Постанова № 7002278, 23.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.09Справа №2а-10948/09/8/0170 (15:13год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Кугуар"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Губченко Володимир Іванович, директор, наказ №1-к від 03.07.09, Андруцька Ганна Олександрівна, довіреність б/н від 16.09.09,

від відповідача: Тарасенко Ольга Василівна, довіреність №55/10 від 05.06.08

Сутність спору: Позивач – Підприємство «Кугуар» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 15 вересня 2009р. №0011752301/0 в сумі 126942грн., як таке, що суперечить діючому законодавству.

Позивач вважає, що жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» не визначено, що у разі, якщо продавцем не виконаний передбачений п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону обов’язок з надання покупцеві податкової накладної, а покупець не скористався встановленим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону правом на включення до податкового кредиту сум сплаченого внаслідок придбання товарів (послуг) податку на підставі заяви зі скаргою на такого продавця, то цей покупець втрачає обумовлене п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ право на податковий кредит по даті отримання цієї податкової накладної. Позивач вважає, що факт отримання покупцем податкової накладної від продавця із запізненням також не позбавляє такого покупця права включити суми нарахованого (сплаченого) в попередніх звітних періодах податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду по даті отримання цієї податкової накладної.

У зв’язку з цим позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним № 37 від 26.09.2007р. в розмірі 10700грн., №1135 від 03.12.2007р. в розмірі 41428,33грн. та № 24-12-1 від 24.12.2008р. в розмірі 37500,00грн. у тих звітних періодах, коли вони були фактично отримані ним від продавця.

Крім того, не погоджуючись з висновками ДПІ в м. Сімферополі про завищення податкового кредиту по вищевказаним податковим накладним, позивач зауважує, що відповідач, не звертаючи увагу на наявність податкових накладних, дійшов висновку, що вони взагалі не підлягають включенню до складу податкового кредиту – навіть того звітного періоду, на який припадає дата складання цих податкових накладних.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10948/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (а.с.40). На думку ДПІ у м. Сімферополі, включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненнями, до складу податкового кредиту звітного періоду, на який припадає дата отримання податкової накладної, є порушенням норм п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку ДПІ у м. Сімферополі з пункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто в момент її складання.

Відповідач також вважає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачені можливості для платника податків ухвалювати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку відповідача, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (у тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним ухвалено рішення не формувати податковий кредит з використанням відмічених сум податку.

В судовому засіданні 19.11.09 в якості свідка допитана Спаська Тетяна Михайлівна – старший державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок великих платників податків управління аудиту юридичних осіб з питань проведення нею перевірки позивача.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Кугуар» має статус юридичної особи з 19.05.1995р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 436817, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 12) та Статутом Підприємства «Кугуар» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 20.06.2000р., номер запису 04055570600020027 (а.с. 7-11).

ДПІ у м. Сімферополі проведена планова виїзна перевірка Підприємства «Кугуар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 8565/23-2/22258147 від 07.09.2009р. (а.с. 16-26).

Як зазначено в акті, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, яке виразилося у заниженні податку на додану вартість на суму 89628,33грн., в тому числі листопад 2007р. – 10700,00грн., березень 2008р. – 41428,33грн., червень 2009р. – 37500,00грн.

Не погодившись з даними висновками, Підприємство «Кугуар» надало на розгляд ДПІ у м. Сімферополі заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом за вих.№ 47569/10/23-2 від 11.09.2009р. відповідач повідомив, що висновки по акту перевірки від 07.09.2009р. № 8565/23-2/22258147 відповідають діючому законодавству та не підлягають скасуванню чи зміні (а.с. 27-29).

Даний акт перевірки було покладено ДПІ у м. Сімферополі в основу податкового повідомлення-рішення № 0011752301/0 від 15.09.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 126942,00грн., в тому числі 89628,00грн. основного платежу та 37314,00грн. штрафних санкцій (а.с. 15).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Підприємства «Кугуар» є обґрунтованим та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У п. 3.2.2.1 акту перевірки № 8565/23-2/22258147 від 07.09.2009р. зазначено, що за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. Підприємство «Кугуар» задекларувало податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 3084663грн., однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення усього на 89628,33грн., у тому числі у листопаді 2007р. – на 10700,00грн., березні 2008р. – на 41428,33грн., червні 2009р. – на 37500,00грн. (а.с. 17).

За висновками ДПІ у м. Сімферополі, викладеними на стор. 17 акту перевірки (а.с.20), вказане порушення полягає в наступному.

На думку ДПІ у м. Сімферополі, з підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., відповідно до якого податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця, слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

Відповідач вважає, що законом не передбачена можливість для платника податків приймати самостійне рішення про відстрочку свого права на отримання податкового кредиту після дати виникнення права на податковий кредит.

В акті перевірки також зазначено, що на виконання вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ у м. Сімферополі зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі вважає, що Підприємством «Кугуар», у порушення вказаних пунктів Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по наступним податковим накладним:

-          п/н № 37 від 26.09.2007р. у сумі 64200,00грн., в тому числі ПДВ - 10700,00грн. від ПП «Мірта» ІПН 322644204847 м. Кривий Ріг (сума ПДВ по вказаній накладній увійшла до складу податкового кредиту у листопаді 2007р.);

-          п/н № 1135 від 03.12.2007р. у сумі 248570,00грн., в тому числі ПДВ - 41428,33грн. від ТД «Вігор» ІПН 311398508262 м. Запоріжжя (сума ПДВ по вказаній накладній увійшла до складу податкового кредиту в березні 2008р.);

-          п/н № 24-12-1 від 24.12.2008р. у сумі 225000,00грн., в тому числі ПДВ - 37500,00грн. від ПП «Металургійна Гільдія» ІПН 332652704848 м. Кривий Ріг (сума ПДВ по вказаній накладній увійшла до складу податкового кредиту у червні 2009р.)

Враховуючи викладене, ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ у перевіреному періоді на загальну суму 89628,33грн.

Проаналізувавши вказані висновки ДПІ, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкову накладну, час отримання якої не співпадав з датою її складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної – вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків. Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст.19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ у м. Сімферополі зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Абзацом 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов’язок платника податків – отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, податкова накладна подається до податкової декларації за звітний податковий період, коли до податкового кредиту включені суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв’язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податкові кредити, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих податкових накладних (а.с. 52-53, 58-59, 64) та журналом реєстрації вхідних податкових накладних від постачальників, які отримані із запізненням, який ведеться на підприємстві позивача на підставі наказу № 22 від 01.10.2007р. «Про організацію внутрішньої роботи підприємства» (а.с. 66-69), а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно – датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) – коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 89628,33грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними №37 від 26.09.2007р., № 1135 від 03.12.2007р. та № 24-12-1 від 24.12.2008р. (а.с. 54, 60, 65).

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у зв’язку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ у м. Сімферополі суду не надано.

Допитана в якості свідка Спаська Тетяна Михайлівна – старший державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок великих платників податків управління аудиту юридичних осіб з питань проведення нею перевірки позивача пояснила, що не прийняла до уваги в ході перевірки дату отримання податкових накладних згідно реєстру отриманих податкових накладних, оскільки вважає, що належним доказом отримання податкової накладної може бути конверт від контрагента з поштовим штемпелем або журнал вхідної кореспонденції, в якому зареєстровані податкові накладні, тоді як таких доказів в ході перевірки не надано.

Суд не приймає до уваги свідчення Спаської Т.М., оскільки зазначені свідком доводи про підтвердження дати отримання податкових накладних не засновані на законі.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 89628,33грн. на підставі податкових накладних № 37 від 26.09.2007р., № 1135 від 03.12.2007р. та № 24-12-1 від 24.12.2008р., фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 23.11.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 27.11.2009р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 15 вересня 2009р. № 0011752301/0 в сумі 126942,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Кугуар» (95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Київська, 124, кв. 71, код ЄДРПОУ 22258147) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.