Рішення № 7004596, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/51607.12.09 За позовом Дочірнього підприємства «Формаг –Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна Консалтінг»

про стягнення 467903,70 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна Консалтінг»заборгованості за Договором транспортного експедирування № 20/09 від 20.09.2007р. в розмірі 467903,70 грн. основного боргу.

Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання умов Договору транспортного експедирування позивач виконав послуги на користь відповідача, а відповідач своє зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/516, розгляд справи призначено на 28.09.2009р.

У зв’язку з не з’явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009р. розгляд справи було відкладено до 26.10.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009р. з метою належного повідомлення відповідача про судове засідання, розгляд справи було відкладено до 16.11.2009р.

Ухвалою від 09.11.2009р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва на підставі заяви судді, було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009р. з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 07.12.2009р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про слухання справи без участі представник позивача за наявними в справі матеріалами.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 14.09.2009р., від 28.09.2009р. та від 26.10.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-5374 від 01.10.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.09.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 20/09 транспортного експедирування, відповідно до умов якого Експедитор (позивач) зобов’язується за оплату і за рахунок Клієнта (відповідач) надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2007р., якщо жодна з сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на наступний календарний рік.

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Згідно з п. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з п. 3.1. Договору послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов’язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.2. даного Договору.

В п. 3.2. Договору сторони погодили, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 10-ти банківських днів з дати їх оформлення шляхом переказу вказаних в рахунках сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного чи електронного зв’язку.

На виконання п. 3.1. Договору позивач виставив відповідачу рахунки № 7014 від 01.07.2008р. на суму 25167,20 грн., № 7025 від 17.07.2008р. на суму 54711,64 грн., № 7259 від 30.09.2008р. на суму 726,30 грн., № 7258 від 30.09.2009р. на суму 960,10 грн., № 7265 від 03.10.2008р. на суму 6091,08 грн., № 7431 від 24.10.2008р. на суму 77308,08 грн., № 7432 від 24.10.2008р. на суму 125805,12 грн., № 7433 від 24.10.2008р. на суму 68213,92 грн., № 7434 від 24.10.2008р. на суму 73533,00 грн., № 7435 від 24.10.2008р. на суму 36766,50 грн., № 7436 від 24.10.2008р. на суму 36766,50 грн., № 7502 від 11.11.2008р. на суму 69074,70 грн. Всього на загальну суму 575124,14 грн.

Наявність вказаної суми заборгованості перед позивачем відповідач підтвердив в підписаному без зауважень акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2009р.

Крім того, матеріали справи містять гарантійний лист № 12/01/09 від 12.01.2009р., в якому відповідач зобов’язався оплатити вказані рахунки протягом 10 календарних днів з дати підписання гарантійного листа, тобто до 22.01.2009р.

З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні та викладених в позовній заяві слідує, що в результаті переговорів між керівництвом підприємств, позивач здійснив коригування загальної суми заборгованості і як наслідок, суми у виставлених рахунках були уточнені, а саме: № 7431 від 30.09.2008р. на суму 62254,08 грн., № 7432 від 24.10.2008р. на суму 125805,12 грн., № 7433 від 24.10.2008р. на суму 68213,92 грн., № 7434 від 24.10.2008р. на суму 73533,00 грн., № 7435 від 24.10.2008р. на суму 36766,50 грн., № 7436 від 24.10.2008р. на суму 32256,38 грн., № 7502 від 11.11.2008р. Всього на загальну суму 467903,70 грн.

На доказ направлення вказаних рахунків відповідачу позивач надав копію фіскального чеку № 0189 від 25.11.2009р. та опис вкладення у цінний лист.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо надання послуг, тоді як ТОВ «Сіна Консалтинг»зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконало в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 467903,70 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 3.2. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ДП «Формаг –Київ»щодо стягнення з ТОВ «Сіна Консалтинг»основного боргу за договором транспортного експедирування № 20/09 від 20.09.2007р. в розмірі 467903,70 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна Консалтінг»(03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4А/289; ідентифікаційний код 34663279, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Формаг –Київ»(03191, м. Київ, вул. проспект Московський, 20-Б; ідентифікаційний номер 30301318) основний борг в сумі 467 903 (чотириста шістдесят сім тисяч дев’ятсот три) грн. 70 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 4 679 (чотири тисячі шістсот сімдесят дев’ять) грн. 04 коп. та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.