Рішення № 7004525, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/25501.12.09 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №31/255                                                                                                     01.12.2009

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Карбон”

ДоЗакритого акціонерного товариства “Телесистеми України”

Простягнення 199 318,17грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:Безугла А.О. (пред. за довір.№15/09 від 25.05.2009 року)

Від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Карбон” звернулось до Господарського суду міста Києва про стягнення з закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” заборгованості за договором підряду №09/02-07 від 23.02.2007 року у сумі 199 318,17 грн. (у тому числі 50000,00 грн. основної заборгованості, 119069,31 грн. інфляційних втрат, 112265,56грн. 3% річних та 17983,56 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не розрахувався за виконані відповідно до договору роботи у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року порушено провадження у справі №31/255 та призначено її розгляд на 15.07.2009 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року справу №31/255 було передано на розгляд судді Кирилюк Т.Ю.

В судові засідання 04.11.2009 року та 01.12.2009 року Відповідач своїх представників не направив. Матеріали справи №31/255 містять відзив на позовну заяву закритого акціонерного товариства «Телесистеми України», відповідно до якого Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що у Відповідача не настав строк платежу, оскільки підписаний сторонами акт не відповідає типовій формі, затвердженій спільним наказом №237/5 від 21.06.2002 року Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури. Крім того, Відповідач надав суду заяву про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.

У судовому засіданні 01.12.2009 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резулятивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду №09/02-07 від 23.02.2007 року, відповідно до якого Відповідач доручив, а Позивач зобов’язався виконати ремонтно-будівельні роботи по облаштуванню офісних приміщень, в місті Києві по вулиці Хвойки, 15/15, згідно наданого Відповідачем проекту, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до додатку до №1 до договору підряду №09/02-07 від 23.02.2007 року сторони погодили поетапний розрахунок за виконані роботи. Оплата здійснюється у чотири етапи: 1 платіж –06.03.2007 року у сумі 675000 гривень, 2 платіж –20.03.2007 року у сумі 675000 гривень, 3 платіж –27.03.2007 року у сумі 675000 гривень та остаточний розрахунок (4 платіж) здійснюється Відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Загалом, вартість робіт визначено сторонами у сумі 2219346,06 гривень.

4 квітня 2007 року та 23 квітня 2007 року сторонами договору №09/02-07 від 23.02.2007 року було підписано шість додатків до договору, якими визначались вартість виконуємих Позивачем робіт та вартість будівельних матеріалів. Фактично, підписаними специфікаціями (додатки №2 - №7) було збільшено обсяг будівельних робіт, ніж передбачений першим додатком.

На виконання умов договору підряду №09/021-07 від 23.02.2007 року Позивачем були виконані роботи (з врахуванням вартості використаних матеріалів) загальною вартістю 30304222,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та використаних матеріалів. Зазначені акти були підписані повноважним представником Відповідача без заперечень щодо якості та обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт.

Судом встановлено, що останній акт виконаних робіт та використаних матеріалів було підписано сторонами 28.09.2007 року. Загалом, відповідно до підписаних сторонами актів, Позивачем виконано будівельні роботи на суму 3030422, 00 року.

28 вересня 2007 року сторонами було підписано додаткову угоду №8 до договору підряду №09/02-07 від 23.02.2007 року, відповідно до якої сторони узгодили об’єм фактично виконаних робіт, суму здійсненої оплати та визначили суму грошових коштів, які Відповідач повинен сплатити додатково на користь Позивача.

Відповідно до додатку №8 загальна вартість виконаних підрядних робіт склала 3030422,00 грн. Пунктом 3 додатку №8 сторони встановили, що сума здійсненої на 28.09.2007 року попередньої оплати склала 2025000,00 грн. і для остаточного розрахунку Відповідач повинен сплатити 1005422,00грн.

Суд не може погодитись з твердженням Відповідача, що невідповідність форми актів виконаних робіт та використаних матеріалів встановленим підзаконним нормативним актом формі є правовою підставою для відмови Відповідачем провести розрахунок за виконані роботи, оскільки такий обов’язок виникає у Відповідача після фактичного виконання робіт та їх прийняття замовником без заперечень, а не після підписання документу певно визначеної форми. Крім того, підписання акту за формою КБ-2В не вимагається у даному випадку укладеним сторонами договором, оскільки додатковими угодами №1 та №8 сторони змінили визначений пунктом 3.5 договору №09/02-07 від 23.02.2007 року порядок здійснення остаточного розрахунку.

Таким чином, суд встановлює, що Відповідач повинен був відповідно до пункту 3 додатку №8 та пункту IV додатку №1 сплатити на користь Позивача 1005422,00грн. не пізніше 05.10.2007 року.

Всупереч договірним умовам, Відповідач не здійснив остаточного розрахунку у встановлений договором строк, здійснивши часткову оплату у розмірі 955 422,00 грн. лише 07.02.2008 року.

Твердження Відповідача про досягнення згоди сторонами про зменшення суми оплати за договором на 50000 гривень не підтверджуються наявними у справі доказами.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем у сумі 50000,00 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 50000,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 Господарського кодексу України пеня визначається як штрафна санкція яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору №09/02-07 від 23.02.2007 року встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт. Пунктом 10.7 договору передбачено нарахування на користь Позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань. Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Позивач не врахував зазначеної вимоги законодавства та надав суду розрахунок пені більш як за шість місяців прострочки.

Крім того, відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені з Відповідача згідно договору №09/02-07 від 23.02.2007 року на час подання позову до суду сплинув.

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відзиві на позов Відповідачем заявлено про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовній вимозі.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені сплинув та Відповідачем заявлено відповідне письмове клопотання про застосування судом наслідків позовної давності до винесення судового рішення, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд враховує, що в період з 08.10.2007 року по 07.02.2008 року Відповідач прострочив оплату у сумі 1005422,00 грн. на 123 дні, а заборгованість у сумі 50000 грн. –на 470 днів. Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення такими, що підлягають задоволенню у сумі 12265,30 грн. (у заявленому Позивачем розмірі) та інфляційні втрати у сумі 119 069,31 грн. (у заявленому Позивачем розмірі).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі, оскільки спір між сторонами виник у результаті здійснення господарського правопорушення з боку Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»(02090, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А, ідентифікаційний код 22599262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 31086879) 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу; 119069,31 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч шістдесят дев’ять гривень 31 копійка) інфляційних втрат; 12265,30 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят п’ять гривень 30 коп.) трьох процентів річних; 1993,18 грн. (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто три гривні 18 коп.) державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення 04.12.2009 року.