Постанова № 69922078, 27.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 р. № 820/2994/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю:

представника позивача - Скребець О.М.

представника відповідача - Шульги В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області за номерами:

- № 0001451401 від 04.07.2017 року сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду з ПДВ визначена у сумі 253097 грн. за березень 2017 року, штрафна санкція 481,8 грн.;

- № 0001441401 від 04.07.2017 року сума грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями збільшена на 75580 грн., за штрафними санкціями 18895 грн.;

- № 0001431401 від 04.07.2017 року сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств збільшена на 10675034 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 1199854,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки № 4983/20-40-14-01-08/34392786 від 19.06.2017 року є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесені відповідачем на підставі зазначеного Акту перевірки податкові повідомлення - рішення № 0001451401, 0001441401 та № 0001431401 від 04.07.2017 року є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мастерстайлс" (податковий номер 34392786) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено Акт № 4983/20-40-14-01-08/34392786 від 19.06.2017 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення ТОВ "Мастерстайлс" вимог податкового законодавства:

- вимоги п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1. п.134ю.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, в наслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 10675034грн., у тому числі за 2015р. -5875616грн., за 2106 рік - 4314094грн., за 1 квартал 2017 р. - 485324грн.;

- п.185.1, ст.185, п.187.1 п.187.8 ст.187, п.189.1. ст.189, п.198.1, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.2091.6, п.201.8 п.201.10. ст.201 ПК України, внаслідок чого занижена сума ПДВ до сплати на загальну суму 75580грн., за березень 2015 р. - 71182грн., за квітень 2015 р. - 4398грн., завищене податкове значення, що зараховується до складу податкового кредити наступного звітного (податкового) періоду на суму 253097грн. за березень 2017р.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001451401 від 04.07.2017р. сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду з ПДВ визначена у сумі 253097грн. за березень 2017 року, штрафна санкція 481,8 грн.;

- №0001441401 від 04.07.2017р. сума грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями збільшена на 75580грн., за штрафними санкціями 18895 грн.;

- №0001431401 від 04.07.2017р. сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств збільшена на 10675034грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 1199854,5 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно даних Акту перевірки фактичною підставою для відображення в акті порушення підприємством позивача п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України слугував викладений в акті висновок фахівців контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Мастерстайлс" та ТОВ «Вега Рітейл», ТОВ "Мікос Торг", ТОВ "Новінтех", ТОВ УкрВІЗ", ФОП ОСОБА_3, ООО «Торговий Проект» Республика Молдова, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ОСОБА_4, ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща), а також порушення підприємством позивача з контрагентом ТОВ "Колбім ЛТД" вимог п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України в частині невірного нарахування амортизації, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Мастерстайлс» та ТОВ "Колбім ЛТД" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мастерстайлс» та ТОВ "Колбім ЛТД" було укладено договір оренди приміщення від 01.07.2012 р. № 61 та додаткові угоди до договору №1 від 01.10.2012 р., №2 від 01.07.2012 р., №3 від 01.07.2013 р., №4 від 01.07.2013 р., №6 від 01.12.2004 р.

До перевірки та до матеріалів справи надано акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 31.03.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Мастерстайлс» здав, а ТОВ «Колбім Лтд» прийняв після тимчасового платного використання нежитлові приміщення.

Згідно відомостей основних засобів станом на 01.04.2015 р. обліковувався об'єкт основних засобів «Поліпшення орендованих виробничих приміщень», який було здійснено по орендованих у ТОВ «Колбім Лтд» приміщень за адресою м. Харків, вул. Лозовська, 5, залишкова вартість станом на 31.03.2015 р. - 355910,29 грн. Щомісячна сума амортизації вказаного об'єкта основних засобів становить 106,29 грн., нарахована сума амортизації віднесена до складу витрат всього у розмірі 2550,96 грн., в т.ч. за квітень - грудень 2015р. - 956,61 грн., за 2016р. - 1275,48 грн., за 1 квартал 2017р.-318,87 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що враховуючи той факт, що термін дії договору оренди нежитлових приміщень минув 31.03.2015 р. та об'єкт оренди повернуто в повному обсязі 31.03.2015 р., підприємство ТОВ "Мастерстайлс» повинно було визначити податкові зобов'язання по об'єкту основних засобів «Поліпшення орендованих виробничих приміщень» виходячи із балансової вартості зазначеного об'єкту станом на 31.03.2015р. Таким чином, в порушення п. 187.1 ст.187, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України ТОВ «Мастерстайлс» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 71182 грн., в т.ч. за березень 2015р. - 71182 грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень стосовно визначення терміну віднесення сум амортизації до складу витрат після здійснення господарських операцій та доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що фінансово - господарські відносини між ТОВ «Мастерстайлс» та ТОВ «Вега Рітейл» здійснювались на підставі рахунку-фактури №180615/1 від 18.06.2015 року.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Вега Рітейл» позивачем надано видаткову накладну № РП-0701/01 від 01.07.2015 року, платіжне доручення № 8772 від 22.06.2015 року, податкову накладну № 64 від 22.06.2015 року. Сума ПДВ віднесена до податкового кредиту.

Фінансово - господарські відносини між ТОВ «Мастерстайлс» та ТОВ "Мікос Торг" здійснювались на підставі рахунку-фактури від 14.07.2015 року № 071420.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Мікос Торг" позивачем надано рахунок № 071420 від 14.07.2015 року, видаткову накладну № 072320 від 23.07.2015 року, платіжне доручення № 575 від 20.07.2015 року, податкові накладні № 3571 від 20.07.2015 року та № 667 від 23.07.2015 року, платіжне доручення № 9033 від 30.07.2015 року. Сума ПДВ віднесена до податкового кредиту.

Взаємовідносини між ТОВ «Мастерстайлс» та ТОВ "Новінтех" у період за квітень 2015 року здійснювались на підставі рахунку № 417/05 від 20.04.2015 року.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Новінтех" позивачем надано рахунок № 417/05 від 20.04.2015 року, акт прийому - передачі послуг " 428/05 від 28.04.2015 року, платіжне доручення № 9252 від 28.04.2015 року, податкову накладну № 5 від 28.04.2015 року. Сума ПДВ віднесена до податкового кредиту.

Також, в ході перевірки контролюючим органом встановлено отримання ТОВ «Мастерстайлс» послуг з оренди лінії автоматичного порошкового фарбування у ТОВ «УкрВІЗ», з оренди лінії автоматичного порошкового фарбування у ФОП ОСОБА_3

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «УкрВІЗ» та ФОП ОСОБА_3 позивачем надано наступні первинні документи: Договір № 01/07/15-1 від 01.07.2015 р. про надання підприємством ТОВ «УКРВІЗ» в оренду обладнання лінії автоматичної порошкового фарбування; Акт прийому-передачі обладнання від 01.07.2015 р. а саме: транспортна система, кабіна для фарбування, піч; додаткова угода №1 до Договору від 01.11.2015 р.; акти звіряння розрахунків станом на 31.12.2016 р., відповідно до якого оплата послуг проведена у повному обсязі; акти здачі приймання робіт №ОУ-0000001 від 31.01.2016 р., №ОУ-0000003 від 29.02.2016 р., №ОУ-0000005 від 31.03.2016 р., №ОУ-0000007 від 29.04.2016 р., №ОУ-00000011 від 30.06.2016р., №ОУ-00000013 від 31.07.2016 р., №ОУ-00000015 від 31.08.2016р., №ОУ-00000019 від 30.09.2016 р., №ОУ-0000022 від 31.10.2016 р., №ОУ-0000025 від 30.11.2016 р., №ОУ-0000028 від 30.12.2016 р., на суму 50000грн. кожний; Договір №01/07/15-2 від 01.07.2015р. про надання ФОП ОСОБА_3 в оренду обладнання для контактної зварки; Акт прийому-передачі обладнання від 01.07.2015 р. а саме машини для контактного зварювання заводський номер 13/01022014; акти здачі приймання робіт №ОУ-0000002 від 31.01.2016 р., №ОУ-0000004 від 29.02.2016р., №ОУ-0000008 від 29.04.2016 р., №ОУ-0000010 від 31.05.2016 р., №ОУ-00000012 від 30.06.2016 р., №ОУ-0000014 від 31.07.2016 р., №ОУ-0000016 від 31.08.2016 р., №ОУ-0000018 від 30.09.2016 р., №ОУ-0000021 від 31.10.2016 р., №ОУ-0000024 від 30.11.2016 р., №ОУ-0000027 від 30.12.2016 р., на суму 35000грн. кожний; виписки банку про перерахування коштів ФОП ОСОБА_3; Акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2016 р., відповідно до якого оплата послуг проведена у повному обсязі.

Між ТОВ «Мастерстайлс» (Замовник) та ООО «Торговий Проект» Республика Молдова, (м.Тираспіль, Придністровье, Виконавець) було укладено Договір об організації послуг з пошуку покупців на території Придністровської Молдовської Республіки. № МО-08/02/2013 від 08.02.2013 р.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «УкрВІЗ» та ФОП ОСОБА_3 позивачем надано наступні первинні документи: додаткова угода до договору від 28.01.2016 р., акт здачі-приймання виконаних робіт від 16.11.2015 р., Специфікація №3 від 16.11.2015 р. до договору, виписка банку про сплату грошових коштів.

Представник позивача у позовній заяві пояснив, що вказані роботи (послуги) були виконані нерезидентом на території Придністровської Молдовської Республіки, що підтверджують визначені вище документи. Тому податкові зобов'язання з ПДВ не нараховувались та до бюджету не сплачувались.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Мастерстайлс» та PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща) суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Мастерстайлс» та PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща) укладено договір купівлі - продажу № PL 12/05/15 від 12.05.2015 р. лазерного верстату Fiber Cut ІІ у підприємства Techinwest Sp.z o.o. (Келенска Гута, Польща).

Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні пояснив, що вказаний верстат було поставлено на підприємство позивача та він оформлений в митному відношенні, складено ВМД №80710000/2015/024226 від 20.07.2015р. В комплекті до нього шов блок управління до верстату. Окремо від вартості верстату, вартість блока управління не була визначена він шов у комплекті. Вказаний блок управління за своїми характеристиками не влаштував підприємство ТОВ Майстертайлс». З вказаним блоком управління верстат не міг працювати на повну потужність, його характеристики не влаштували. Тому керівництвом підприємства було прийняте рішення про його реалізацію, та його було реалізовано на адресу підприємства P.H.U. Kostar Slawomir Ziniuk (Польща), а саме було укладено контракт №PL-10/06/16 від 10.06.2016 р. Визначена його вартість блока управління у розмірі 2000 Євро, Блок був направлений на експорт та оформлений в митному відношенні за ВМД №80710000/2016/021668 від 20.06.2016 р. ПДВ при експорті товару не сплачується та не нараховується. 13.06.2016 р. між ТОВ «Мастерстайсл» та підприємством P.H.U. Kostar Slawomir Ziniuk (Польща) було укладено контракт № PL-13/06/16 відповідно до якого на адресу підприємства ТОВ «Мастерстайлс» було продано Блок керування лазерного верстату для обробки металу Fiber Cut ІІ призначений для управляння системою димовидалення лазерного верстату вартістю 6700 Євро, що дорівнює 198083,80 грн. За вказаним контрактом поставлений блок управління верстату, країна виробник GB. Рішення ДФС України, Харківською митниці ДФС за №КТ-807000013-0346-2016 від 15.09.2016 р. визначений код товару 8537109100. Призначення для управління системою димовидалення лазерного верстату. Вказаний блок було оформлено у митному відношенні за ВМД №807100000/2016/035874 від 15.09.2016 р. При митному оформлені вантажу (блоку) до державного бюджету України була сплачена сума ПДВ 39616,76 грн., що найшло своє відображення у ВМД. Це підтверджено платним дорученням №12355 від 12.09.2016 р. на загальну суму 113000 грн. (передплата за митне оформлення ВМД). Таким чином, підприємство ТОВ «Мастерстайлс» не повинно було нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 39617 грн. у вересні 2016 року по реалізації першого блоку на експорт у червні 2016 року.

Також, зі змісту акту перевірки судом встановлено, що на думку контролюючого органу підприємством позивача невірно відображено у додатку 5 до декларацій з ПДВ по контрагентах: ОСОБА_4, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", оскільки господарські операції фактично не підтверджені податковими накладними, складеними та зареєстрованими відповідно до вимог діючого законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду первинні документи, зокрема, податкові накладні, складені та зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства по контрагентах: ОСОБА_4, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Факт відображення господарських операцій в податковому обліку підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період, що перевірявся.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог абз. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що угоди, укладена між позивачем та його контрагентами є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсною.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом не надано до суду доказів на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з контрагентами.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано до суду будь - яких доказів на підтвердження встановлених порушень позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тоді як позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать про реальність господарських операцій з контрагентами, що відображені позивачем в податковому обліку.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ " Вега Рітейл", ТОВ "Мікос Торг", ТОВ "Новінтех", суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення № 0001451401 від 04.07.2017 року, № 0001441401 від 04.07.2017 року, № 0001431401 від 04.07.2017 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001451401 від 04.07.2017 року, № 0001441401 від 04.07.2017 року, № 0001431401 від 04.07.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" (код ЄДРПОУ 34392786, адреса: пров. Сімферопольський, 6, м. Харків, 61052) сплачену суму судового збору в розмірі 183344,15 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста сорок чотири гривні 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 01 листопада 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.