Рішення № 69894244, 31.10.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року в суд звернулося Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі ПАТ "Альфа-Банк" або банк) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що внаслідок порушень договірних зобовязань відповідача перед банком виникла заборгованість у розмірі 18 811, 89 гривень, що складається із 10 435, 33 гривень тіла кредиту, 6 738, 35 гривень прострочення за тілом кредиту, 92, 42 гривні відсотків за кредитом і 1 545, 79 гривень неустойки.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 11 травня 2017 року ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено у задоволенні зазначеного позову до ОСОБА_1

На рішення суду банком подано апеляційну скаргу, де посилається на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у неправильності застосування норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про залишення судом без уваги правила ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду. Ним не було додержано вимоги ст.ст. 526, 530, 533, 534, 536 ЦК України, якими врегульовано порядок виконання зобов'язань.

Помилковим є твердження суду про отримання кредиту у розмірі 7 200 гривень, а не 50 000 гривень як про це погоджено сторонами договору і стверджено колонками 6, 8 розрахунку заборгованості (додаток 7 до позовної заяви).

Вважає, що судом знехтувано положеннями п. 2.4. додатку до публічної інформації від 08.05.2013 року, де передбачено визначення доступної суми відповідачеві протягом усієї дії відновлювальної кредитної лінії без будь-яких обмежень. Залишено без уваги умови нарахування процентів, а також на розмір мінімального обов'язкового платежу, що становить 7% від суми загальної заборгованості.

Щодо доводів про порушення норм процесуального права, то банк посилається на невідповідність мотивувальної частини оскаржуваного рішення вимогам ч.ч. 2 і 3 ст. 215 ЦПК України. Також усупереч положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом не дано жодної правової оцінки договору про комплексне банківське обслуговування (додатки 2-4) і пунктам, якими врегульовано договірні відносини сторін. Процесуальна прогалина, що допущена судом, полягає і у відсутності перевірки пункту 4.4.2. (підпункт 4.4.2.2.) публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування. ОСОБА_1 не зверталася до банку із претензією про неправильність нарахування списання\зарахування грошових коштів, тобто фактично вчинила дії, що свідчать про погодження суми заборгованості за кредитною картою.

З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов ПАТ "Альфа-Банк".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні було встановлено відсутність доказів на підтвердження існування спірної заборгованості. Її розмір випливає лише із арифметичного розрахунку, зробленого позивачем, а тому не може бути доказом безспірності розмір грошової вимоги. Крім того, ОСОБА_1 здійснювала погашення за кредитом.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як установлено судом, і ці обставини сторонами не оспорюються, 8 травня 2013 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (після зміни найменування ПАТ "Альфа-Банк") і ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб через акцептування позичальником пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту "Прибуткова картка з кредитом").

За його умовами банк зобов'язався надати на користь ОСОБА_1 7 200 гривень кредиту. Відповідач натомість зобов'язався повертати кредитні кошти, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього (графіком погашення кредиту). Сума кредиту, що могла бути доступною позичальнику, не могла перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 50 000 гривень.

Даний договір в розумінні ст. 634 ЦК України був договором приєднання і складався із анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговуванням "Прибуткової картки з кредитом", публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 17.02.2011 року, додатку до публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" від 08.05.2013 року (а.с. 4-7).

Спірні відносини виникли між сторонами з приводу утворення заборгованості за кредитним договором і необхідністю її повернення боржником на користь кредитора.

Тому вважаючи, що відповідач із серпня 2014 року порушує кредитні зобовязання шляхом їх прострочення, ПАТ "Альфа-Банк" у липні 2016 року звернувся з позовом в суд, вимагаючи стягнути із ОСОБА_1 на його користь 18 811, 89 гривень заборгованості, з яких: 10 435, 33 гривні складають тіло кредиту, 6 738, 35 гривень прострочення по тілу кредиту, 92, 42 гривні відсотків за кредитом, 1 545, 79 гривень неустойка за систематичне порушення боржником зобов'язань.

Розмір заборгованості за кредитним договором стверджується відповідним розрахунком за кредитом, що міститься на а.с. 10.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, встановлено, що за змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобовязань.

Згідно із абз. другим ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Приходячи до висновку про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги наявність презумпції винуватості боржника у зобовязальних правовідносинах між сторонами у справі, а також ураховує те, що ОСОБА_1 жодними доказами не спростувала факту заборгованості перед банком, її розміру та обовязку повернути отримані кредитні кошти кредитодавця разом із відсотками та неустойкою, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних прав та обовязків уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Спонуканням для ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

В силу правил ст. 88 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати 1 378 гривень судового збору за пред'явлення позову та 1 515, 80 гривень за подання апеляційної скарги, а разом 2 893, 80 гривень, слід стягнути із відповідача на користь ПАТ "Альфа-Банк".

На підставі ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530, 614 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 11 травня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 18 811 (вісімнадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 89 копійок, що складається із 10 435 (десять тисяч чотириста тридцять пять) гривень 33 копійки заборгованості за тілом кредиту, 6 738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 35 копійок простроченої заборгованості за тілом кредиту, 92 (девяносто дві) гривні 42 копійки відсотків за кредитом, 1 545 (одна тисяча пятсот сорок пять) гривень 79 копійок неустойки, та судовий збір у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот девяносто три) гривні 80 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: