Ухвала суду № 69973977, 24.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 жовтня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б.,

суддів:Волкова О.Ф.,

Гриціва М.І., -

розглянувши заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ДФС) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (на сьогодні - Офіс ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 травня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у цій справі залишив без змін.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, Офіс ДФС звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 2392 КАС суддя-доповідач своєю ухвалою від 6 вересня 2017 року заяву Офісу ДФС залишив без руху та надав строк до 9 жовтня 2017 року для усунення її недоліків, а саме для надання документа про сплату судового збору.

В установлений строк Офіс ДФС усунув недоліки заяви шляхом надання документа про сплату судового збору.

На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року та 22 січня 2015 року (№№ К/800/28361/13, К/800/26114/13 відповідно), які, на думку Офісу ДФС, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Так, в ухвалі від 23 травня 2017 року, про перегляд якої подано заяву, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився із висновком останніх про неправомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, оскільки фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, прибутковими ордерами, довіреностями на отримання товару, товаро-транспортними накладними, накладними-вимогами на відпуск тощо.

Натомість, у наданій для порівняння ухвалі від 16 квітня 2014 року, Вищий адміністративний суд України погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман-Трейд» на підставі договору поставки від 23 червня 2011 року № 23/06/11 не опосередковувалися реальним рухом активів. При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах позивача з названим контрагентом було встановлено судами на підставі сукупності таких обставин: директор цього постачальника Буценко Є.О. у період спірних правовідносин перебував закордоном та не перетинав державного кордону України, що свідчить про неможливість підписання ним первинних документів від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман-Трейд»; названий контрагент не задекларував відповідну суму податкових зобов'язань за розглядуваними операціями; позивачем не подано необхідних документів на підтвердження існування активу, його руху в процесі виконання поставок (доказів його транспортування, приймання уповноваженою особою тощо), його оплати, подальшого використання у господарській діяльності позивача.

При цьому, в ухвалі від 22 січня 2015 року, яка, на думку заявника, також підтверджує неоднакове правозастосування, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанції без змін, погодився із висновком останніх про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, оскільки вірно взято до уваги той факт, що під час перевірки податковим органом не встановлено контрагента позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Мертенс» за місцем його реєстрації, виявлено відсутність основних та оборотних фондів, устаткування, автомобільного транспорту, тощо, що є свідченням про створення товариства без мети здійснення господарської діяльності. Відсутні також докази укладення товариством з обмеженою відповідальністю «Мертенс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем для виконання договорів. Крім того, із акта перевірки вбачається, що розрахунок по договору від 4 січня 2011 року № 8 між сторонами не проводився, а позивач має кредиторську заборгованість в розмірі 771 000 грн. Не надано позивачем доказів, які б свідчили, що працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Мертенс» здійснювались ремонтні роботи. Договірна ціна, визначена сторонами включає лише 168 060 грн на зарплату, проте, відсутні докази кому саме виплачувалась зазначена зарплата, оскільки у товариства з обмеженою відповідальністю «Мертенс» відсутні працівники.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців