Рішення № 7004523, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22901.12.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/229                                                                                                     01.12.2009

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САН-АЙС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М."

простягнення 122 221,35 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:Хорунжий А.О. (довіреність від 12.01.2007 року)

Від відповідача:Марценюк Л.А. (довіреність від 17.08.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-АЙС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 122221,35 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлене обладнання.

16.09.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №23/229 та призначено її розгляд на 13.10.2009 року.

Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.10.2009 року представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.10.2009 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 10.11.2009 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи

У судовому засіданні 10.11.2009 року представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив вмотивовано тим, що відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" виробник зобов’язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. За таких обставин, Відповідач вважає, що не може нести відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в зв’язку з тим, що Позивачем не зазначено реєстраційних номерів сертифікатів відповідності у видатковій накладній.

Представник Позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв’язку з значним обсягом документів які необхідно дослідити, у судовому засіданні оголошена перерва до 01.12.2009 року.

У судовому засіданні 01.12.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2008 року Позивач передав, а Відповідач прийняв кліматичне обладнання на загальну суму 110 276,89 грн., що підтверджується видатковою накладною № СА 080827/22.

Частинами 1 та 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір купівлі –продажу провідниково-кабельної продукції, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що Позивач передав кліматичне обладнання на загальну суму 110 276,89 грн., що підтверджується видатковою накладною № СА 080827/22.

Від імені Відповідача обладнання було прийнято уповноваженою особою у повному обсязі та без зауважень, що підтверджується підписом на видатковій накладній Ситника Р.В., повноваження якого визначені довіреністю серії НБЛ №906958 від 27.08.2009 року, а тому посилання Відповідача на обставини викладенні у відзиві та доповненнях не підтверджуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.12.2008 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу № 57 про сплату заборгованості за передане обладнання.

Дана вимога була отримана Відповідачем 05.12.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому з урахуванням пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України Відповідач повинен був розрахуватися за передане обладнання до 12.12.2008 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати Відповідачем отриманого відповідно до видаткової накладної обладнання суду не надано.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 110 276,89грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає чинному законодавству України.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "САН-АЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.”(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САН-АЙС" (03115, м. Київ, вул. Крамського, 14/34, ідентифікаційний код 33306518) 110 276,89 грн. (сто десять тисяч двісті сімдесят шість гривень 89 копійок) основного боргу; 9 515,35 грн. (дев'ять тисяч п’ятсот п'ятнадцять гривень 35 копійок) інфляційних втрат; 2429,11 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 11 копійок) трьох процентів річних; 1 222,21 грн. (одну тисячу двісті двадцять дві гривні 21 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 04.12.2009 року.