Постанова № 7044290, 08.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р.Справа № 29/148-09-3712

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бестужев М.Л. (довіреність № 093/276-ОД/к3 від 21.03.2008 року)

від відповідача: Тараненко Ю.В. (посвідчення б/н від 01.08.2009 року)

від прокуратури: Доброжан Н.І. (посвідчення № 69 від 19.06.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства „Ірина”

на рішення господарського суду Одеської області від „05” жовтня 2009 року

по справі № 29/148-09-3712

за позовом Першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству в особі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп”

до Приватного малого підприємства „Ірина”, м. Одеса

про стягнення 31196,78 грн. та виселення

В С Т А Н О В И В :

23.07.2009 року Перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству в особі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного малого підприємства „Ірина” (далі по тексту –відповідач) заборгованості по орендній платі за користування нежитловим приміщенням у сумі 31196,78 грн.

Згідно наданих прокуратурою до суду уточнень позовних вимог, заявник просив, крім стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 31196,78 грн., виселити в примусовому порядку ПМП „Ірина” з приміщення, яке належить ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дівізії,1а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, по-перше, в порушення укладеного сторонами договору оренди свої зобов'язання по сплаті орендної плати виконував неналежним чином, у зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість, а, по-друге, строк дії договору оренди приміщення закінчився, орендодавець (позивач) не бажає його продовження, але орендар (відповідач) відмовляється звільнити орендоване приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2009 року по справі № 29/148-09-3712 (суддя Аленін О.Ю.) уточненні позовні вимоги Першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі ДК України по водному господарству в особі ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” задоволені в повному обсязі. Виселено в примусовому порядку ПМП „Ірина” з нежитлового приміщення, яке належить ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп”, за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дівізії,1а. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу 31196,78 грн. Стягнуто з відповідача до Державного бюджету 396,97 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПМП „Ірина” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, позов залишити без розгляду. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Скаржник посилається на те, що його було позбавлено законного права на взяття участі у розгляді судом своєї справи. Таке порушення почалося з самого початку розгляду справи, продовжувалося під час перебігу строку слухання справи ті відбулося під час розгляду справи по суті. Так, і позов і усі процесуальні документи направлялися на адресу: м. Одеса, вул. Генерала Петрова,21, кв.20, яка вже кілька років не має відношення до ПМП „Ірина”. На фактичну адресу ПМП „Ірина”: м. Одеса, вул. 25-тої Чапаївської дивізії,1-а поштові повідомлення також не були доставлені поштою. Адреси ж: м. Одеса, вул. Червоні зорі,11, кв.17, на яку прокуратурою було направлено уточнення позовних вимог, взагалі у ПМП „Ірина” не було. Дійсною ж адресою ПМП „Ірина” є: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,170, корп.1, кв.64, про що неодноразово відповідач повідомляв позивача.

Також скаржник посилається на те, що не досліджено належним чином питання сплати відповідачем орендної плати. Так, протягом 2009 року ПМП „Ірина” сплатило позивачу 20900 грн., що підтверджується відповідними рахунками, квитанціями та дорученнями. Отже, і заявлена та стягнута сума є неправомірно та безпідставно збільшеною на 8140 грн.

Крім того, за твердженням скаржника, договір оренди станом на 01.07.2009 року не є припиненим, так як ніхто з сторін у встановлений законом термін не заявив про його припинення, а тому він вважається пролонгованим на ще один рік –до 01.07.2010 року.

Претензія на суму 34228,83 та вимога про звільнення приміщення від 27.05.2009 року, на яку посилається позивач та суд, будь-ким з працівників ПМП „Ірина” не отримувалась.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ПМП „Ірина” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Прокуратура відзив на апеляційну скаргу до суду не надала, але її представник в судовому засідання також просив залишити апеляційну скаргу ПМП „Ірина” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його підставним та законним.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2000 року між ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ПМП „Ірина” (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії,1-а, загальною площею 202 кв.м. (а.с.5-6).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, він укладений строком на 8 років, а саме з 01.05.2000 року по 01.05.2008 року.

Згідно пункту 3.2 Договору, орендна плата за базовий місяць оренди (травень 2000 року) складає 1011,76 грн. За наступні місяці орендна плата корегується з урахуванням щомісячного індексу інфляції, встановленого Державним комітетом статистики.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця, Орендна плата вноситься Орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

01.07.2008 року сторонами укладено Додаток до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2000 року, яким сторони погодили зміни до вказаного Договору (а.с.12), а саме:

- пункт 1.1 розділу 1 слова „загальною площею 202 кв.м.” замінено на „Загальною площею 159 кв.м. і далі за текстом”;

- пункт 1.3 розділу 1 викладено в наступній редакції: „строк оренди: один рік з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року”;

- пункт 3.2 розділу 3 викладено в наступній редакції: „орендна плата за базовий місяць оренди (липень 2008 року) складає 4281,98 грн. і далі за текстом”;

- пункт 3.5 розділу 3 слова „до 10 числа поточного місяця” замінено на „до 15 числа за попередній місяць”;

- пункт 3.7 розділу 3 слова „травень” замінено на „липень 2008 року”.

Між тим, під час дії договору відповідач орендну плату своєчасно та в повному обсязі не сплачував, в зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість.

27.05.2009 року ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” направив ПМП „Ірина” претензію на суму 34228,83 грн. та повідомлення про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2000 року з проханням звільнити орендоване приміщення (а.с.9-10).

Судова колегія частково погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення в повному обсязі позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а позовна заява та апеляційна скарга –частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами –ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп”, як Орендодавцем, та ПМП „Ірина”, як Орендарем, склалися правовідносини пов’язані з орендою нежитлового приміщення, загальною площею 202 кв.м. (з 01.07.2008 року –159 кв.м.), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії,1-а, про що 01.05.2000 року було укладено відповідний договір та 01.07.2008 року додаток до нього.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що ПМП „Ірина” в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2000 року, Додатку від 01.07.2008 року до цього договору та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконав, а саме виставлені позивачем рахунки своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість.

Так, на вимогу Одеського апеляційного господарського суду сторони –ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” та ПМП „Ірина” провели звірку взаєморозрахунків по існуючим орендним правовідносинам, про що складено відповідний акт, який містить підписи та печатки сторін, за яким борг ПМП „Ірина” станом на 01.07.2009 року складає 24968,83 грн., які і підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Між тим, судова колегія не погоджується з позовними вимогами про виселення ПМП „Ірина” з орендованого приміщення та висновками суду про їх задоволення, виходячи з такого.

Орендодавець –ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” прийняв рішення про припинення умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2000 року.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Відповідні положення містить і ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець 27.05.2009 року направив ПМП „Ірина” претензію на суму 34228,83 грн. та повідомлення про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2000 року з проханням звільнити орендоване приміщення. Такі документи були направлені на адресу відповідача: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії,1А та м. Одеса, вул. Краснова,11, кв.17. Згідно відміток, що містяться в них, вони були отримані 10.06.2009 року Бочацьким Д.Л. (9-10).

Між тим, як вбачається з документів (заява від 01.06.2009 року, Наказ № 3 ОС від 01.06.2009 року), наданих ПМП „Ірина” вже в суді апеляційної інстанції, Бачацький Д.Л. просить звільнити його з роботи за вільним бажанням з 01.06.2009 року та саме з 01.06.2009 року за вказаним наказом звільнено Бачацького Д.Л. з посади заступника директора ПМП „Ірина” за власним бажанням.

Такі додаткові докази, відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України, приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки заявник –ПМП „Ірина” обґрунтував не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а саме він був позбавлений можливості брати участь у справі в місцевому господарському суді.

Отже, претензія на суму 34228,83 та вимога про звільнення приміщення від 27.05.2009 року, на яку посилається позивач та суд, будь-ким з працівників ПМП „Ірина” не отримувалась.

Таким чином, відповідач як орендар не міг знати вимоги позивача про звільнення орендованого приміщення, так як на той час не отримав будь-яку кореспонденцію від позивача, а тому не міг знати про порушення зі свого боку вимог ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якою встановлений місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, внаслідок чого договір оренди від 01.05.2000 року, укладений між ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” та ПМП „Ірина” вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (Додатком до нього), тобто до 01.07.2010 року.

Крім того, стаття 291 Господарського кодексу України, передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Виходячи з приписів статті 188 ГК України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено Законом або договором.

Аналогічні приписи місяться і у статті 651 ЦК України, причому у частині 3 цієї статті зазначено, що у разі односторонньої відмови у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Право на односторонню відмову від договору найму передбачено статтею 782 ЦК України.

Вищезазначена позиція підтверджується сформованої практикою Вищого господарського суду України (Постанова ВГСУ від 21.03.2006 року).

Між тим, як встановлено матеріалами справи, порядок розірвання господарських зобов’язань, зокрема, договору оренди від 01.05.2000 року позивачем дотриманий не був, а прийняття в односторонньому порядку позивачем рішення про припинення договору оренди автоматично не припиняє термін дії договору.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд, в свою чергу, вжив усіх заходів щодо повідомлення відповідача ПМП „Ірина” про час та місце слухання справи, а саме по усім наявним в матеріалах справи адресам ПМП „Ірина” направляв відповідні процесуальні документи. Поштова адреса ПМП „Ірина”: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,170, корп.1, кв.64 суду була відома, так як в матеріалах справи є претензія ПМП „Ірина” від 03.08.2009 року за №43, яка була направлена на адресу позивача та отримана їм 18.08.09р. за вхідним №4/174-П (а.с.51). Отже, позивач –ДРПВІ „Укрпівдендіпроводгосп” знав про це і нікого не повідомив.

Учасники процесу ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які вони посилалися як на основні підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2009 року по справі № 29/148-09-3712 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ПМП „Ірина” –частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються пропорційно на сторін.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства „Ірина” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від „05” жовтня 2009 року по справі № 29/148-09-3712 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству в особі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Ірина” (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,170, корп.1, кв.64, код ЄДРПОУ 24534427) на користь Державного комітету України по водному господарству в особі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,13, код 01037904, рахунок 2600901636321 в філії ВАТ ДЕІБ України м. Одеси, МФО 000328618) 24968,83 грн. –заборгованості по орендній платі.

В решті позову –відмовити.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Ірина” (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,170, корп.1, кв.64, код ЄДРПОУ 24534427) в доход Державного бюджету України (р/р 31114095700008, банк –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460) державне мито за розгляд позовної заяви в сумі 249,68 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 94,4 грн.”.

3. Стягнути з Державного комітету України по водному господарству в особі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпро-водгосп” (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,13, код 01037904, рахунок 2600901636321 в філії ВАТ ДЕІБ України м. Одеси, МФО 000328618) на користь Приватного малого підприємства „Ірина” (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,170, корп.1, кв.64, код ЄДРПОУ 24534427) державне мито за розгляд апеляційної скарги в сумі 73,62 грн.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

Суддя                     М.С. Петров