Рішення № 7004597, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/648 07.12.09

За позовом Приватного підприємства «Компанія ТОП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Окей Україна»

про стягнення 86535,92 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Герасько В.В. представник за довіреністю від 04.12.09р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2009 року Приватне підприємство «Діа»«Компанія ТОП»звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окей Україна»86535,92 грн. заборгованості з оплати поставленої продукції відповідно до договору поставки № 800/12/07-ПТ/1195 віл 29.12.2007р., з яких 83472,49 грн. основний борг, 2086,81 грн. збитки від інфляції, 976,62 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки № 800/12/07-ПТ/1195 віл 29.12.2007р. на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар в асортименті, за який відповідач належним чином не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. порушено провадження у справі № 53/648 за вищевказаними вимогами та призначено до розгляду на 07.12.2009 р.

В судове засідання 07.12.2009р. представник позивача зявився та надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 86285,50 грн., з яких 83472,49 грн. основний борг, 1836,39 грн. збитки від інфляції, 976,62 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 15.10.2009р. № 697131, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 19.11.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2007р. між сторонами у справі був укладений договір поставки № № 800/12/07-ПТ/1195, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця (відповідач) постачати товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, вказаними у відповідній специфікації.

Згідно з п. 12.1 Договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2007р. У випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 1.4. договору поставки № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р., право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови: якщо сторони підписали товарно-транспортні/товарні накладні, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. замовлення покупця на поставку товару обовязкове для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій попередньо погодженій сторонами формі.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. передбачено, що постачальник зобовязаний поставити товар на умовах DDP рампа «О'Кей Україна», згідно з Інкотермс-2000 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати»за адресами вказаними в замовленні. Поставка товару до місця поставки здійснюється транспортом постачальника.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. витрати з транспортування товару до місця поставки несе постачальник. Постачальник зобов'язаний поставити товар в строк вказаний покупцем. Якщо час доставки товарів зазначено в графіку з точністю до дня, постачальник повинен доставити товари до 17 годин дня, зазначеного в графіку. Якщо в графіку зазначений час доставки, постачальник повинен доставити товари до тієї години дня, що вказана в графіку. Графік доставки надається постачальнику не менше ніж за 7 днів до моменту початку поставки відповідного товару відповідним магазином «О'Кей Україна».

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. постачальник зобовязаний поставити товар, за цінами погодженими сторонами в Специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного Договору. Ціни на товар в специфікації повинні бути погодженими сторонами не менше ніж за 14 днів до дати початку поставки відповідного товару.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору № 800/12/07-ПТ/1195від 29.12.2007р. передбачено, що ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається при кожній поставці у видаткових накладних та не повинна відрізнятися від цін, узгоджених в Специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного Договору. Ціни на товар, можуть бути змінені тільки за погодженням сторін.

Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 84330,09, що підтверджується доданим до матеріалів справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 18933 від 21.11.2009р., № 19327 від 26.11.2008р., № 19299 від 26.11.2008р., № 19494 від 02.12.2008р., № 19495 від 02.12.2008р., № 19496 від 02.12.2008р., № 20310 від 09.12.2008р., № 20324 від 09.12.2008р., № 20669 від 17.12.2008р., № 01067 від 03.02.2009р., № 01069 від 03.02.2009р., № 01075 від 03.02.2009р., № 01175 від 04.02.2009р., № 01176 від 04.02.2009р., № 01722 від 07.02.2009р., № 01180 від 09.02.2009р.; транспортних накладних: № 18993 від 21.11.2008р., № 19377 від 26.11.2009р., № 19494 від 02.12.2008р., № 19496 від 02.12.2008р., № 20310 від 09.12.2008р., № 20324 від 09.12.2008р., № 20669 від 17.12.2008р., № 01067 від 03.02.2009р., № 01069 від 03.02.2009р., № 01075 від 03.02.2009р., № 01175 від 04.02.2009р., № 01176 від 04.02.2009р., № А01722 від 05.02.2009р., № 01180 від 09.02.2009р.; квитанцій приймання № 0180351; № 0011258; № 0152608, № 0152607, № 0128422, № 0168485, № 0168484, № 0029853, № 0147188, № 0147187, № 0029148, № 0061369; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБЖ № 075348/65 від 02.12.2008р.; замовлення № 31097 від 11/11, № 355266 від 10/12. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму в розмірі 857,60 грн. Таким чином заборгованість відповідача становить 83472,49 грн., що також підтверджується довідкою № 67 від 03.12.2009р. за підписами головного бухгалтера та генерального директора позивача.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 60 днів з моменту поставки товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобовязання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «ОКей Україна»зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконало в повному обсязі, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 83472,49 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ПП «Компанія ТОП» щодо стягнення з ТОВ «ОКей Україна»основного боргу за договором поставки у розмірі 83472,49 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 976,62 грн. та збитків від інфляції в сумі 1836,39 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»(01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34356884) на користь Приватного підприємства «Компанія ТОП»(49070, м. Київ, пр-т Карла Маркса, 76А; код ЄДРПОУ 30961781) 83472 (вісімдесят три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 49 коп. основного боргу, 976 (девятсот сімдесят шість) грн. 62 коп. 3% річних, 1836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 39 коп. збитки від інфляції, 865 (вісімсот шістдесят пять) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.