Постанова № 7005489, 08.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р.Справа № 31/79-09-2679

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Мельничук А.С.

Від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”

на рішення господарського суду Одеської області

від 03.09.2009 року

у справі № 31/79-09-2679

за позовом: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „А.В.С. Бізнес Партнер”

про стягнення 15114 грн. 75 коп.

                                         ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2009 року Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „А.В.С. Бізнес Партнер” (далі - Товариство) про стягнення основного боргу в сумі 12000 грн., що виник у зв’язку з неповерненням передоплати, сплаченої 25.07.2008 року згідно з договором № МК 44/21/31/08 від 11.02.2008 року, а також 1200 грн. штрафу, 1581,39 грн. втрат від інфляції та 333,36 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за зазначеним договором щодо надання рекламних послуг та повернення у встановлений строк отриманої суми грошових коштів згідно з цим договором.

          В процесі розгляду даної справи позивач заявою від 03.09.2009 року уточнив свої позовні вимоги і на тих самих підставах просив господарський суд стягнути з відповідача 12000 грн. основного боргу, 1200 грн. штрафу, а також 710,70 грн. - втрати від інфляції та 152,88 грн. - 3% річних нараховані за період з 31.12.2008 року по 03.06.2009 року, згідно з наданим розрахунком.          

          Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2009 року (суддя – Лєсогоров В.М С.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору від 11.02.2008р. щодо розміщення рекламних матеріалів позивача у книзі “Морегосподарський комплекс. Реалії та перспективи розвитку”, а також щодо підготовки та виготовлення оригінал –макетів рекламних матеріалів за умовами договору поставлено в залежність від виконання позивачем своїх зобов’язань щодо своєчасного надання відповідачу рекламних матеріалів та достовірної і законної інформації для підготовки оригінал –макетів рекламних матеріалів. В даному випадку судом встановлено, що рекламні матеріали та інформацію для підготовки оригінал – макетів рекламних матеріалів позивач не надавав відповідачу. Таким чином позивач не виконав своїх договірних зобов’язань, без виконання яких відповідач не може виконати своїх договірних зобов’язань. З викладеного вбачається, що відповідач не порушив умови договору, в зв’язку із чим не зобов’язаний на виконання п. 5.1 договору повертати позивачу 12000 грн. та сплачувати штраф в сумі 1200 грн., що зумовлює відмову в задоволенні позову.

          В апеляційній скарзі Підприємство просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 12000 грн., суму інфляції у розмірі 60 грн. та 3% річних у розмірі 19,77 грн. за період з 15.05.2009 року по 03.06.2009р. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що вирішуючи спір суд першої інстанції невірно застосував ст. ст. 538, 612, 613 ЦК України і не застосував ч. 7 ст. 180 ГК України, ст. 631 ЦК України та прийняв рішення з порушенням ст. 4-3, 33 ГПК України.

          Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

          Згідно з наявним в справі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ „А.В.С. Бізнес Партнер” серії А01№171360 від 26.04.2007 року та довідкою № 3566 з ЄДРПОУ виданою Головним управлінням статистики в Одеській області 28.04.2007 року, місцезнаходженням відповідача є: м. Одеса, вул. Жуковського, 15. В укладеному з позивачем договорі № МК 44/21/31/08 від 11.02.2008 року, що міститься в справі, відповідачем окрім вищевказаної адреси також було вказано своє місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 131-А, оф. 1-2. А тому саме за вказаними адресами судом апеляційної інстанції надсилалися відповідачеві судові ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги, в котрих повідомлялося про день, час і місце розгляду апеляційної скарги. Але ці процесуальні документи з примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті відділеннями поштового зв’язку до суду назад з позначками „адресат вибув”.

          Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. За умовами п. 8.3 вищевказаного договору відповідач зобов’язаний був у дводенний строк письмово повідомити позивача про зміну своєї адреси та номеру телефону. В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, свого контрагента за договором, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

          А тому, наявні у справі примірники повідомлень про вручення рекомендованого відправлення, повернуті відділеннями поштового зв’язку до суду назад з позначками „адресат вибув”, з урахуванням конкретних обставин даної справи слід вважати належними доказами виконання судом апеляційної інстанції свого обов’язку щодо повідомлення відповідача про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2008 року між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір № МК 44/21/31/08, відповідно до якого виконавець за дорученням і за рахунок замовника надає рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів у книзі “Морегосподарський комплекс. Реалії та перспективи розвитку”. Виконавець за дорученням і за рахунок замовника бере на себе підготовку та виготовлення для замовника оригінал –макетів рекламних матеріалів.

          Умовами даного договору визначено, що виконавець зобов’язується забезпечити видання книги не пізніше ІІІ кварталу 2008 року, тиражем 7500 екземплярів; підготувати та розмістити інформаційні матеріали обсягом (кількість аркушів та мова) дві повноформатні сторінки та англійський переклад; виготовити та надати на затвердження замовнику оригінал – макет рекламних матеріалів, вносити в них відповідні зміни при дотриманні вказаних у п. 3.1 строків, а також надавати замовнику інформаційно – консультативну допомогу про предмет реклами, організацію рекламної діяльності; виконавець має право достроково розірвати договір та вимагати відшкодування фактичних витрат понесених виконавцем пропорційно виконаним роботам, за умови, що замовник порушує свої договірні зобов’язання, а саме, передбачені п. 3.1 даного договору; замовник зобов’язаний: своєчасно надати виконавцю підготовлені рекламні матеріали, своєчасно надати виконавцю достовірну та законну інформацію для підготовки оригінал – макетів рекламних матеріалів, сплатити послуги та витрати виконавця відповідно до цього договору на підставі рахунку виконавця; договірна вартість підготовки та розміщення інформаційних матеріалів складає 12000 грн.; оплата послуг виконавця здійснюється замовником згідно виставлених рахунків протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатковими умовами (п. 8.7); якщо з вини замовника договір виконати неможливо, замовник зобов’язується оплатити виконавцю фактичні витрати понесені ним до моменту встановлення факту неможливості виконання даного договору; у випадку, якщо виконавець не надав рекламну інформацію у встановленому обсязі в узгоджені строки, або не у відповідності з затвердженим оригінал – макетом, він зобов’язаний, за вибором та письмовою вимогою рекламодавця, або усунути недоліки протягом тридцяти календарних днів, або сплатити в десятиденний строк перераховану рекламодавцем суму в повному обсязі, а також штраф у розмірі 10% від перерахованої суми; строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 30 грудня 2008 року.

          За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

          Отже, між сторонами у справі на підставі договору № МК 44/21/31/08 від 11.02.2008 року склалися цивільно –правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо виконання робіт з розміщення рекламних матеріалів у книзі “Морегосподарський комплекс. Реалії та перспективи розвитку”, підготовки та виготовлення оригінал –макетів рекламних матеріалів, видання вказаної книги не пізніше ІІІ кварталу 2008 року, а також їх приймання і оплати (ст. ст. 11, 509 ЦК України).

          Зазначені зобов’язання були виконані позивачем. Так, за платіжним дорученням № 1810 від 25.07.2008 року позивач перерахував відповідачеві обумовлену договором вартість виготовлення та розміщення в книзі рекламних матеріалів в сумі 12000 грн. в порядку попередньої оплати виконання робіт, що підтверджується оригіналом вказаного платіжного доручення наявним у справі (а. с. 38).

          Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав.

          Листами № 341-3/2 від 22.04.2009р. та № 409-3/2 від 14.05.2009р. позивач звернувся до відповідача з проханням згідно з п. 5.1 договору здійснити повернення грошових коштів в сумі 12000 грн., перерахованих за платіжним дорученням № 1810 від 25.07.2008р., з огляду на невиконання останнім умов договору щодо забезпечення видання книги, підготовки і розміщення в ній інформаційних матеріалів, виготовленню оригінал – макетів рекламних матеріалів. Доказом надходження до відповідача зазначених листів є примірники повідомлень відділення поштового зв’язку наявні у справі. Проте, відповідач залишив ці листи без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.          

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не надав відповідачу рекламні матеріали та достовірну інформацію і таким чином не виконав свої договірні зобов’язання, без виконання яких відповідач не може виконати своїх договірних зобов’язань. Отже, відповідач не порушив умови договору, у зв’язку з чим не зобов’язаний на виконання п. 5.1 договору повертати позивачу 12000 грн. та сплачувати штраф в сумі 1200 грн.

          Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

          Як вже було зазначено вище, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином не тільки відповідно до умов договору, а й відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

          Згідно з положеннями ст. 847 ЦК України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

          В справі відсутні докази того, що відповідач вживав будь – які заходи, необхідні для належного виконання ним своїх зобов’язань за договором, або ж попереджав позивача про те, що ненадання ним рекламних матеріалів та достовірної інформації загрожує виконанню ним обумовлених договором робіт, а також намагався використати своє право, передбачене умовами п. 2.2.1 договору, на дострокове розірвання договору з посиланням на порушення позивачем свого обов’язку щодо надання матеріалів та інформації, необхідних для виконання робіт.

          За таких обставин відповідач повинен виконати своє зобов’язання встановлене умовами п. 5.1 договору та повернути позивачу отриману за невиконану роботу суму грошових коштів в повному обсязі, а також сплатити штраф в розмірі 10% від перерахованої суми.

          Таким чином позов в частині стягнення з відповідача 12000 грн. боргу та 1200 грн. штрафу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

          На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача також 710,70 грн. втрати від інфляції та 152,88 грн. три проценти річних.

          Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Втім, за умовами договору № МК 44/21/31/08 від 11.02.2008 року, яким врегульовано правовідносини між сторонами у справі, відповідач не мав перед позивачем грошового зобов’язання, а зобов’язаний був виконати обумовлені цим договором роботи.

          Зобов’язання відповідача щодо повернення отриманих в порядку попередньої оплати грошових коштів визначено умовами п. 5.1 договору, який передбачає відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань.

          Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що з мотиву неправильного застосування норм матеріального права оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

          Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 132 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 290 грн. 16 коп. та витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 66 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2009 року у справі № 31/79-09-2679 скасувати.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „А.В.С. Бізнес Партнер” (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 15, р/р 26008311377201, АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код 35117308) на користь Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36, р/р 26008024397001 в Ізмаїльському відділенні АКБ „Імексбанк”, МФО 328384) 12000 грн., 1200 грн. штрафу та судові витрати в сумі 488 грн. 16 коп.

          В решті частини позову відмовити.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.