Рішення № 7004594, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/64907.12.09 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»

до Акціонерного страхового товариства «Вексель»

третя особа, яка не заявляє самостій          них вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізька філія Акціонерної страхової компанії «Вексель»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 1686,52 грн.

                                                                                           Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Барков В.О. –представник за довіреністю від 09.01.09р. №7

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Акціонерного страхового товариства «Вексель» шкоди в порядку регресу за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 1401 ИТ/08 від 22.08.2008р. в розмірі 1769,52 грн. та 31,13 грн. –послуги надання витягу з ЄДРПОУ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/649, розгляд справи призначено на 07.12.2009р. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізьку філію Акціонерної страхової компанії «Вексель».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1401 ИТ/08 від 22.08.2008р., внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «Suzuki», державний номерний знак АР 7878 ВВ, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застраховано цивільно-правову відповідальність у відповідача, останній зобов’язаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 2580,13 грн., в тому числі 1769,52 –збитки, 76,23 грн. –послуги надання витягу з ЄДРПОУ, 734, 38 грн. –витрати пов’язані з явкою представника позивача в судове засідання (квитки на поїзд, доба проживання в готелі).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, третя особа в судове засідання не з’явилася, пояснень по суті спору не надала, вимоги ухвали суду від 19.11.2009р. не виконала.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          15.10.2008р. біля 12 год. 50 хв., Склярук Н. М., керуючи автомобілем марки «Suzuki», реєстраційний номер АР 7878 ВВ, який належить Склярук Н. М., по вулиці Космічна при повороті ліворуч на вул. Автопаркова, не надала переваги та скоїла зіткнення з автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер АР 7397 ВС, під керуванням водія Величка Ю. О., який рухався в зустрічному напрямку по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення автотранспортних засобів.

          Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) автотранспортному засобу «Dacia Logan»було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспорту пригоду № 8247264 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.

          Відповідно до Постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2008р. було вставлено, що водій Склярук Н. М. порушила п. 16.13. ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

          Вина Склярук Н. М. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія Склярук Н. М. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

          Автотранспортний засіб «Dacia Logan»д/н АР 7397 ВС, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 1401 ИТ/08 від 22.08.2008р.

          За фактом пригоди позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 1966,52 грн., про що було складено додаток до страхового акту № 684 від 29.10.2008р. Розмір виплати страхового відшкодування підтверджено видатковим касовим ордером № 358 від 04.12.2008р.

          У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Оскільки, цивільно-правова відповідальність Склярук Н. М., винуватець ДТП, була застрахована третьою особою за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0977965, то до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

          Оскільки третя особа по справі не є юридичною особою позов було пред’явлено до відповідача по справі.

          Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

          Позивач звернувся до третьої особи із заявою № 83 від 20.01.2009р., з вимогою щодо сплати вартості матеріальної шкоди (збитку), що підтверджується доданими до позовної заяви копією заяви та повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.01.2009р.

          Відповідач залишив вказану заяву без відповіді та належного реагування.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Suzuki», що належить винуватцю ДТП, та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Dacia Logan», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріали справи свідчать про те, що за виконані роботи про проведення огляду та оцінюванню матеріального збитку причиненого власнику автомобіля «Dacia Logan»позивачем сплачено Макушенко В. М. –230,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3775 від 30.10.2008р. Також за послугу надання довідки про ДТП позивачем сплачено УДАІ 83,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3439 від 01.10.2008р.

Разом з тим, відповідно до умов полісу загальнообов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/097765, Склярук Н. М. сплатила позивачу встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивач зазнав витрати загальний розмір яких становить 1769,52 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

          Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, а відтак позов щодо відшкодування відповідачем в порядку регресу 1769,52 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач по справі заявив про стягнення з відповідача витрат пов’язаних з проїздом для участі в судовому засіданні та проживанням в готелі в розмірі 734,38 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу 6 Господарського процесуального судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 33 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особами, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають підчас розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Статтею 30 ГПК України передбачено участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат пов’язаних з проїздом для участі в судовому засіданні та проживання в готелі не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат в розмірі 76,23 грн. пов’язаних з видачею довідки Головним управлінням статистики у м. Києві слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивач, на вимогу суду, звертався до Головного управління статистики у м. Києві з запитом про видачу витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про знаходження в ньому Акціонерного страхового товариства «Вексель»та платіжними дорученнями № 3181 від 23.09.2009р., № 3960 від 24.11.2009р., № 3969 від 24.11.2009р. оплатив 76,23 грн. вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на видачу довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві в розмірі 76,23 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; ідентифікаційний код 20031391 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»(69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3; ідентифікаційний код 20496084) 1769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев’ять) грн. 52 коп. шкоди в порядку регресу, витрати на видачу довідки управлінням статистики в сумі 76 (сімдесят шість) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.