Постанова № 7002279, 03.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.09Справа №2а-12551/09/4/0170 о 15:14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Меннанов А.А.;

від відповідача - Тарасенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортнакомпанія"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення від 06.05.2009 року №0008482303

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»(далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим(далі – відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 року №0008482303. Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265), зокрема, про незастосування розрахункової книжки при наданні послуг з перевезення пасажирів за готівковий розрахунок.

Ухвалами суду від 03.11.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на, що спірне рішення прийнято у відповідності із п. 3 ст. 17 Закону №265 за порушення п. 5 ст. 3 вказаного Закону. При цьому вказував на те, що відповідно до пункту 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 року №1164, при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міжміському автотранспорті можна проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Розрахункові книжки при цьому складаються з проїзних документів - квитків для проїзду в міжміському автотранспорті (пункт 2.5 розділу 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №105/5296). Реєстрація таких розрахункових книжок повинна здійснюватися відповідно до розділу 3 Порядку із забезпеченням належного скріплення розрахункової книжки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень, спір що виник пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 03.04.2009 року, ідентифікаційний код 30691999.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, стосовно маршрутного таксі №51.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2009 року № бланку 001504, за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 2, 5 ст. 3 Закону №265 у зв'язку із проведенням розрахункової операції (прийняття готівкових коштів у сумі 4,00 грн. в оплату за проїзд) без застосування розрахункової книжки і видачі квитків.

На підставі цього акту і відповідно до п. 3 ст. 17 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 грн.

Згідно із п. 5 ст. 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Пунктом 3 ст. 17 Закону №265 встановлена відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Згідно із п. 4 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Згідно із п. 7.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296 квитки на міські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій (ст. 2 Закону №265).

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квиток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квитка), що є порушенням пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, проте не є підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій за п. 3 ст. 17 Закону №265.

З урахуванням того, що, відповідно до п. 4 ст. 9 Закону №265, суб'єкт господарювання звільняється від обов'язку застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, суд дійшов до висновку, що відповідачем невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій. Суд зазначає, що доказів обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн., відповідачем не надано, тому є безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій за спірним рішенням.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач заявив вимоги лише про скасування спірного рішення, а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

В судовому засіданні 03.12.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08.12.2009 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримвід 06.05.2009 року №0008482303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»(ідентифікаційний код 30691999) штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.