Ухвала суду № 69890215, 31.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1709/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними відповідних пунктів наказу та скасування його у цій частині,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив визнати протиправними пп.9.1, 9.2, 9.3 п.9 наказу Державної міграційної служби від 31.08.2016 року №222 та скасування його в цій частині.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у содове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року в адміністративній справі №810/4277/16 визнано протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Київській області щодо відмови в обміні посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складання висновку від 02.08.2016 про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку (рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року). Окрім того, судом встановлено, що з метою виконання положень вказаного виконавчого листа, Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області було здійснено обмін позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні та видано громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 посвідку на постійне місце проживання від 04.07.2017 серії НОМЕР_1. Фактичне виконання вказаного виконавчого документа, шляхом обміну позивачу посвідки на постійне місце проживання, також спростовує позицію відповідача щодо протиправності прийняття 20.06.2003 Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні та, відповідно, про скасування вказаного рішення на підставі п.9 наказу ДМС від 31.08.2016 №222.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління державної міграційної служби України в Київській області із заявою про обмін посвідки по досягненню 45-ти річного віку. Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області було проведено перевірку обставин видачі позивачу тимчасової посвідки на постійне проживання в України, за результатами проведення якої головним спеціалістом Управління ДМС України в Київській області Кузнєцовою Г.В. був складений висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 02.08.2016 був затверджений начальником Управління ДМС України в Київській області Пустовіт О.О. (а.с.107-108).

У вказаному висновку зазначено, що іноземець прибув на роботу не в Україну, а працював в Російській Федерації, та на момент звернення, а саме 20.06.2003 р. положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до абзацу 4 пункту 4 розділу V "Прикінцевих положень" Закону України "Про імміграцію", а тому громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 не мав жодних правових підстав щодо отримання посвідки на постійне проживання, у зв'язку з чим оформлена вказаному громадянину СРВ ОСОБА_2 20.06.2003 р. посвідка серії НОМЕР_2 підлягає визнанню недійсною та вилученню.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 19.10.2016 року до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (а.с.7), у якому просив надати інформацію про те, чи визнане недійсним та/або скасовано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_2.

Розглянувши вказаний запит, перший заступник начальника УДМС в Київській області листом від 24.10.2016 року №4/1-13573 вих. «Про надання інформації» (а.с.8) повідомив представнику позивача про те, що наказом Голови ДМС України від 31.08.2016 року №222 на підставі висновку Управління ДМС в Київській області від 02.08.2016року, скасовано повністю рішення ГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 20.06.2003 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також у вказаному листі зазначено, що видану на підставі цього рішення посвідку на постійне місце проживання серії КВ №7462/47539 від 20.06.2003 року визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року в адміністративній справі №810/4277/16 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Київській області щодо відмови в обміні посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складання висновку від 02.08.2016 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- скасовано рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління державної міграційної служби України в Київській області від 02.08.2016 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року в адміністративній справі №810/4277/16 апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Київській області - задоволено частково:

- скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення (оформленого у вигляді висновку) Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 02 серпня 2016 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, та залишено без змін в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

З метою обміну посвідки на постійне проживання, 11.05.2017 року позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, проте йому було відмовлено у вчиненні вказаних дій з посиланням на незрозумілість виконання вказаних судових рішень з огляду на наявність п.9 наказу Державної міграційної служби України від 31.08.2016 №222 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання».

Колегія суддів вважає вказані дії відповідача протиправними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно із п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон №3773) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ч.1 ст.1 Закону №3773).

Частиною 1 ст.3 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.15 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2491).

Статтею 1 Закону №2491 визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно зі ст. 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

При цьому, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону №2491 вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень Закону №2491, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію.

Статтею 12 Закону №2491 встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №2491 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Відповідно до п.21-24 Порядку провадження (далі - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу (п.22 Порядку №1983).

Згідно з пп.23-24 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Колегія суддів зазначає, що позивачу не було надано дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки він прибув в Україну в 1991 році, у той час як Закон України «Про імміграцію» був прийнятий 07.06.2001 року та в силу положень п.4 Прикінцевих положень передбачав набуття позивачем дозволу на імміграцію в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, що в свою чергу, і зумовило отримання позивачем посвідки на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що підставою прийняття спірного наказу, зокрема, пункту 9, є те, що під час проведення Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області перевірки документів, які були подані 29.07.2016 року позивачем разом із заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання у зв'язку із досягненням 45-річного віку, територіальний орган дійшов висновків про неправомірність прийняття Відділом ГІРФО ГУМВС України в Київській області рішення про документування позивача посвідкою на постійне місце проживання в Україні від 20.06.2003 року.

З данного приводу варто зазначити наступне.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, яку зазначалось раніше, постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року у справі №810/4227/16, встановлено правомірність прийняття 20.06.2003 року Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні.

Більше того, судами зобов'язано Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року в адміністративній справі №810/4227/16, яка набрала законної сили 24.05.2017 року, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року у справі №810/4277/16.

Так, у вказаному судовому рішенні судом зазначено про те, що присутній у судовому засіданні представник Управління Державної міграційної служби України в Київській області зазначив про зрозумілість судового рішення по справі, а неможливість його виконання зумовлена виключно наявністю наказу Державної міграційної служби України від 31.08.2016 №222 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», зокрема, пункту 9.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що 22.06.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бялим Максимом Глібовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №5416852 (а.с.130), якою встановлено відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №810/4277/16, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.05.2017 року, про зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Київській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку.

З метою виконання положень вказаного виконавчого листа, Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області було здійснено обмін позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні та видано громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 посвідку на постійне місце проживання від 04.07.2017 року серії НОМЕР_1 (а.с.144).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичне виконання вказаного виконавчого документа, шляхом обміну позивачу посвідки на постійне місце проживання, також спростовує позицію відповідача щодо протиправності прийняття 20.06.2003 року Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні та, відповідно, про скасування вказаного рішення на підставі п.9 наказу ДМС від 31.08.2016 року №222.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 31 жовтня 2017 року.