Ухвала суду № 70002311, 31.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 р.Справа № 816/833/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 816/833/17

за позовом Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області

до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності третя особи Головне управління Державного казначейства у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області (надалі за текстом РСЦ МВС в Полтавській області) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі за текстом ОСОБА_1 дирекція), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі за текстом ГУ ДКСУ у Полтавській області), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог визнати протиправним і скасувати рішення №69 від 14 квітня 2017 року в частині неправомірно витрачених страхових коштів Фонду в сумі 2070,08 грн (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4М.) та в частині накладення фінансових санкцій на суму 3 159,17 грн, на загальну суму 5229,25 грн./а.с. 21- 29 т.2/.

Протокольною Полтавського окружного адміністративного суду суду від 12 вересня 2017 року допущено заміну відповідача ОСОБА_1 дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на його правонаступника - Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі відповідач, Відділення Фонду).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 69 від 14 квітня 2017 року в частині визначення суми неправомірних витрат, яка підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у розмірі 2070 грн 08 коп (дві тисячі сімдесят гривень вісім копійок) та застосування штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1035 грн 04 коп. (одна тисяча тридцять п'ять гривень чотири копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 31.10.2017 за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, СЦ МВС в Полтавській області (ідентифікаційний код 40112186) зареєстрований як юридична особа 10.11.2015, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.87 т. 1/.

У період з 04.04.2017 по 05.04.2017 головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_5 на підставі наказу Фонду від 20.03.2017 №22 / а.с.2 т. 2 /, направлення на перевірку від 03.04.2017 року №137 /а.с.5 т. 2/ проведено планову перевірку правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у РСЦ МВС в Полтавській області за період з 10 листопада 2015 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №13/47 від 05 квітня 2017 року (надалі акт перевірки) / а.с. 108-110 т. 1 /.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 30, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105, п. 27, абз. 2 п. 29 Порядку № 1266.

За висновками акту перевірки неправомірні витрати склали 6 318,33 грн.

Порядок та підстави перевірки позивачем не оскаржуються.

14 квітня 2017 року заступником директора виконавчої дирекції ОСОБА_6 за результатами розгляду матеріалів документальної планової перевірки РСЦ МВС в Полтавській області прийнято рішення № 69 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування (надалі за текстом рішення № 69 від 14 квітня 2017 року), яким встановлено, що за наслідками перевірки підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сума неправомірних витрат 6 318 грн 33 коп., а також застосовано до РСЦ МВС в Полтавській області фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 3 159 грн 17 коп./а.с. 88 т. 1/.

28 квітня 2017 року позивачем подано до ОСОБА_1 дирекції скаргу на рішення № 69 від 14 квітня 2017 року /а.с. 6-12, т. 2/, за результатами розгляду якої ОСОБА_1 дирекцією прийнято рішення від 10.05.2017 № 01-08-880, яким у задоволенні скарги відмовлено, а рішення № 69 від 14 квітня 2017 року залишено в силі /а.с.92-95 т. 1/.

Позивач не погодився з рішенням №69 від 14.04.2017 року в частині неправомірно витрачених страхових коштів Фонду в сумі 2070,08 грн та в частині накладення фінансових санкцій на суму 3 159,17 грн, тобто на загальну суму 5229,25 грн., у зв`язку з чим оскаржив його у відповідній частині до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів в обґрунтування законності прийнятого рішення в частині визначення суми неправомірних витрат, яка підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у розмірі 2070 грн 08 коп та застосування штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1035 грн 04 коп., що є предметом спору у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіряючи правові підстави, що були покладені в основу судового рішення щодо правомірності рішення №69 від 14 квітня 2017 року в оскаржуваній частині, колегія суддів дійшла виснвоку про наступне.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено в розрахунок середньоденної заробітної плати суми премій працівників, які були встановлені наказами підприємства поза межами розрахункового періоду.

Із розрахунків неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 /а.с. 137 139 т. 1/ вбачається, що відповідачем під час визначення суми неправомірних витрат Фонду, крім коригування розрахункового періоду працівників позивача, виключено із нарахованої за розрахунковий період заробітної плати працівників, яка береться для обчислення середньоденної заробітної плати, сум премій працівників за фактично відпрацьовані дні до настання страхового випадку, тобто за вірний розрахунковий період.

Згідно частини 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Преміювання в Регіональному сервісному центрі МВС в Полтавській області здійснюється на підставі Положення про преміювання працівників, що виконують функції з обслуговування, та робітників Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, затвердженого наказом від 16.12.2016 №347 (надалі за текстом Положення) /т.1 а.с. 27-28/.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення розмір місячної премії встановлюється у відсотках до заробітної плати з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Положення місячна премія виплачується в поточному місяці за результатами роботи за цей місяць не пізніше терміну, установленого для виплати заробітної плати за другу половину такого місяця, у лютому та грудні не пізніше останнього робочого дня місяця.

Пунктом 5 розділу ІІІ Положення передбачено, що підставою для виплати премії працівникам, є наказ РСЦ МВС про преміювання.

Таким чином премії працівників в РСЦ МВС в Полтавській області є частиною заробітної плати працівників. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір щомісячної премії працівникам позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_3 за січень лютий 2017 року встановлено наказами РСЦ МВС в Полтавській області від 30.01.2017 № 6к/тр /а.с. 45 т. 1/ та від 27.02.2017 № 11 к/тр /а.с. 32 т. 1/ на підставі подань на преміювання за січень 2017 року / а.с. 185 187 т. 1/ та лютий 2017 року /а.с. 33 35 т.1/.

Із розрахункових листів вказаних осіб за спірний період /а.с. 113 120 т. 2/ вбачається, що суму премій разом з іншими складовими заробітної плати РСЦ МВС в Полтавській області нараховано вказаним працівникам за фактично відпрацьований час, в тому числі за дні до настання страхового випадку, тобто дні розрахункового періоду для обчислення середньоденної заробітної плати для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Зазначені суми заробітної плати відображені у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованих осіб (таблиця 6), що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються позивачем до ДФС /а.с. 123, 125, 129, 131 т. 2/.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог пункту 3 постанови КМУ № 1266, під час обчислення середньоденної заробітної плати працівників ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 враховано суми премій, нарахованих за розрахунковий період, передбачений п. 27 постанови КМУ № 1266, премій, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача про неправомірність врахування під час обчислення середньоденної заробітної плати сум премій, нарахованих за відпрацьований перед настанням страхового випадку час, встановлених наказом після настання страхового випадку, оскільки відповідно Закону № 1105, постанови КМУ № 1266, процедура обчислення середньоденної заробітної плати передбачає застосування саме нарахованої за розрахунковий період (тобто до настання страхового випадку) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вимог щодо встановлення складових заробітної плати до настання страхового випадку норми чинного законодавства не містять.

Враховуючи наведене, розрахунки неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на суму 2070,08 грн є необґрунтованими.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, що за умови врахування суми нарахованих премій вказаним працівникам позивача за розрахунковий період під час обчислення середньоденної заробітної плати для визначення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, то навіть після здійснення коригування сум заробітної плати, неправомірно включених позивачем до розрахункового періоду переплата Фондом коштів відсутня.

Так, згідно із розрахунком неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 /а.с. 137 т.1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 8 календарних днів січня 2017 року (з 01.01.2017 по 08.01.2017) у сумі 849,16 грн (3055,91 1994,46 грн (премія за січень 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 5 р.д. х 4 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати 2444,73 грн (3055,91 /5 р.д. х 4 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 676,86 грн, а не 588,22 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 673,40 грн.

Аналогічно відповідно до розрахунку неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 /а.с. 138 т. 1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 6 календарних днів січня 2017 року (з 11.01.2017 по 16.01.2017) у сумі 929,68 грн (2696,06 1533,98 грн (премія за січень 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 5 р.д. х 4 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати не 929,68 грн, а 2156,85 грн (2696,06 грн /5 р.д. х 4 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 359,48 грн, а не 154,95 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 299,56 грн.

Згідно із розрахунком неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_3 /а.с. 139 т. 1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 7 календарних днів лютого 2017 року (з 01.02.2017 по 07.02.2017) у сумі 994,88 грн (4883,05 2694,32 грн (премія за лютий 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 11 р.д. х 5 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати 2219,57 грн (4883,05 грн /11 р.д. х 5 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 312,91 грн, а не 269,17 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 300,66 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10 Закону №1105 Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

За приписами частини 6 статті 15 Закону № 1105 у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Частиною 8 статті 15 вказаного Закону передбачено, що право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор виконавчої дирекції Фонду та його заступники, керівники робочих органів Фонду та їх заступники.

Враховуючи те, що сума неправомірно витрачених коштів Фонду у розмірі 2070,08 грн, у рішенні № 69 від 14 квітня 2017 року визначено ОСОБА_1 дирекцією безпідставно, а тому і застосування штрафу до позивача у розмірі 50 відсотків такої суми у розмірі 1035,04 грн є необґрунтованим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 816/833/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2017 р.