційну скаргу, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 01.07.2004р. між позивачем та військовою частиною 220 стоматологічна поліклініка, правонаступником якої став Харківський базовий військовий шпиталь департаменту охорони здоров’я МО України (ВЧ А 3306) був укладений договір № 6-460 к про постачання електричної енергії (далі –договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6,7 договору, а відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою, згідно додатку № 9, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2.

Розрахунковий період, згідно п.1 додатку №2 до договору, встановлено споживачу з 1-го числа місяця до 1-го числа наступного місяця. Пунктом 5 додатку №2 сторони передбачили, що відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

На підставі п. 4.5 цього додатку споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Додатковою угодою до договору від 24.01.2006р. сторони внесли зміни до існуючого договору, а саме до п.4.5. додатку № 2 «Порядок розрахунків», в якому слова «Споживач» замінили на «Платник». Будь-яких інших змін до договору не було внесено. А 23.01.2008р. сторони додатковою угодою внесли зміни до п.4.1,4.2,4.5 та 5 додатку № 2 до договору.

За змістом п.5 додатку № 2 „Споживач»протягом 5 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у відповідному відділенні відповідного РВЕ акт звіряння взаєморозрахунків за спожиту електроенергію, негайно заповнити, підписати та передати його Платнику, який здійснює оплату за електричну енергію в термін 15 банківських днів з дня отримання акту звірки. В разі неявки Споживача для отримання акту звірки, Постачальник направляє рахунок та акт звірки Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення...”.

Пункт 4.2 договору викладено в наступній редакції: „Плата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені,3% річних, індекс інфляції або додаткові збитки за повторне підключення .......... перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 15 банківських діб після отримання Платником акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт”. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, в період з грудня 2008р. по січень 2009р. включно поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за спірний період утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 3475,44 грн. А з врахуванням вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% складає 695,09 грн.

При цьому саме - КЕВ (Платник) своїми діями порушив умови договору та додаткових угод до нього, а також вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд правомірно визнав вимогу позивача про стягнення з КЕВ 4170,53грн. заборгованості з електричної енергії (тарифна складова –3475,44 грн. та ПДВ 20% - 695,09грн.) обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

З чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з врахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджено і також не спростовано сторонами, що 24.01.06р. та 23.01.08р. між АК «Харківобленерго», ВЧ А-3006 та КЕВ було укладено додаткові угоди до договору, якими сторони змінили в п. 4.5, п. 4.2 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків»слова «Споживач»на «Платник».

Таким чином, відповідно до умов додаткової угоди від 24.01.06р., повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання здійснює КЕВ (Платник).

Враховуючи, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми боргу, суд дійшов вірного висновку, що позивач має право на стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних. З чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 6 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі пені, 3% річних, індексу інфляції.

Позивачем нараховано за період з березня 2006р. по січень 2009р. включно у зв’язку з несвоєчасними розрахунками відповідачів за договором пеню (13,96 грн.), індекс інфляції (54,55 грн.) та 3 % річних (14,76 грн.) за весь час прострочення зобов’язання.

Оскільки КЕВ тільки 23.01.2008р. на підставі додаткової угоди від 23.01.08р. до договору, якою були внесені зміни до п.4.2. додатку № 2 до договору, взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату інфляційних, річних та пені у встановлений цим пунктом термін, відповідальність за невиконання договірних зобов'язань за період, що передує укладенню цієї додаткової угоди, має нести - ВЧ А 3306.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, в тому числі і в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 120, т. 3), до стягнення з КЕВ заявлено за лютий, червень, липень, жовтень, листопад 2008р. та січень 2009р. інфляційні в сумі 15,86 грн. та 3% річних за січень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008р та січень 2009р. в розмірі 04,45 грн., тому висновок суду про стягнення з КЕВ інфляційних та річних у вищевказаному розмірі є обґрунтованим, а позов в цій частині вимог підлягаючим задоволенню.

Решта нарахованих позивачем (а.с. 120, т. 3) інфляційних за період з лютого 2006р. по грудень 2007р. в сумі 38,69 грн. та 3% річних в сумі 10,31 грн. за період з березня 2006р. по листопад 2007р. підлягає стягненню з ВЧ А 3306.

Оскільки умовами договору (п. 6 додатку № 2 до договору) передбачено нарахування пені в разі несвоєчасних розрахунків за надані послуги з постачання електроенергії і додатковою угодою (п. 4.2) від 23.01.2008р. сума пені,3% річних, індекс інфляції.......... перераховується Платником (КЕВ) на поточний рахунок Постачальника в термін 15 банківських діб після отримання Платником акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт”, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2. -13,96 грн. пені за період з вересня 2008р. по січень 2009р. є також обґрунтованим, а позов в цій частині вимог -підлягаючим задоволенню.

Щодо стягнення оплати за перевищення договірних величин з ВЧ А 3306 в сумі 2058,67 грн., слід зазначити наступне.

З часу укладення додаткової угоди від 24.01.2006р., зміненим п. 4.5 додатку № 2 до договору передбачено здійснення оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії КЕВ, а не Споживачем. Оскільки до інших пунктів Додатку № 2 до договору не було внесено відповідних змін, оплата підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірну величину за даним договором здійснюється Споживачем - ВЧ А 3306. у відповідності до умов договору.

Отже, факт того, що оплату спожитої ВЧ А 3306. за договором електроенергії протягом 2007р. - 2009р. здійснював КЕВ, а не ВЧ А 3306, не свідчить про відсутність у останнього обов'язку виконувати інші умови діючого договору.

03.10.2005р. Додатковою угодою до договору розділ 5 договору викладено в новій редакції, у відповідності до п. 5.2. до договору обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком № 1 до цього договору і приймаються сторонами як узгоджені договірні величини.

Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.

Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії на 2007 та 2008р.р. Зазначені договірні величини відповідно вказаного додатку вважаються сторонами щомісяця доведеними.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ВЧ А 3306 підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірну величину в розмірі 2038,67 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до звітів ВЧ А 3306 фактично використала електричну енергію з перевищенням договірних величин у вищевказаний період в обсягах, зазначених в позовній заяві, що ним і не заперечується. Позивачем, як видно з матеріалів справи, складені відповідні повідомлення про перевищення договірних величин за підсумками розрахункового періоду, які направлено ВЧ А 3306 у встановленому законом порядку.

Однак, ВЧ А 3306 зазначає, що відповідальність за перевищення договірних величин має нести КЕВ, який є платником за договором і внаслідок несвоєчасних розрахунків останнього та наявністю заборгованості, договірна величина не була скоригована позивачем, хоча ним здійснені всі необхідні дії щодо коригування договірних величин.

Згідно до п.4.4 Правил користування електричною енергією, що затверджені Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996р. та п.5.2 договору коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється протягом 5 робочих днів від дня отримання звернення споживача за умови відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію за попередні розрахункові періоди.

З наданих до матеріалів справи розрахунків вбачається, що на день звернень ВЧ А 3306 про збільшення обсягів договірних величин споживання електричної енергії, за договором існувала заборгованість за спожиту електричну енергію. З урахуванням цього, договірні величини у спірні періоди 2007 та 2008р.р. не було скориговано.

Споживачі, у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, згідно з п. 13 Порядку та п. 5.2. договору несуть відповідальність згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За розрахунками позивача перевищення договірних величин споживання електричної енергії у 2007 та 2008р.р. складає -2058,67 грн. Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ВЧ А 3306 на його користь - 2058,67 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та задоволення в цій частині позовних вимог, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При дослідженні матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що АК «Харківобленерго», звертаючись з позовом до ВЧ А 3306, зазначив його назву - Харківський базовий військовий шпиталь департаменту охорони здоров’я МО України ( Військова частина А-3306).

З матеріалів справи вбачається, що договір позивачем був укладений з юридичною особою, яка згідно Довідки ЄДРПОУ має назву - ВЧ А 3306.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.11.09р. у відповідача 1. були витребувані письмові докази на підтвердження перереєстрації Військової частини А 3306 в Харківський базовий військовий шпиталь департаменту охорони здоров’я МО України на час розгляду справи

В наданій ВЧ А 3306 суду апеляційної інстанції довідки від 30.11.09р. зазначено, що військова частина 220 стоматологічна поліклініка, правонаступником якої став Харківський базовий військовий шпиталь департаменту охорони здоров’я МО України (ВЧ А 3306) з 01.12.2006р. переформований у Військово-медичний клінічний цент Північного регіону, підпорядкований Головному військово-медичному управлінню Збройних Сил України колегія суддів зазначає наступне.

При цьому, належних доказів, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи на підтвердження зазначених у наданій довідці фактів ВЧ А 3306 суду апеляційної інстанції не надала.

Таким чином, питання щодо вірної назви відповідача 1. має бути вирішено судом першої інстанції у відповідності до ст. 89 ГПК України.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 33/63-09 відсутні. Тому апеляційна скарга Військової частини А 3306 задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу Військової частини А 3306 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 33/63-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Гончар

Суддя Т.В.Кравець

Постанова підписана 07 грудня 2009 року