Постанова № 69921365, 23.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1(далі – позивач або ОСОБА_1І.) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ЗОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №6-17 від 30.06.2015.

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що за нею зареєстрований легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, (загальний легковий універсал-в) 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. У липні 2015 року вона отримала податкове повідомлення-рішення №6-17 від 30.06.2015, яким податковим органом визначено податкове зобов’язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. Зазначена сума податку була нею сплачена у серпні 2015 року. Однак, позивач не погоджується з правомірністю винесення даного податкового-повідомлення рішення, оскільки згідно з нормами Податкового кодексу України, місцевим радам надано право встановлювати відповідним рішенням транспортний податок та його розмір. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів, в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Оскільки місцевою радою таке рішення не приймалося та не було оприлюднене до 15 липня 2014 року, то застосування податковим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

23 жовтня 2017 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№28660) про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив. У письмових запереченнях, наданих до суду 23.10.2017 (вх. № 28531), зазначив, що у власності позивача перебуває легковий автомобіль, який є об’єктом оподаткування, відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин та визначала як об'єкт оподаткування легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., у зв'язку з чим відповідачем здійснено нарахування позивачу транспортного податку. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з п. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень статті 128 КАС України, з урахуванням клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, справа розглядається в порядку письмового провадження.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Судом з’ясовано та не заперечується сторонами, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки TOYOTA HIGLANDER, (загальний легковий універсал-в) 2011 року випуску, об’єм двигуна становить 3456куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований 28.04.2015.

30 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної податкової інспекції у Запорізькій області складено податкове повідомлення - рішення №6-17, яким відповідача зобов'язано протягом 60 днів з дня отримання рішення сплатити транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. 00 коп.

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, воно прийнято згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України.

Підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 267 Податкового кодексу України визначені платники транспортного податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, податковий період, а також порядок нарахування та сплати цього податку.

Пунктом 81 Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинний на час виникнення правовідносин між сторонами), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України).

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України, податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону України “Про місцеве самоврядування”, органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до Податкового кодексу.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014 органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 12.5 статті 12.5 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Аналогічні приписи містить і підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Окрім того, порядок формування дохідної частини бюджетів визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, бюджетний період, в якому повинен був застосовуватись транспортний податок є 2016 рік.

Отже, правила стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені статтею 267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 цього Кодексу) не підлягали застосовуванню раніше 2016 року.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку “транспортний податок”, оскільки на думку суду введення у систему податків нового виду податку є нічим іншим як зміна податків, яка згідно вимог п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України не може бути здійснена протягом бюджетного року.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Також пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України задекларовано принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначені принципи в повній мірі відповідають концепції якості законодавства з точки зору тлумачення у світлі практики Європейського суду з прав людини, викладеній у низці рішень (зокрема, “Шпачекs.r.o” проти Чеської Республіки (Љpaиeks.r.o. v. theCzechRepublic), заява № 26449/95, п. 54, від 9 листопада 1999 року; “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), [ВП], заява № 33202/96, п. 109, ECHR 2000-I; “Сєрков проти України” (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/0, п.п.34-35, від 7 жовтня 2011 року), відповідно до якої законодавство повинно бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким введено транспортний податок, прийнятий 28.12.2014 та оприлюднений 31.12.2014, рішення Запорізької міської ради № 8 “Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)”, яким на території міста Запоріжжя встановлений транспортний податок, прийнято 15.01.2015, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році є протиправним, у зв'язку з чим позов про його скасування є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 червня 2015 року №6-17.

3. Судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійки присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко