Рішення № 7004595, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/64307.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»

про стягнення 14548,07 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Дордоль А.С. –представник за довіреністю від 18.05.09р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»заборгованості за Договором поставки № 73/1 від 15.09.2006р. в розмірі 14548,07 грн., в тому числі 13460,73 грн. –основного боргу, 121,21 грн. –збитків від інфляції, 116,40 грн. –3% річних, 849,73 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 73/1 від 15.09.2006р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/643, розгляд справи призначено на 07.12.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/8480-3 від 01.12.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 13.11.2009р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.09.2006р. позивачем та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 73/1, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo-Cosmetique, (далі Товар), а Покупець (відповідач) приймає у власність зазначений у накладних Товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному Договорі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору даний Договір дія договору продовжується на додаткові однорічні терміни у разі відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією з Сторін іншій за один місяць до закінчення дії договору.

Письмове повідомлення про розірвання договору в матеріалах справи відсутнє, відтак договір вважається чинним.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 13460,73, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 10887 від 03.06.2009р., № 10300 від 28.05.2009р., № 10053 від 26.05.2009р. та копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія ЯГП № 401796 від 04.09.2009р., серія ЯГП № 401793 від 29.05.2009р., серія ЯГП № 401791 від 28.05.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 4.2 Договору Постачальник може надавати Покупцеві відстрочку по оплаті Товару протягом 15 календарних днів від дати отримання Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних про поставку товару № 10887 від 03.06.2009р., № 10300 від 28.05.2009р., № 10053 від 26.05.2009р. сторони додатково погодили строк оплати за поставлений товар з відстрочкою платежу 1 календарний день.

Відповідач своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач направляв на адресу відповідача претензію № 625 від 06.07.2009р., в якій просив відповідача погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду належним чином завірене повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.07.2009р.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки належним чином не виконав. У зв’язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13460,73 грн.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13460,73 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 849,73 грн. пені.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.4 Договору поставки в разі несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної обліком ставки НБУ.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки відповідно до Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 849,73 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 116,40 грн. та збитків від інфляції в сумі 121,21 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 32308197 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм ЛТД»(01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 10; ідентифікаційний код 20029129) основний борг в сумі 13460 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 73 коп., пеню в сумі –849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 73 коп., 3% річних в сумі –116 (сто шістнадцять) грн., 40 коп., збитки від інфляції в сумі –121 (сто двадцять одна) грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 145 (сто сорок п’ять) грн. 48 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.