Ухвала суду № 69928512, 01.11.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/16871/17

Провадження №2з/200/128/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську Шевцова Т.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини №А4608, треті особи завідуюча Сьомої Дніпровської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини №А4608, треті особи завідуюча Сьомої Дніпровської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

30.10.2017 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, відповідно якої просить заборонити відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення, шляхом відчуження будь-якого майна ОСОБА_1 та зупинити виконавче провадження №ВП №54756197 від 22.09.2017 року, дію постанови від 25.09.2017 року про арешт майна ОСОБА_1, що були винесенні при примусовому виконанню виконавчого напису завідуючої Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 від 11.08.2017 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В силу ст.60 ЦПК України доказування покладається на сторін, за ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності процесу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують принцип непорушності права власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розвязуючі заяву позивача, суд виходить з того, що забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження не грунтуються на вимогах закону, оскільки право зупинення виконавчого провадження належить виключно державному виконавцю та такий спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам ст.152 ЦПК України, яка встановлює види забезпечення позову.

Крім цього, не є видом забезпечення позову зупинення дії постанови від 25.09.2017 року про арешт майна ОСОБА_1, оскільки порядок оскарження постанови державного виконавця про арешт майна боржника визначений ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.383-385 ЦПК України.

Окрім цього, вимоги позивача про заборону відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення, шляхом відчуження, будь-якого майна ОСОБА_1 не кореспондуються з нормами ст.152 ЦПК України, яка передбачає за наявності на те підстав, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, аж ніяк не в спосіб заборони органу, закликаному до примусового виконання виконавчих документів, вчиняти дії з примусового виконання.

Таким чином, оскільки позивачем обрано не співмірний спосіб забезпечення позову, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.151, 153, 293, 294 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

В заяві позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня винесення ухвали.

Апеляційна скарга повинна бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Т.В. Шевцова